Справа № 2-а-285/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Петешенкової М.Ю.
при секретарі: Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо–патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про поновлення строку оскарження постанови та скасування постанови, -
у с т а н о в и в:
01 липня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора дорожньо–патрульної служби батальйону дорожньо–патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про поновлення строку оскарження постанови та скасування постанови. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25 травня 2009 року поштою вона отримала постанову (з доданням фотокартки, зробленої за допомогою технічного приладу «Візір»), винесену відповідачем, якою на неї за порушення правил дорожнього руху 20 квітня 2009 року накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 300,00 грн. Стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та пов’язано з перевищенням швидкості руху у населеному пункті. Постанову позивач отримав більше, ніж за місяць, що є підставою для поновлення строку звернення до суду. 20 квітня 2009 року під час керування автомобілем позивача ніхто не зупиняв, не роз’яснював права і не складав оскаржувану постанову. Прилад «Візір» не є автоматичним, у розумінні закону, оскільки працює виключно за допомогою людини. Постанова не містить даних про те, що співробітник державної автомобільної інспекції, який здійснював фотографування, пройшов відповідну підготовку для роботи із цим приладом. Зазначені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про поновлення строку оскарження постанови, скасування постанови.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала заявлений позов.
Відповідач у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином. 30 липня 2009 року відповідач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 20 квітня 2009 року відповідачем було винесено постанову серії АЕ № 151738, відповідно до якої позивач 20 квітня 2009 року у м. Дніпропетровськ, по вул. Криворізьке шосе, 2, керуючи автомобілем марки «Кіа», державний номерний знак – АЕ 6340 СР, в населеному пункті рухався зі швидкістю 83 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху на 23 км/год. та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 9).
Постанова була подана до поштового відділення 24 червня 2009 року, про що свідчать дані, відображені на поштовому конверті (а.с. 4).
До постанови було додано фотокартку, на якій зафіксовано дату, час, швидкість, марка автомобіля та його номерний знак (20 квітня 2009 р., 11 58 год., 83 км/год., марка «Кіа», державний номерний знак – АЕ 6340 СР ).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність».
В силу ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Судом було встановлено, що постанова від 20 квітня 2009 року була відповідачем відправлена поштою 24 червня 2009 року та отримана позивачем 25 травня 2009 року.
Оскільки позивач протягом 10 днів з дня, коли дізнався про притягнення до адміністративної відповідальності, своєчасно не звернувся з позовом до суду, то, у розумінні ст. 289 КУпАП, строк звернення до суду має бути поновлено.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У судовому засіданні було встановлено, що до оскаржуваної постанови було додано фотокартку автомобіля, виконану відповідачем за допомогою приладу «Візір» № 0711168.
Водночас з фотокартки не видно дорожньої обстановки та ділянки дороги, де було проведено фотозйомку, що виключає можливість достовірно встановити, чи рухався автомобіль, яка є дорожня розмітка, а головне – чи дійсно автомобіль рухався у населеному пункті.
У відповідності з п. 5 Методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості «Візір» режим «фото» слід використовувати на автодорогах, коли ймовірність потрапляння у кадр двох або більше автомобілів мінімальна. Контроль у режимі «фото» рекомендується здійснювати методом ведення цілі та натискання кнопки «контроль» у той момент, коли на кольоровому дисплеї приладу відображається один автомобіль і більш менш видно його державний номер.
Як зазначено в постанові, вона винесена за результатами застосування фіксації порушень правил дорожнього руху засобами фото- та відео фіксації, що працюють в автоматичному режимі, у відповідності зі ст. 141 КУпАП.
Даних про те, що фіксацію здійснено приладом, який працював в автоматичному режимі, в протоколі не зазначено.
Крім того, загальновідомо, що у теперішній час на території України немає стаціонарних автоматичних приладів для такого роду фіксації порушень швидкості. Ручні прилади «Радар», «Радіс Д2», «Візір» не підпадають під визначення приладів, які працюють в автоматичному режимі, оскільки їх використання здійснюється особисто працівником, що не виключає вплив людського фактору.
Прилад, яким проводиться нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень правил дорожнього руху, не є автоматичним засобом фото- та відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника державної автомобільної інспекції, керується безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 141 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео-зйомки, які працюють в автоматичному режимі.
Таким чином, за вказаних умов, така фіксація не відповідає вимогам закону та не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, державної автомобільної інспекції з профілактики та припиненню правопорушень.
Крім того, вказаний прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото. Прилад має регулювання поля зору, і воно має бути спеціально звужене при використанні, щоб в це поле не потрапив сусідній автомобіль.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність належних доказів того, що швидкість вказана на фотокартці, доданої до постанови належить саме автомобілю позивача.
До використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише ті співробітники, які вивчили Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС України, затверджену наказом МВС України від 13.11.2006 р. № 1111, та склали заліки з використання цих приладів. Виходячи з цього, при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про співробітника, який використовував спеціальний засіб нагляду, зокрема, прилад «Візір».
Водночас у постанові про адміністративне правопорушення немає відомостей про складання заліку відповідачем та допущення його до використання цього спеціального засобу нагляду та сертифікату приладу «Візір» та не зазначено, що саме ним зроблений фотознімок (у постанові зазначено, що відповідач лише розглянув матеріали про адміністративне правопорушення).
Таким чином, у постанові відсутні відомості про те, в якому порядку, ким та яким чином був зроблений фотознімок, на підставі якого відповідач вважає, що позивач порушив швидкісний режим.
В силу ст.ст. 10 – 15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення немає жодних відомостей про допуск приладу «Візір» № 0711168 для використання в Україні.
З логічного аналізу відповідних положень КУпАП вбачається, що в разі винесення постанови щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фото-фіксації у порядку ст. 141 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень про те, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом.
В оскаржуваній постанові не зазначено, яким чином відповідач встановив особу, яка керувала транспортним засобом, оскільки ним могла керувати також інша особа.
Відповідач при документуванні правопорушення помилково застосував ч. 6 ст. 258 КУпАП, у зв’язку з чим протокол не складав, а обмежився фото-фіксацією певної події.
Такі дії суб’єкта владних повноважень є наслідком неправильного тлумачення вимог ч. 6 ст. 258 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складається при сукупності певних умов, а саме: у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
З тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що порушення було зафіксовано саме стаціонарним спеціальним технічним засобом, що діяв в автоматичному режимі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України адміністративному суду надано повноваження щодо прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком ч. 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи встановлені у засіданні обставини, суд доходить висновку про відсутність події та складу правопорушення, у якому позивача визнано винним оскаржуваною постановою, неправомірність дій відповідача, пов’язаних з винесенням цієї постанови, отже – її незаконність, а тому вона підлягає скасуванню.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 141, 247, 251, 258, 288, 289, 293, ст.ст. 10 – 15 Закону України від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст.ст. 7 – 12, 14, 15, 17, 19, 69 – 71, 86, 87, 94, 98, 128, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до інспектора дорожньо–патрульної служби батальйону дорожньо–патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про поновлення строку оскарження постанови та скасування постанови – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову серії АЕ № 151738 від 20 квітня 2009 року, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби батальойону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська. Для цього протягом десяти днів з дня проголошення постанови подається заява про її апеляційне оскарження. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження подається апеляційна скарга. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.Ю. Петешенкова