справа № 2-а –142/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2009 року Самарський районний суд м. Дніпропетровска
у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
16 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року по січень 2008 рік в сумі 2732 грн. 00 коп.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він має статус «дитини війни», тому має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, яка йому виплачується не в повному обсязі. Крім того, позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», що обмежили розмір соціальних виплат. Позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав на відповідні соціальні виплати, дізналася лише після ухвалення рішення Конституційного Суду України та висвітлення його в засобах масової інформації.
В судове засідання позивач не з”явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у позові у повному обсязі, по-перше, з підстав пропуску позивачем строку для звернення до суду; по-друге, з тих підстав, що діючим законодавством не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно виходити при здійсненні розрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Вважають, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до ч.3 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом, і не має відношення для розрахунку виплат, призначених згідно з Законом України «Про соціальний статус дітей війни».
У письмових запереченнях проти позову, наданих суду, представник відповідача зазначив, що з 09.07.2007 р., відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла до 01.01.2008 р.), позивач має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав пропуску строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази та чинне законодавство, судом встановлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, в якому проставлено відмітку «дитина війни», та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Самарського району м. Дніпропетровська.
Правовий статус дітей війни визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Відповідно до статті 6 цього Закону, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 р. – з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.
З огляду на закріплений статтею 9 КАС України принцип законності при вирішення адміністративної справи, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно виходити при здійсненні розрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Також, суд не погоджується з позицією відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом, оскільки, у відповідності до ч.7 ст. 9 КАС України, в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення недоплачених сум до пенсії як дитині війни, за період до 09.07.2007 р., виходячи з наступного.
У ст. 95 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який був чинний до винесення Рішення Конституційного Суду України, зокрема, до 09 липня 2007 року. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, тому на період часу до 09 липня 2007 року не поширюється.
Крім того, позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску звернення до суду з позовними вимогами за 2006 рік, тому у задоволенні цієї частини вимог, враховуючи позицію представника відповідача про застосування ст. 100 КАС України, суд відмовляє з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Досліджуючи, за наполяганням сторони відповідача, питання відносно пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за 2007 рік, суд виходить з того, що про порушення права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни в розмірах, передбачених спеціальним законом, позивач дізнався після ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп від 09.07.2007 р. Згідно абзацу 2 пункту 6 резолютивної частини зазначеного рішення КСУ, рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України». Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 року.
Таким чином, позивач, звернувшись до суду з даним позовом 16 квітня 2009 року, не дотримався річного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, які стосуються періоду 2007 року.
Також, з метою повного захисту прав позивача, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне поновити строк звернення до адміністративного суду.
Позивачем фактично оскаржується бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті їй як дитині війни, надбавки до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративного суду поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті позивачу ОСОБА_1, як дитині війни, з 09 липня 2007 року надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р. ( в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Також, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково .
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у не направленні відповідної заяви про збільшення фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів, не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 як дитині війни, з 09 липня 2007 року надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни, підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 28 закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя М.Ю. Петешенкова