Справа № 52219428/16-ц

Провадження № 2/522/5228/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси,

у складі судді Тарасова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко О.О,,

розглянувши позовну заяву ПП «Ресурс–Юг» до Головного управління Держпраці в Одеській області, треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним акту проведення розслідування, зобов’язання скласти інший акт; за позовною заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса до Головного управління Держпраці в Одеській області, третя особа: ПП «Ресурс–Юг», ОСОБА_2 про скасування акту проведення спеціального розслідування, зобов’язання призначити наступне розслідування, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 18.10.2016 року звернувся позивач ПП «Ресурс-Юг» із позовом до ГУ Держпраці в Одеській області, зазначаючи, що 07.08.2011 року стався нещасний випадок із смертельним наслідком, який полягав в тому, що водій вантажного транспорту, який перебував у трудових відносинах із позивачем – ОСОБА_3, було вбито групою осіб. Працювавши водієм вантажного автомобілю марки «ДАФ», який належав позивачу, здійснював перевезення вантажу за напрямом «Україна-Азербайджан-Україна» з проїздом транзитом через територію Російської Федерації. Вироком суду Російської Федерації від 11 листопада 2013 року, зазначено, що під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, які спричинили його загибель, транспортний засіб ОСОБА_3, який є його робочим місцем був свідомо залишений ОСОБА_3 на автостоянці «VMC», після чого спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від’їхав до іншого населеного пункту для розпивання спиртних напоїв, де й був вбитий вказаними особами.

Позивач зазначає, що наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 30 листопада 2015 року № 302, утворена комісія для проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком із ОСОБА_3 За наслідками роботи спеціальної комісії було складно акт форми Н-5 та акт форми Н-1 від 02 березня 2016 року, згідно яких вбачається, що нещасний випадок із смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_3 у 2013 році пов'язаний з безпосереднім виконання трудових обов’язків. Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_3, умисно залишив траснопортний засіб з метою розпивання спиртних напоїв, смерть настала в іншому населеному пункті, не на робочому місті та не під час виконання своїх посадових обов’язків, та не у зв’язку з виконанням загиблим трудових обов’язків відповідно до Посадової інструкції, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою звернулось й Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті ОСОБА_1, із позовом до ГУ Держпраці в Одеській області, посилаючись на тотожні підстави, позивач просив задовольнити позов.

Позивач відділення виконавчої дирекції, окрім вищенаведених підстав, зазначив, що звертався до ГУ Держпраці в Одеській області із заявою про проведення повторного розслідування, однак в задоволенні такої вимоги, було відмовлено, у зв’язку з чим, позивач просив зобов’язати відповідача призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку.

Вказана цивільна справа перебувала в провадженні судді Чернявської Л.М., проти ухвалою суду від 20.01.2016 року, обидві цивільні справи за відповідними позовними заявами, були об’єднанні в одне провадження.

У судовому засіданні, представник позивача ПП «Ресурс-Юг» за довіреністю - ОСОБА_6 підтримала доводи позовної заяви, зазначила, що ОСОБА_3 під час загибелі не здійснював своїх трудових обов’язків, перебував поза робочим місцем, а відтак складені акти не відповідають дійсності. Зазначила, що факт відсутності ОСОБА_3 на робочому місці підтверджуються вироком суду постановленого стосовно вбивць ОСОБА_3, а відтак вказані обставини є встановленими та доведенню не підлягають. Проти задоволення позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті ОСОБА_1 не заперечувала.

Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті ОСОБА_1 – ОСОБА_1 також підтримала подану позовну заяву, та, одночасно, не заперечувала проти задоволення позову ПП «Ресурс-Юг».

Представник ГУ Держпраці в Одеській області за довіреністю ОСОБА_7 заперечував проти задоволенні обох позовів, зазначив, що акти складені у відповідності до законодавства, з урахуванням всіх обставин тих подій. Надав письмові заперечення проти позову, згідно яких, вбачається, що позивачем не обґрунтовано порушення прав та законних інтересів позивача, що свідчить про необґрунтованість поданої позовної заяви.

Третя особа ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною загиблого ОСОБА_3, також заперечувала проти позову, зазначила, що ОСОБА_3 був вбитий у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків перед ПП «Ресурс-Юг» під час відрядження.

Представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_8 заперечував проти задоволення позову, зазначив, що ОСОБА_3 був вбитий під час виконання своїх службових обов’язків. Зазначив, що вирок суду Російської Федерації не містить висновків щодо встановленого факту відсутності ОСОБА_3 під час здійснення своїх службових обов’язків, а відповідні посилання є лише описанням пояснень свідка.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах з підприємством ПП «Ресурс-Юг», на підставі трудового договору. Вказана обставина не заперечувалась сторонами та є такою, що не підлягає доведенню.

Згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 03.06.2011 року, укладеного між ПП «Ресурс-Юг» та ОСОБА_3,ОСОБА_3 обіймаючи посаду водія, приняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності всіх переданих йому під звіт товарно-матеріальних цінностей та коштів.

Відповідно до акту прийому-передачі від 25.07.2011 року, ПП «Ресурс-Юг» передало ОСОБА_3 автомобіль марки «ДАФ», дн ВН9251СО, причіп рефрижератор LAMBERET LVFS, дн ВН2288ХО.

Наказом ПП «Ресурс-Юг» від 26.07.2011 року, ОСОБА_3 було постановлено відрядити ОСОБА_3 з 26.07.2011 року по 25.09.2011 року, у зв’язку з перевезенням вантажу по маршруту руху Україна-Азербайджан-Україна.

Згідно копії журналу реєстрації виїзду-заїзду підприємства ПП «Ресурс-Юг», 26.07.2011 року ОСОБА_3 здійснив виїзд з території вказаного підприємства, на автомобілі марки «ДАФ», дн ВН9251СО.

Судом встановлено, що під час вказаного службового відрядження, ОСОБА_3 був вбитий ОСОБА_10 та ОСОБА_5 в серпні 2011 року, що підтверджується вироком Верховного Суду ОСОБА_11, апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації.

Крім того, рішенням Березівського районного суду Одеської області від 13.10.2014 року ОСОБА_3 був визнаний померлим, 08.08.2011 року в РФ, ОСОБА_11. Рішенням суду зазначено, що факт смерті підтверджується вироком Верховного суду ОСОБА_11 від 13 червня 2013 року та ухвалою Верховного суду РФ, з яких вбачається, що ОСОБА_3 було вбито. При цьому, в рішенні суду було зазначено, що ОСОБА_3 було вбито під час відрядження.

Разом з тим, рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.08.2016 року, рішення Березівського районного суду Одеської області було змінено, зазначено, що суд першої інстанції встановлюючи обставини справи та посилаючись на те, що ОСОБА_3 був вбитий під час відрядження, не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 дійсно перебував у відрядженні в м. Ізбербаш республіки Дагестан, Російської Федерації та був вбитий саме при виконанні трудових обов’язків водія ПП «Ресурс-Юг».

Таким чином, рішенням апеляційного суду Одеської області не був встановлений факт не перебування ОСОБА_3 у відрядженні, а лише констатовано про передчасність такого висновку щодо перебування у відрядженні в рішенні суду першої інстанції.

Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 07.08.2011 року у ПП «Ресурс-Юг», форми №5 від 02.03.2016 року, було встановлено, що причиною нещасного випадку є відсутність або неякісне проведення медичного обстеження. В якості психофізіологічної причини, було зазначено про смерть, яка наступила внаслідок протиправних дій інших осіб. Висновком комісії було зазначено, що нещасний випадок, який стався 07.08.2011 року із водієм вантажного автомобіля ПП «Ресурс-Юг» ОСОБА_3, пов'язаний з виробництвом.

Судом встановлено, що члени комісії ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з відповідним рішенням комісії були не згодні, у зв’язку з чим, склали окремі думки.

На підставі акту форми № 5, начальником ГУ Держпраці в Одеській області 02.03.2016 року, затверджено акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, в якому зазначено про необхідність усунення встановлених порушень, що спричинили нещасний випадок.

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Ресурс –Юг», суд виходить з відсутності доказів порушеного права позивача. Так, позовна заява ПП «Ресурс –Юг», не містить обґрунтовань стосовно того, яким чином, факти викладені в актах № 5 та № 1 порушують права позивача ПП «Ресурс –Юг».

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову ПП «Ресурс –Юг», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15, п.п. 15, 16 Постанови Кабінету Міністрів України «ОСОБА_13 питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є:

оголошення потерпілого померлим унаслідок його зникнення, пов'язаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків; заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків або дій в інтересах підприємства незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів.

Таким чином, законодавством передбачено дві окремі підстави для складення акту: у випадку оголошення особи померлою під час виконання трудових обов’язків; у випадку вбивства, у зв’язку з виконанням трудових обов’язків.

Надаючи тлумачення вказаній нормі постанови, суд зазначає, що смерть під час виконання службових обов’язків, та вбивство у зв’язку з виконанням службових обов’язків не є тотожними за змістом обставинами.

Факт смерті, внаслідок вбивства,який є підставою для складення акту, може мати місце й не під час виконання службових обов’язків, а в позаробочий час, та поза межами робочого місця. При цьому, однією із визначальних обставин щодо встановлення факту працівника у зв’язку з виконанням службових обов’язків, є мотив особи (осіб) яка здійснила вбивство.

Разом з тим, з апеляційної ухвали Верховного Суду Російської Федерації, на яку зокрема й посилались позивачі за обома позовами як на джерело преюдиційних обставин, вбачається, що мотивом вбивства ОСОБА_3 є мотив заволодіння автомобілем під керуванням ОСОБА_3 «Даф». Суд вважає, що наявність вказаного мотиву у засуджених ОСОБА_15 та ОСОБА_5 беззаперечно свідчить про те, що вбивство ОСОБА_3 було здійснено саме у зв’язку з виконанням останнім трудових обов’язків, а не за інших причин.

Такі обставини свідчать про те, що доводи позовної заяви є безпідставними. Оскільки оскаржувані акти були складені як за п.п. 15, так і з п.п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «ОСОБА_13 питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», а відтак, суд вбачає наявність передбачених законом підстав, для складення відповідних актів.

За таких обставин, факт відсутності на робочому місці в момент вбивства, не є підставою для відмову в складенні акту про нещасний випадок.

Таким чином, посилання позивача на те, що вироком суду був встановлений факт свідомого залишення ОСОБА_3 на автостоянці «VMC» транспортного засобу, який є його робочим місцем, не є підставою для задоволення позову, оскільки, вказаний факт не спростовує вищезазначених висновків суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року, нещасний випадок – обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Суд вважає, що ОСОБА_3 перебуваючи у відрядженні, відповідно до посадових обов’язків водія, здійснював відпочинок, що передбачено як Правилами внутрішнього трудового розпорядку ПП «Ресурс-Юг», так й КЗпП України, що є елементом трудового процесу водія.

За таких обставин, суд вважає, що акти були складені у відповідності до вимог закону, а відтак підстави для задоволення обох позовів – відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, п. 15 Постанови Кабінету Міністрів від 30 листопада 2011 року № 1232 «ОСОБА_13 питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ПП «Ресурс –Юг» до Головного управління держпраці в Одеській області, треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті ОСОБА_14, ОСОБА_2 про визнання недійсним актом проведення розслідування, зобов’язання скласти інший акт – відмовити.

В задоволенні позовної заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса до Головного управління Держпраці в Одеській області, третя особа: ПП «Ресурс–Юг», ОСОБА_2 про скасування акту проведення спеціального розслідування, зобов’язання призначити наступне розслідування – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                      

16 червня 2017 року