ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №910/3757/17

За позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

доПриватного акціонерного товариства «Інфузія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма»

простягнення 2866802 грн. 29 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Філатова Н.А. - представник за довіреністю № 625/15 від 06.11.2015;

від відповідача: Сердюк О.В. - представник за довіреністю б/н від 07.11.2016;

від третьої особи: Сметанкіна Т.В. - представник за довіреністю № 424 від 27.04.2016;

вільний слухач - ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Інфузія» про стягнення 2866802 грн. 29 коп., з яких 1481877 грн. 23 коп. основного боргу, 257314 грн. 00 коп. 3% річних та 1127611 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного з третьою особою Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, не у повному обсязі сплатив позивачу грошові кошти, що є вартістю товару, поставленого третьою особою відповідачу на підставі Договору № 23 від 08.12.2009 (зокрема за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014), та право вимоги з оплати за якими перейшло до позивача на підставі вказаного договору факторингу (за реєстрами переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1481877 грн. 23 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 257314 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1127611 грн. 06 коп. за загальний період нарахування з 23.05.2014 по 30.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3757/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», розгляд справи призначено на 28.03.2017.

27.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не отримував від позивача будь-яких повідомлень про відступлення прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними). Крім того, відповідач зазначив, що не отримував від ТОВ «Юнік Фарма» товару за видатковою накладною № 50 від 30.01.2014 на суму 175100,00 грн., та такої накладної не існує, а відповідачем було отримано від ТОВ «Юнік Фарма» по видатковій накладній за № 50 від 03.02.2014 піддони на суму 1690,10 грн., які були повернуті ТОВ «Юнік Фарма» по видатковій накладній (повернення) № ВП-0000028 від 15 травня 2014 на таку ж саме суму; відповідач не отримував від ТОВ «Юнік Фарма» товару по видатковій накладній № 51 від 30.01.2014 на суму 76500,00 грн. та такої накладної ніколи відповідачем не підписувалось з ТОВ «Юнік Фарма»; по видатковій накладній № 72 від 04.02.2014 відповідачем не отримувались від ТОВ «Юнік Фарма» - пробки гумові для інф. р-нів LК-13 на суму 301875,00 грн., а були отримані піддони на суму 1690,10 грн., які були повернуті ТОВ «Юнік Фарма» по видатковій накладній (повернення) № ВП-0000029 від 15 травня 2014 на таку ж саме суму; так само, по видаткових накладних № 85 від 10.02.2014 р., № 98 від 14.02.2014 р., № 96 від 17.02.2014 р. - піддони на суми по 1690,10 грн. були повернуті ТОВ «Юнік Фарма» по видаткових накладних (повернення) № ВП-0000030, № ВП-0000031, № ВП-0000032 від 15 травня 2014 р. на такі ж самі суми. Відповідач зазначив, що по видаткових накладних № 99 від 14.02.2014, № 100 та 101 від 17.02.2014 на суми по 79959,36 грн. ним дійсно було отримано товар від ТОВ «Юнік Фарма» на загальну суму 239878,08 грн., але товар був повністю оплачений ТОВ «Юнік Фарма» 24 березня 2014 року (по видатковій накладній № 99 від 14.02.2014) та 30 березня 2014 року (по видаткових накладних № 100 та 101 від 17.02.2014). По видатковій накладній № 82 від 10.02.2014 відповідачем було отримано товар від ТОВ «Юнік Фарма» на суму 9135,00 грн., а не на 108000,00 грн., як стверджує позивач. При цьому, відповідач зазначив, що товар, поставлений за вказаною накладною, був оплачений 06 червня 2014. По видатковій накладній № 92 від 13.02.2014, як стверджує відповідач, ним було отримано товар від ТОВ «Юнік Фарма» на суму 65520,00 грн., а не на суму 234000,00 грн., як зазначає позивач. При цьому, товар по вказаній накладній було оплачено 17 березня 2014 року. За видатковою накладною № 79 від 06.02.2014 відповідачем було отримано товар від ТОВ «Юнік Фарма» на суму 79959,36 грн., та який 07.03.214 було повністю оплачено.

За таких обставин, відповідач зазначає, що у нього відсутня будь-яка заборгованість з оплати товару за спірними видатковими накладними, з огляду на що підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні 28.03.2017 представник третьої особи подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що лише за видатковими накладними № 99 від 14.02.2014, № 100 та № 101 від 17.02.2014 на суму по 79959 грн. 36 коп. третьою особою був поставлений відповідачу товар на загальну суму 239878 грн. 08 коп., та був повністю оплачений відповідачем 24.02.2014 та 30.03.2014. При цьому, третя особа зазначила, що за видатковою накладною № 82 від 10.02.2014 було поставлено відповідачу товар на суму 9135 грн. 00 коп., а не на суму 108000 грн. 00 коп., як зазначає позивач (товар був повністю оплачений 06.06.2014). Так само, за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 було поставлено відповідачу товар на суму 65520 грн. 00 коп., а не на суму 234000 грн. 00 коп. (товар був повністю оплачений 17.03.2014), за видатковою накладною відповідачу був поставлений товар на суму 79959 грн. 36 коп., та був повністю оплачений відповідачем 07.03.2014.

За таких обставин третя особа зазначає, що невиконані зобов'язання між відповідачем та третьою особою за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними) відсутні, так як зобов'язання між сторонами за деякими видатковими накладними, стягнення заборгованості за якими є предметом позову, ніколи не виникали (за видатковими накладними № 50 від 30.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014 та № 98 від 14.02.2014), в частині інших накладних (№82 від 10.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014) зобов'язання виникла на інші суми та товар, поставлений за ними, відповідачем повністю оплачений, а в частині накладних № 99 від 14.02.2014, № 100 від 17.02.2014 та № 101 від 17.02.2014 зобов'язання припинились так як відповідач повністю оплатив товар, поставлений за ними.

Крім того, третя особа зазначила, що умови, на яких банк придбав право вимоги, визначаються Додатками № 2 до договору факторингу. Однак, на думку третьої особи, такі додатки можуть бути укладені лише до 05.10.2012, що встановлено в п. 2.1. договору факторингу. Зміни до цього пункту договору не вносилися та строки не подовжувалися.

Таким чином, за твердженням третьої особи, з урахуванням обмеження в праві укладати Додатки № 2 - до 05.10.2012, до відома можуть бути прийняті лише Додатки № 2 з лімітами на 3000000,0 грн., 6000000,0 грн, 8000000,0 грн, 8480000,0 грн., укладення сторонами наступних Додатків № 2 на суми лімітів 10000000,0 грн, 6000000,0 грн, 6000000,0 не може братися до уваги, оскільки вони укладені за межами 12 міс, встановлених у п.2.1. договору.

Крім того, третя особа зазначила, що додатки до Додаткових угод не вказують дату відповідних Додаткових угод, що унеможливлює встановлення дати укладення Додатків, а, отже, і момент набрання ними чинності. Тому можна зробити висновок про те, що з наданих банком документів неможливо встановити дату укладення та момент набрання чинності такими Додатками №2.

При цьому, третя особа зазначила, що реєстри відступлення прав вимоги, надані позивачем, не можуть бути прийняті до уваги так як відносяться до недійсних лімітів фінансування та, крім того, в преамбулі договору факторингу зазначено, що реєстр - документ за формою, визначеною Додатком № 4 до договору факторингу, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджується наданими клієнтом документами. Однак всі реєстри, які додає банк до позову, містять вимоги, які ще не настали, тому не можуть бути прийняті до уваги як такі, що суперечать самому договору факторингу.

Крім того, третя особа вказала на порушення сторонами порядку укладення реєстрів відступлення прав вимоги. Так, відповідно до умов п. 2.3. договору факторингу, фактор набуває право вимоги, підписує реєстри та/або сплачує першій платіж (фінансує Клієнта) лише за умови обов'язкового попереднього подання заявки, яка за формою та змістом задовольняє Фактора (п. 2.3. договору). Жодних заявок до позову не надано, що на думку третьої особи, може свідчити про фінансування Фактором Клієнта не в межах договору факторингу.

Також, третя особа зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання банком боржнику повідомлень про відступлення прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009, так як копій відповідних описів вкладення у цінний лист позивачем суду не надано.

У судовому засіданні 28.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.04.2017.

У судовому засіданні 07.04.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.04.2017.

21.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц (провадження № 2/0285/675/15) встановлений розмір заборгованості за правами вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія» у сумі 1481877 грн. 23 коп.

У судовому засіданні 24.04.2017 представник третьої особи подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідач виконав всі свої зобов'язання за Договором № 23 від 08.12.2009 перед третьою особою, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Крім того, третя особа зазначила, що по накладним № 50, № 51 та № 72 банк повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» про зворотнє відступлення прав вимоги - тобто від Приватного акціонерного товариства «Інфузія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (копії відповідних повідомлень долучені третьою особою до матеріалів справи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.06.2017.

15.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких третя особа зазначила, що сума заборгованості за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 є спірною, що зокрема підтверджується провадженнями у справах № 910/11399/15 (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) та № 285/1462/15-ц (про стягнення заборгованості).

Крім того, третя особа вказала про наявність у провадженні СВ Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області кримінального провадження № 12017060090000316 від 26.02.2017, відкритого за ознаками кримінального правопорушення за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у зв'язку з підробленням накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом позову.

20.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.

20.06.2017 представником позивача долучено до матеріалів справи оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви, зокрема, Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/1 від 01.11.2011 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/2 від 01.02.2012 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/3 від 10.04.2012 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/4 від 29.08.2012 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/5 від 20.09.2012 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/6 від 14.03.2013 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/8 від 21.05.2013 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/9 від 23.05.2013 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; Додаткову угоду № 017/42-0-1/138/10 від 07.08.2013 до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011; реєстр переданих документів № 10 від 30.01.2014; видаткову накладну № 50 від 30.01.2014; податкову накладну від 30.01.2014; реєстр переданих документів № 10 від 30.01.2014; видаткову накладну № 50 від 30.01.2014; податкову накладну від 30.01.2014; реєстр переданих документів № 11 від 30.01.2014; видаткову накладну № 51 від 30.01.2014; податкову накладну від 30.01.2014; реєстр переданих документів № 13 від 05.02.2014; видаткову накладну № 72 від 04.02.2014; податкову накладну від 04.02.2014; реєстр переданих документів № 14 від 05.03.2014; видаткову накладну № 98 від 14.02.2014, видаткову накладну № 101 від 17.02.2014, видаткову накладну № 100 від 17.02.2014; податкову накладну від 14.02.2014, податкову накладну від 14.02.2014, податкову накладну від 14.02.2014; реєстр переданих документів № 16 від 17.03.2014; видаткову накладну № 99 від 14.02.2014; податкову накладну від 14.02.2014; реєстр переданих документів № 17 від 28.03.2014; видаткову накладну № 82 від 10.02.2014, видаткову накладну № 85 від 10.02.2014; податкову накладну від 10.02.2014 та податкову накладну від 10.02.2014; реєстр переданих документів № 18 від 01.04.2014; видаткову накладну № 96 від 17.02.2014, податкову накладну від 17.02.2014; реєстр переданих документів № 19 від 03.04.2014; видаткову накладну № 92 від 13.02.2014 та податкову накладну від 13.02.2014; реєстр переданих документів № 20 від 14.04.2014; видаткову накладну № 20 від 12.02.2014 та податкову накладну від 12.02.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судовому засіданні 20.06.2017 надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 20.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Інфузія», яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Інфузія» (покупець) укладено Договір № 23, відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку покупцю скляних пляшок для крові, трансфузійних та інфузійних препаратів, пробок гумових для закупорювання флаконів з інфузійними та трансфузійними розчинами, з гумової суміші FA-55 типу LK-4C, ковпачків алюмінієвих типу К-3-34 (продукція), а покупець - прийняти продукцію та оплатити її вартість за ціною та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 23 від 08.12.2009 підпис представника покупця на накладній свідчить про факт поставки продукції.

Згідно з п. 5.1 Договору № 23 від 08.12.2009 (в редакції Додаткової угоди № 6 від 15.01.2013) покупець проводить оплату продавцю за поставлену продукцію на умовах відтермінуванню платежу 80 календарних днів з моменту поставки на склад покупця.

Відповідно до п. 5.3 Договору № 23 від 08.12.2009 днем отримання продукції є дата, вказана у накладній згідно з п. 6.1 даного договору.

Згідно з п. 6.1. Договору № 23 від 08.12.2009 продавець надає покупцю наступні документи на товар, що постачається у відповідності до договору - рахунок-фактуру на товар, товарну накладну, податкову накладну, сертифікат якості заводу-виробника.

Відповідно до п. 10.1 Договору № 23 від 08.12.2009 загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до накладних або специфікацій, що додаються до нього.

Згідно з п. 10.2 Договору № 23 від 08.12.2009 цей договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010.

Додатковою угодою № 1 від 03.12.2010 строк дії договору продовжено до 31.12.2011; Додатковою угодою № 4 від 29.12.2011 - до 31.12.2012, Додатковою угодою № 5 від 30.01.2013 - до 31.12.2013, Додатковою угодою № 7 від 30.12.2013 - до 31.12.2014.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що він набув права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за вказаним договором поставки (Договором № 23 від 08.12.2009) щодо оплати товару, поставленого третьою особою відповідачу на загальну суму 1943798 грн. 08 коп. (за накладними № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп., № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп., № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп., № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп.) на підставі укладеного між банком (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011.

При цьому, позивач зазначає, що частина грошових коштів у розмірі 416920 грн. 85 коп. була сплачена на користь позивача, у зв'язку з чим заборгованість Приватного акціонерного товариства «Інфузія» становить 1481877 грн. 23 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Так, судом встановлено, що 05.10.2011 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (фактор, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (клієнт) укладено Договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38, відповідно до умов якого фактор (банк) зобов'язується здійснювати факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом.

Відповідно до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 право грошової вимоги (право вимоги) - право клієнта, що відступається фактору (банку) відповідно до умов даного договору, вимагати від третьої особи - боржника сплатити грошову суму відповідно до умов контракту. Таке право виникає в момент укладення цього договору відповідно до умов контракту на підставі документів або може виникни ту у майбутньому після укладення цього договору в процесі виконання контракту клієнтом на підставі документів, що будуть оформлені у майбутньому; факторингове фінансування - операція фінансування під відступлення права вимоги, відповідно до якої фактор (банк) зобов'язується передати на умовах цього договору грошової кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові (банку) свої права вимоги; факторинг з регресом - факторингове фінансування, при якому ризик несплати боржником грошових зобов'язань за контрактом повністю покладається на клієнта і при цьому клієнт виступає поручителем боржника перед фактором (банком) за контрактом у розмірі, визначеному умовами цього договору; вартість прав грошової вимоги - повна сума грошових коштів, що підлягають сплаті боржником на користь клієнта (або банку за фактом відступлення згідно з документами та/або умовами контракту); реєстр - документ за формою, визначеною додатком № 4 до цього договору, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наданими клієнтом документами; перший платіж - сума грошових коштів в межах ліміту, що сплачується фактором (банком) клієнту в рахунок факторингового фінансування за всіма відступленими правами вимоги після підписання реєстру; боржник - третя особа - боржник за контрактом, права вимоги клієнта до якої відступаються факторові (банку) за цим договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, суд дійшов висновку, що вказаний договір містить елементи договору факторингу (в частині фінансування позивачем клієнта за відступлення клієнтом прав вимог до боржників) та договору поруки (в частині забезпечення виконання клієнтом зобов'язань боржників щодо сплати заборгованості на користь кредитора у зв'язку з відступленням прав вимог).

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 ліміт на боржника - частина вартості прав вимоги до окремого боржника, визначена у додатковій угоді до цього договору, в межах якої фактор (банк) здійснює перший платіж; вартість прав грошової вимоги - повна сума грошових коштів, що підлягають сплаті боржником на користь клієнта (або банку за фактом відступлення згідно з документами та/або умовами контракту).

Відповідно до п. 1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 право вимоги є відступленим клієнтом фактору (банку) з моменту підписання сторонами додаткової угоди до цього договору, яка укладається в порядку, визначеному статтею 2 цього договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 внаслідок відступлення права вимоги фактор (банк) замінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора (банку) переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості товарів, робіт, послуг, отримання підтверджуючих документів, неустойок та інших платежів за контрактом. Однак, фактор (банк) не набуває будь-яких обов'язків клієнта за контрактом щодо поставки товарів, робіт, послуг т інших обов'язків, що випливають з такої поставки.

Згідно з п. 2.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 умови придбання фактором (банком) прав вимоги визначаються додатковими угодами, що складаються за формою згідно з Додатком № 2 до цього договору. Додаткові угоди щодо придбання фактором (банком) прав вимоги можуть укладатися протягом 12 місяців з дати набуття чинності цим договором. Клієнт має право ініціювати перегляд переліку боржників, лімітів, тощо, не частіше одного разу на 6 місяців та не пізніше 10 календарних днів до закінчення строку дії ліміту на відповідного боржника.

Відповідно до п. 2.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 для відступлення прав вимоги шляхом укладення додаткової угоди клієнт зобов'язаний попередньо надати фактору (банку) відповідну заявку (за формою, визначеною фактором) разом з наступними документами: копію контракту, укладеного з боржником; інформацію про боржника за формою згідно з договором; оригінал стандартного повідомлення боржника за контрактом за формою, визначеною договором, з доказами його отримання боржником; документи щодо повноважень посадових осіб клієнта, що підписуватимуть додаткову угоду; документи, що підтверджують зміни у правовому, фінансовому статусі клієнта порівняно із станом, що існував на дату укладення договору, або відсутність таких змін; інші документи та інформацію щодо правового статусу, фінансового стану клієнта, додаткового забезпечення, тощо, відповідно до вимог фактора. Фактор має право в будь-який час самостійно визначити документи та інформацію, їх форму та порядок надання, які є необхідними для прийняття фактором рішення про можливість придбання прав вимоги до конкретного боржника та умови укладення додаткової угоди. Встановлені фактором вимоги є обов'язковими для клієнта.

Згідно з п. 2.3 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 придбання прав вимоги, підписання реєстрів та/або сплата першого платежу здійснюються фактором лише при одночасному виконанні таких умов: подання клієнтом заявки разом з документами, відповідно до п. 2.2 договору, яка за формою і змістом задовольняють фактора; наявність поточного рахунку клієнта в установі фактора; відповідність прав вимоги, що пропонуються до відступлення клієнтом, контракту, вимогам фактора, нормам законодавства України та умовам договору; належне виконання клієнтом законодавства України та умов договору; подання для підписання реєстрів здійснюється в межах строку дії ліміту на боржника та сума першого платежу за правами вимоги згідно з такими реєстрами не перевищує розміру невикористаного ліміту на конкретного боржника; відсутність обставин дефолту або випадку дестабілізації ринку; укладення та належне виконання договорів забезпечення та страхування предмету застави.

Судом встановлено, що в подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, якими сторони встановлювали, зокрема, ліміт на визначених боржників (контрагентів клієнта) та вартість прав вимоги, а саме Додаткова угода від 05.10.2011, Додаткова угода від 01.11.2011, Додаткова угода від 01.02.2012, Додаткова угода від 10.04.2012, Додаткова угода від 29.08.2012, Додаткова угода від 20.09.2012, Додаткова угода від 14.03.2013, Додаткова угода від 21.05.2013, Додаткова угода від 23.05.2013, Додаткова угода від 07.08.2013.

Зокрема, Додатком № 2 до Додаткової угоди від 07.08.2013 сторони погодили, що ліміт на боржника (Приватне акціонерне товариство «Інфузія») за Контрактом № 23 від 08.12.2009 становить 2500000 грн. 00 коп., вартість прав вимоги за контрактом - 3125000 грн. 00 коп.; максимальний розмір першого платежу - 80% від повної вартості прав вимоги, строк платежу за контрактом - 80 днів, реквізити контракту - Договір № 23 від 08.12.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, враховуючи умови п. 1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 (право вимоги є відступленим клієнтом фактору (банку) з моменту підписання сторонами додаткової угоди до цього договору, яка укладається в порядку, визначеному статтею 2 цього договору) та беручи до уваги дату укладення між сторонами за вказаним договором факторингу Додаткової угоди № 017/42-0-1/138/10 (07.08.20.13), суд дійшов висновку, що 07.08.2013 позивач набув права вимоги до відповідача (Приватного акціонерного товариства «Інфузія») за Договором № 23 від 08.12.2009 на загальну суму 3125000 грн. 00 коп.

Відповідно до Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 реєстр - документ за формою, визначеною додатком № 4 до цього договору, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджуються наданими клієнтом документами.

Згідно з п. 3.1.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 для отримання першого платежу клієнт надає фактору (банку) такі документи разом із заповненим реєстром, підписаним уповноваженою особою клієнта та скріпленим печаткою клієнта (два екземпляра): оригінали документів, які відповідно до контракту, підтверджуються поставку/надання клієнтом боржнику товарів/послуг (рахунок-фактуру, залізничну накладну, товарно-транспорту накладну, видаткову накладну, акти приймання-передачі товарів/надання послуг); копії податкових накладних, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта; копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, завірених печаткою та підписом відповідальної особи клієнта.

Позивачем долучено до позовної заяви: - копію Реєстру № 10 від 30.01.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 50 від 30.01.2014), вартість прав грошової вимоги - 175100 грн. 00 коп., сума першого платежу - 140080 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 21.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 06.05.2014; копію видаткової накладної № 50 від 30.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 30.01.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 175100 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 11 від 30.01.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 51 від 30.01.2014), вартість прав грошової вимоги - 75000 грн. 00 коп., сума першого платежу - 60000 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 21.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 06.05.2014; копію видаткової накладної № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 30.01.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 76500 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 13 від 05.02.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 72 від 04.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 301875 грн. 00 коп., сума першого платежу - 241500 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 24.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 12.05.2014; копію видаткової накладної № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 04.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 301875 грн. 00 коп.; копію Реєстру № 14 від 03.03.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 98 від 14.02.2014, накладною № 100 від 17.02.2014 та накладною № 101 від 17.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 339043 грн. 72 коп., сума першого платежу - 271234 грн. 98 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014/07.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014/22.05.2014; копію видаткової накладної № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., копію видаткової накладної № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію видаткової накладної № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., на яких містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 79959 грн. 36 коп., копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 79959 грн. 36 коп., копію податкової накладної від 14.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 181125 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 16 від 17.03.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 99 від 14.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 79859 грн. 36 коп.., сума першого платежу - 63887 грн. 49 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 14.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 79959 грн. 36 коп.; - копію Реєстру № 17 від 28.03.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 82 від 10.02.2014 та накладною № 85 від 10.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 146200 грн. 00 коп., сума першого платежу - 116960 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 30.04.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 15.05.2014; копію видаткової накладної № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. та копію видаткової накладної № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., на яких містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 10.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 52200 грн. 00 коп. та копію податкової накладної від10.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 108000 грн. 00 коп. - копію Реєстру № 18 від 01.04.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 96 від 17.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 254200 грн. 00 коп., сума першого платежу - 203360 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 07.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 22.05.2014; копію видаткової накладної № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 17.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 255200 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 19 від 03.04.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 92 від 13.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 230000 грн. 00 коп., сума першого платежу - 184000 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 13.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 234000 грн. 00 коп.; - копію Реєстру № 20 від 14.04.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», відповідно до якого клієнт відступає факторові (банку) права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія», що випливають із Договору № 23 від 08.12.2009 (за накладною № 79 від 12.02.2014), вартість прав грошової вимоги - 316920 грн. 00 коп., сума першого платежу - 253536 грн. 00 коп., строк платежу за контрактом - 05.05.2014, строк виконання зобов'язань поручителем - 20.05.2014; копію видаткової накладної № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп., на якій містяться підписи представників позивача та третьої особи і відбитки печаток із реквізитами вказаних юридичних осіб; копію податкової накладної від 12.02.2014 про реєстрацію податкових зобов'язань на суму 319920 грн. 00 коп.

Оригінали вказаних реєстрів, видаткових та податкових накладних долучено позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 20.06.2017.

Відповідно до п. 2.7 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 після підписання реєстру фактор надсилає зазначеним в ньому боржникам письмове повідомлення про відступлення прав вимоги.

Позивачем долучено до позовної заяви копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 10, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп.; копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 11, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 13, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 14, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. та № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 16, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 17, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. та № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 18, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 19, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп. та копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 20, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 фактор (банк) не пізніше банківського дня, наступного за днем підписання фактором реєстру, перераховує грошові кошти в сумі першого платежу, розмір якого визначений реєстром, на поточний рахунок клієнта.

Судом встановлено, що 30.01.2014 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» грошові кошти у розмірі 140080 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 30.01.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 10 від 30.01.2014); 30.01.2014 - грошові кошти у розмірі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 5 від 30.01.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 11 від 30.01.2014); 01.04.2014 грошові кошти у розмірі 203360 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 01.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 18 від 30.01.2014); 03.04.2014 - грошові кошти у розмірі 184000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 6 від 03.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 19 від 03.04.2014); 17.03.2014 - грошові кошти у розмірі 63887 грн. 49 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 7 від 17.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 16 від 17.03.2014); 28.03.2014 - грошові кошти у розмірі 116960 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 28.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 17 від 28.03.2014); 05.02.2014 - грошові кошти у розмірі 241500 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 05.02.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 13 від 05.02.2014); 05.03.2014 - грошові кошти у розмірі 271234 грн. 98 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 05.03.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 14 від 05.03.2014); 14.04.2014 - грошові кошти у розмірі 253536 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 14.04.2014 (призначення платежу - надання факторингового першого платежу згідно з реєстром переданих документів № 20 від 14.04.2014); копії вказаних меморіальних ордерів долучено позивачем до позовної заяви.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, надавши третій особі грошові кошти на підставі укладених реєстрів (про відступлення прав вимоги до відповідача за Договором № 23 від 08.12.2009).

Водночас, набувши права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за Договором № 23 від 08.12.2009 на загальну суму 1943798 грн. 08 коп. (на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 та додаткових угод до нього), позивачу фактично було сплачено грошові кошти у розмірі 416920 грн. 85 коп., у зв'язку з чим загальний розмір невиконаних зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за Договором № 23 від 08.12.2009, права вимоги яких набув позивач, станом на 30.08.2016 становить 1481877 грн. 23 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що у 2015 році Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості у розмірі 4444580 грн. 17 коп (справа № 285/1462/15-ц); копія відповідної позовної заяви у справі № 285/1462/15-ц (як зазначає позивач) долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 21.04.2017.

Крім того, судом встановлено, що у 2015 році Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_10 заборгованості у розмірі 4444580 грн. 17 коп. (справа № 285/1480/15-ц); копія відповідної позовної заяви у справі № 285/1480/15-ц (як зазначає позивач) долучена позивачем до матеріалів даної справи через канцелярію суду 21.04.2017.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2015 цивільні справи № 285/1462/15-ц та № 285/1480/15-ц об'єднано в одне провадження для спільного розгляду з огляду на однорідність позовних вимог (№ 285/1462/15-ц).

21.04.2017 позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20.05.2015 у справі № 285/1462/15-ц.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, обгрунтовуючи позовні вимоги у справі № 285/1462/15-ц, позивач вказав на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» було укладено Договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, відповідно до умов якого (враховуючи укладені між сторонами додаткові угоди та реєстри відступлення прав вимог) позивач набув права вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія» з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за Договором № 23 від 08.12.2009, а саме за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014 (за реєстрами переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014). Крім того, на підставі вказаного Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 позивач набув права вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» щодо оплати товару, поставленого за Договором № 25 від 08.12.2009 року, а саме за накладними № 215 від 09.03.2014, №143 від 09.03.2014, №186 від 07.03.2014, №129 від 03.03.2014, №135 від 05.03.2014, №133 від 04.03.2014, №128 від 03.03.2014, №127 від 28.02.2014, №114 від 27.02.2014, та до ТОВ «Юрія Фарм» щодо оплати товару, поставленого за Договором № 35 від 13.09.2012, а саме за накладними № 206 від 24.03.2014, № 205 від 24.03.2014, № 198 від 24.03.2014.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач у справі № 285/1462/15-ц зазначив, що відповідно до п. 5.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 сторони домовились, що клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма») виступає поручителем за виконання боржниками клієнта (Приватного акціонерного товариства «Інфузія», ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» та ТОВ «Юрія Фарм») зобов'язань перед фактором (банком) по оплаті коштів за правами вимоги. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором (банком) за виконання боржником зобов'язань за контрактом в сумі несплаченої вартості прав вимоги. Моментом, з якого клієнт набуває статус поручителя за виконання зобов'язань з оплати прав вимоги конкретним боржником по контракту, є момент підписання сторонами реєстру.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач зазначив, що вказані боржники прострочили виконання своїх зобов'язань перед банком за вказаними договорами (накладними), з огляду на що станом на 03.03.2015 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (враховуючи, що товариство є солідарним поручителем вказаних боржників відповідно до п. 5.1 договору факторингу) становить 1481877 грн. 23 коп., що є заборгованістю за правами вимоги до ПрАТ «Інфузія», 1605622 грн. 32 коп., що є заборгованістю за правами вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», та 928980 грн. 00 коп., що є заборгованістю за правами вимоги до ТОВ «Юрія Фарм».

Крім того, згідно з п. 4.1.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 ТОВ «Юнік Фарма» зобов'язане сплачувати проценти за користування грошовими коштами в сумі фактичної заборгованості за першим платежем згідно з реєстром з дня перерахування першого платежу на поточний рахунок клієнта до дати отримання фактором грошових коштів за контрактом та документами в сумі першого платежу від боржника або від клієнта як поручителя по зобов'язанням боржника.

Як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач (банк) у справі № 285/1462/15-ц зазначив, що станом на 03.03.2015 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» зі сплати процентів становить 158865 грн. 36 коп. (за відступлення прав вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія»), 172131 грн. 51 коп. (за відступлення прав вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод») та 97103 грн. 75 коп. за відступлення прав вимоги до ТОВ «Юрія Фарм»).

При цьому, як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, позивач вказав на те, що виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 було забезпечене порукою з ОСОБА_9 на підставі Договору поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75 від 07.08.2013, відповідно до умов якого поручитель (відповідач у справі № 285/1462/15-ц) зобов'язався відповідати перед банком солідарно за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» забезпечених зобов'язань, якими є всі та окремі грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» перд банком, що випливають з умов Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011.

Так само, виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 було забезпечене порукою з ОСОБА_10 на підставі Договору поруки № 12/Р1-01-06-0-0/76 від 07.08.2013, відповідно до умов якого поручитель (відповідач у справі № 285/1462/15-ц) зобов'язався відповідати перед банком солідарно за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» забезпечених зобов'язань, якими є всі та окремі грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» перед банком, що випливають з умов Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011.

За таких обставин, як вбачається з рішення суду у справі № 285/1462/15-ц, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є поручителями Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за виконання вказаним товариством зобов'язань за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, позивач (банк) у справі № 285/1462/15-ц просив суд стягнути з вказаних відповідачів (поручителів) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, яка станом на 03.03.2015 становила суму 4444580 грн. 17 коп. (1481877 грн. 23 коп. заборгованості за правами вимоги до ПрАт «Інфузія» та 158865 грн. 36 коп. нарахованих процентів за відступлення прав вимог; 1605622 грн. 32 коп. заборгованості за правами вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» та 172131 грн. 51 коп. нарахованих відсотків за відступлення прав вимог; 928980 грн. 00 коп. заборгованості за правами вимог до ТОВ «Юрія Фарм» та 97103 грн. 75 коп. нарахованих відсотків за відступлення прав вимог).

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц у позові Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено у зв'язку з тим, що порука за Договором поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75 від 07.08.2013 та за Договором поруки № 12/Р1-01-06-0-0/76 від 07.08.2013 припинилась станом на дату звернення позивача до суду.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі № 285/1462/15-ц рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц залишено без змін.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подало касаційну скаргу на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі № 285/1462/15-ц, та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України не передбачено, що лише встановлені судом факти мають преюдиційне значення, а вказано, що таке (преюдиційне) значення мають обставини, встановлені рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Інфузія» (відповідач у даній справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (третя особа у даній справі) були третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у справі № 285/1462/15-ц.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» було позивачем у справі № 285/1462/15-ц та є позивачем у даній справі.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням суду у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015, та набрало законної сили 01.10.2015), по відношенню до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Приватного акціонерного товариства «Інфузія» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» не потребують доказування при розгляді даної справи (відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц встановлено, що станом на 03.03.2015 загальний розмір заборгованості ТОВ «Юнік Фарма» за Договором про факторингове фінансування становить 4444580,17 грн., в тому числі: 1481877,23 грн. - заборгованість за правами вимоги до ЗАТ «Інфузія»; 158865,36 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення права вимоги до ЗАТ «Інфузія».

Як встановлено судом, відповідно до п. 5.1 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма») виступає поручителем за виконання боржниками клієнта (Приватного акціонерного товариства «Інфузія», ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» та ТОВ «Юрія Фарм») зобов'язань перед фактором (банком) по оплаті коштів за правами вимоги. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором (банком) за виконання боржником зобов'язань за контрактом в сумі несплаченої вартості прав вимоги. Моментом, з якого клієнт набуває статус поручителя за виконання зобов'язань з оплати прав вимоги конкретним боржником по контракту, є момент підписання сторонами реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З умов Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 вбачається, що третя особа (клієнт) виступає поручителем за виконання відповідачем (боржником, Приватним акціонерним товариством «Інфузія») зобов'язань за контрактом (Договором № 23 від 08.12.2009) в сумі несплаченої вартості прав вимоги щодо оплати вартості поставленого товару.

Таким чином, у рішенні суду у справі № 285/1462/15-ц встановлено розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 як поручителя (відповідно до п. 5.1 договору факторингу) Приватного акціонерного товариства «Інфузія», зокрема, станом на 03.03.2015 у розмірі 1481877 грн. 23 коп. (що є заборгованістю за правами вимоги до Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за Договором № 23 від 08.12.2009, а саме за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014 та за відповідними реєстрами переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014 (враховуючи обгрунтування позовних вимог у справі № 285/1462/15-ц).

Водночас, з огляду на те, що поручитель (в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма») і боржник (в даному випадку Приватне акціонерне товариства «Інфузія») відповідають як солідарні боржники (у тому ж обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки - відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку, що по суті у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області суду від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц було встановлено розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Інфузія» (як боржника) за Договором № 23 від 08.12.2009 з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014, та право вимоги за якими перейшло до позивача (банку) на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, відповідних додаткових угод до нього та реєстрів переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014, і розмір такої заборгованості станом на 03.03.2015 становить 1481877 грн. 23 коп.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015, та набрало законної сили 01.10.2015), в якому встановлено станом на 03.03.2015 розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за Договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 як поручителя (та відповідно солідарного боржника) Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за зобов'язаннями, які виникли з Договору № 23 від 08.12.2009, у розмірі 1481877 грн. 23 коп., тобто, по суті, встановлено розмір Приватного акціонерного товариства «Інфузія» (як боржника) за Договором № 23 від 08.12.2009 з оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014, та право вимоги за якими перейшло до позивача (банку) на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, відповідних додаткових угод до нього та реєстрів переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені у рішенні суду у справі № 285/1462/15-ц, не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, тобто поза межами перегляду вказаного рішення суду в касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, обставини, встановлені у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили 01.10.2015, зокрема щодо розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» як поручителя Приватного акціонерного товариства «Інфузія» (солідарного боржника) за видатковими накладними і реєстрами, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у даній справі, а, по суті, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за вказаними видатковими накладними та реєстрами станом на 03.03.2015 у розмірі 1481877 грн. 23 коп., не можуть ставитися судом при розгляді даної справи та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, тобто поза межами перегляду вказаного рішення суду в касаційному порядку або за нововиявленими обставинами.

Водночас, як встановлено судом, відповідач та третя особа у даній справі заперечують проти задоволення позову, зазначаючи, що невиконані зобов'язання між відповідачем та третьою особою за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними) відсутні, так як зобов'язання між сторонами за деякими видатковими накладними, стягнення заборгованості за якими є предметом позову, ніколи не виникали (за видатковими накладними № 50 від 30.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014 та № 98 від 14.02.2014), в частині інших накладних (№82 від 10.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014) зобов'язання виникли на інші суми та товар, поставлений за ними, відповідачем повністю оплачений, а в частині накладних № 99 від 14.02.2014, № 100 від 17.02.2014 та № 101 від 17.02.2014 зобов'язання припинились так як відповідач повністю оплатив товар, поставлений за ними.

Крім того, третя особа вказує на те, що умови, на яких банк придбав право вимоги, визначаються Додатками № 2 до договору факторингу. Однак, на думку третьої особи, такі додатки можуть бути укладені лише до 05.10.2012, що встановлено в п. 2.1. договору факторингу. Зміни до цього пункту договору не вносилися та строки не подовжувалися. Таким чином, за твердженням третьої особи, з урахуванням обмеження в праві укладати Додатки № 2 - до 05.10.2012, до відома можуть бути прийняті лише Додатки № 2 з лімітами на 3000000,0 грн., 6000000,0 грн, 8000000,0 грн, 8480000,0 грн., укладення сторонами наступних Додатків № 2 на суми лімітів 10000000,0 грн, 6000000,0 грн, 6000000,0 не може братися до уваги, оскільки вони укладені за межами 12 міс, встановлених у п.2.1. договору.

При цьому, третя особа зазначила, що реєстри відступлення прав вимоги, надані позивачем, не можуть бути прийняті до уваги так як відносяться до недійсних лімітів фінансування.

До того ж, у судовому засіданні 24.04.2017 представник третьої особи подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що по накладним № 50, № 51 та № 72 банк повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» про зворотнє відступлення прав вимоги - тобто від Приватного акціонерного товариства «Інфузія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (повідомлення про зворотне відступлення від 08.05.2014 та від 13.05.2014).

Однак, суд зазначає що викладені заперечення відповідача та третьої особи щодо наявності/відсутності та розміру заборгованості Приватного акціонерного товариства «Інфузія» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними та відповідними реєстрами переданих вимог), та право вимоги за якими перейшло до банку на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011, заперечення щодо недійсності вказаних реєстрів та додаткових угод до договору факторингу, пояснення щодо зворотного відступлення прав вимоги та інші пояснення, викладені у відзивах на позовну заяву, поданих до суду 27.03.2017 та 28.03.2017, не можуть досліджуватись судом в межах розгляду даної справи, так як вони фактично ставлять під сумнів обставини, встановлені у рішенні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили 01.10.2015, а саме, ставлять під сумнів встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості станом на 03.03.2015 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» як поручителя Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за видатковими накладними і реєстрами, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у даній справі, а, по суті, наявності та розміру заборгованості Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за вказаними видатковими накладними та реєстрами станом на 03.03.2015 у розмірі 1481877 грн. 23 коп., що, по суті, порушує принцип правової визначеності.

Суд зазначає, що всі вказані заперечення та доводи відповідача і третьої особи щодо підстав відсутності заборгованості (у зв'язку з її оплатою чи зворотнім відступлення прав вимог) стосуються періоду до винесення рішення у справі № 285/1462/15-ц Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області.

Тобто, всі ті обставини, про які зазначають відповідач та третя особа, мали місце на дату винесення рішення у справі № 285/1462/15-ц, а тому мали бути враховані, оцінені та досліджені судом у справі № 285/1462/15-ц у випадку подання Приватним акціонерним товариством «Інфузія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (або сторонами у справі) належних та допустимих доказів на їх підтвердження при розгляді справи № 285/1462/15-ц.

Таким чином, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/1462/15-ц встановлені обставини щодо розміру заборгованості за Договором № 23 від 08.12.2009 (за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014) станом на 03.03.2015, та відповідно наявність такої заборгованості станом на дату винесення рішення у справі № 285/1462/15-ц.

Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подало касаційну скаргу на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі № 285/1462/15-ц, та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015 відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Крім того, 15.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких третя особа вказала про наявність у провадженні СВ Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області кримінального провадження № 12017060090000316 від 26.02.2017, відкритого за ознаками кримінального правопорушення за заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у зв'язку з підробленням накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом позову.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Таким чином, у випадку скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, такі обставини можуть бути підставами для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.

Крім того, у випадку винесення судом вироку у кримінальному провадженні № 12017060090000316 щодо встановлення обставин фальшивості документів або речових доказів, такі обставини можуть бути підставами для перегляду рішення суду у справі № 285/1462/15-ц за нововиявленими обставинами

При цьому, суд зазначає, що будь-яких доказів припинення зобов'язань відповідача (Приватного акціонерного товариства «Інфузія») за Договором № 23 від 08.12.2009 (за спірними видатковими накладними), в тому числі шляхом здійснення оплат чи у зв'язку з зворотнім відступлення прав вимоги від банку до клієнта (п. 10.1 договору факторингу) після винесення Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області рішення у справі № 285/1462/15-ц - 13.08.2015, сторонами суду не надано.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом у справі № 285/1462/15-ц (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.08.2015 у справі № 285/1462/15-ц, яке набрало законної сили 01.10.2015) обставини щодо наявності станом на 03.03.2015 заборгованості Приватного акціонерного товариства «Інфузія» за Договором № 23 від 08.12.2009 (за видатковими накладними № 50 від 31.01.2014, № 51 від 30.01.2014, № 72 від 04.02.2014, № 98 від 14.02.2014, № 101 від 17.02.2014, № 100 від 17.02.2014, № 99 від 14.02.2014, № 82 від 10.02.2014, № 85 від 10.02.2014, № 96 від 17.02.2014, № 92 від 13.02.2014 та № 79 від 12.02.2014), право вимоги за якими перейшло до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на підставі Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 (за реєстрами переданих документів № 10 від 30.01.2014, № 11 від 30.01.2014, № 13 від 05.02.2014, № 14 від 05.03.2014, № 16 від 17.03.2014, № 17 від 28.03.2014, № 18 від 01.04.2014, № 19 від 03.04.2014 та № 20 від 14.04.2014) у загальному розмірі 1481877 грн. 23 коп., та відсутність в матеріалах даної справи доказів сплати (часткової сплати) вказаної суми грошових коштів на користь позивача (банку) відповідачем або третьою особою, здійснених у період після 13.08.2015 (винесення судом у справі № 285/1462/15-ц рішення), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інфузія» суми основного боргу у розмірі 1481877 грн. 23 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, що стосується доводів відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 27.03.2017, щодо неповідомлення позивачем про відступлення прав вимоги, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.7 Договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/38 від 05.10.2011 після підписання реєстру фактор надсилає зазначеним в ньому боржникам письмове повідомлення про відступлення прав вимоги.

Позивачем долучено до позовної заяви копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 10, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп.; копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 11, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 13, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 14, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп., № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. та № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 16, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 17, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковими накладними № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. та № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 18, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 96 від 17.02.2014 на суму 255200 грн. 00 коп., копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 19, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп. та копію повідомлення про переуступку прав вимоги на дебіторську заборгованість № 20, відповідно до якого банк повідомляє відповідача про набуття позивачем прав вимоги за Договором № 23 від 08.12.2009 - за видатковою накладною № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії відповідних фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які як зазначає позивач є доказами направлення відповідачу та отримання відповідачем вказаних повідомлень про переуступку прав вимоги.

Відповідачем не спростовано суду належними та допустимими доказами, що надані позивачем копії вказаних фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення є доказами надсилання відповідачу/отримання відповідачем саме вказаних повідомлень про переуступку прав вимоги (за спірними видатковими накладними та реєстрами), зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що у вказані на рекомендованих повідомленнях дати ним була отримана від позивача будь-яка інша поштова кореспонденція.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 257314 грн. 00 коп. за загальний період нарахування з 23.05.2014 по 30.08.2016, враховуючи здійснені часткові оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, 08.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Інфузія», яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Інфузія» (покупець) укладено Договір № 23, відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку покупцю скляних пляшок для крові, трансфузійних та інфузійних препаратів, пробок гумових для закупорювання флаконів з інфузійними та трансфузійними розчинами, з гумової суміші FA-55 типу LK-4C, ковпачків алюмінієвих типу К-3-34 (продукція), а покупець - прийняти продукцію та оплатити її вартість за ціною та в строки, передбачені цим договором.

Як встановлено судом, згідно з п. 5.1 Договору № 23 від 08.12.2009 (в редакції Додаткової угоди № 6 від 15.01.2013) покупець проводить оплату продавцю за поставлену продукцію на умовах відтермінуванню платежу 80 календарних днів з моменту поставки на склад покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати товар не пізніже ніж через 80 календарних днів від дати поставки товару.

Тобто, оплату товару за видатковою накладною № 50 від 31.01.2014 на суму 175100 грн. 00 коп. відповідач повинен був здійснити у строк до 20.04.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 51 від 30.01.2014 на суму 76500 грн. 00 коп. - у строк до 20.04.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 72 від 04.02.2014 на суму 301875 грн. 00 коп. - у строк до 25.04.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 98 від 14.02.2014 на суму 181125 грн. 00 коп. - у строк до 05.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 101 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. - у строк до 08.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 100 від 17.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. - у строк до 08.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 99 від 14.02.2014 на суму 79959 грн. 36 коп. - у строк до 05.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 82 від 10.02.2014 на суму 108000 грн. 00 коп. - у строк до 01.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 85 від 10.02.2014 на суму 52200 грн. 00 коп. - у строк до 01.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 96 від 17.02.2014 - у строк до 08.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 92 від 13.02.2014 на суму 234000 грн. 00 коп. - у строк до 04.05.2014 (включно), оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 79 від 12.02.2014 на суму 319920 грн. 00 коп. - у строк до 03.05.2014 (включно).

Судом встановлено, що 11.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 25262 грн. 68 коп., 12.06.2014 - грошові кошти у розмірі 5453 грн. 81 коп., 16.06.2014 - грошові кошти у розмірі 6160 грн. 20 коп., 18.06.2014 - грошові кошти у розмірі 269019 грн. 83 коп., 19.06.2014 - грошові кошти у розмірі 224 грн. 70 коп., 23.06.2014 - грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп., 25.06.2014 - грошові кошти у розмірі 500 грн. 00 коп., 04.07.2014 - грошові кошти у розмірі 720 грн. 00 коп., 09.07.2014 - грошові кошти у розмірі 9040 грн. 02 коп., що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи 21.04.2017, та відображено у розрахунку 3% річних, долученому позивачем до позовної заяви.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, позивач здійснює нарахування 3% річних за загальний період з 23.05.2014 по 30.08.2016, зокрема позивачем нараховано 3% річних у розмірі 101214 грн. 24 коп. за період з 23.05.2014 по 30.08.2016 на суму заборгованості 1481877 грн. 23 коп. (сума основного боргу); 39 грн. 45 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 10.06.2014 на суму 25262 грн. 68 коп. (сплачена 11.06.2014); 35643 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 11.06.2014 на суму 5453 грн. 81 коп. (сплачена 12.06.2014); 42339 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 15.06.2014 на суму 6160 грн. 20 коп. (сплачена 16.06.2014); 574 грн. 89 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 17.06.2014 на суму 269019 грн. 83 коп. (сплачена 18.06.2014); 0 грн. 50 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 18.06.2014 на суму 224 грн. 70 коп. (сплачена 19.06.2014); 46388 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 22.06.2014 на суму 500 грн. 00 коп. (сплачена 23.06.2014); 13150 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 24.06.2014 на суму 500 грн. 00 коп. (сплачена 25.06.2014); 17930 грн. 00 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 03.07.2014 на суму 720 грн. 00 корп. (сплачена 04.07.2014) та 34 грн. 92 коп. 3% річних за період з 23.05.2014 по 08.07.2017 (сплачена 09.07.2014).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в межах заявленого позивачем періоду нарахування (враховуючи дати здійснення третьою особою часткових оплат, строків настання оплат та кількості календарних днів прострочення).

Водночас, при здійсненні розрахунку 3% річних (в межах заявленого періоду) позивачем були допущені арифметичні помилки, що призвело до визначення неправильного розміру 3% річних.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування та з урахуванням здійснених часткових оплат та їх дат).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1481877.2323.05.2014 - 31.12.20155883 %71617.30

1481877.2301.01.2016 - 30.08.20162433 %29516,08

25262.6823.05.2014 - 10.06.2014193 %39.45

5453.8123.05.2014 - 11.06.2014203 %8.97

6160.2023.05.2014 - 15.06.2014243 %12.15

269019.8323.05.2014 - 17.06.2014263 %574.89

224.7023.05.2014 - 18.06.2014273 %0.50

50023.05.2014 - 22.06.2014313 %1.27

50023.05.2014 - 24.06.2014333 %1.36

72023.05.2014 - 03.07.2014423 %2.49

9040.0223.05.2014 - 08.07.2014473 %34.92

Всього:101809,38

Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 101809 грн. 38 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інфузія» 3% річних у розмірі 257314 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 101809 грн. 38 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1127611 грн. 06 коп. за загальний період нарахування з 23.05.2014 по 30.08.2016, враховуючи здійснені часткові оплати.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості в межах заявленого позивачем періоду нарахування (враховуючи дати здійснення третьою особою часткових оплат, строків настання оплат та періодів прострочення) та обґрунтованим в арифметичному відношенні, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Інфузія» інфляційних втрат у розмірі 1127611 грн. 06 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інфузія» (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 21-А; ідентифікаційний код: 31287944) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код: 14305909) суму основного боргу у розмірі 1481877 (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 101809 (сто одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 1127611 (один мільйон сто двадцять сім тисяч шістсот одинадцять) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 40669 (сорок тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.06.2017

Суддя І.М. Отрош