Справа № 2-1325/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 липня 2009 р.                                   м. Дніпродзержинськ

    Заводський районний суд м. Дніпродзержинська у складі: судді Дячкова С.В., при секретареві Тур І.В., за участю позивачів: Снігурськоі В.Ф., Снігурського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 до фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська, 3-тя особа: ОКП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, про визнання права власності на квартиру, суд, –

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, зазначивши, що ОСОБА_1 її чоловік ОСОБА_2 син ОСОБА_3 а також батько її чоловіка ОСОБА_4 постійно мешкали в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 Будинок знаходився на балансі ДМК ім. Дзержинського. Позивач ОСОБА_1 була наймачем вказаного жилого приміщення. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, але не був знятий з реєстрації в квартирі після своєї смерті. Влітку 1993 року вони, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулись до органу приватизації ДМК із заявою про приватизацію вищевказаної квартири. З серпня 1993 року на підставі розпорядження № 188 від 03.08.1993 р. органом приватизації ДМК було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї з чотирьох осіб: на Снігурську Валентину Федорівну, її чоловіка ОСОБА_2 сина ОСОБА_3, також на померлого в 1991 році ОСОБА_4

В 2008 році вонии, ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса із заявою про оформлення заповіту на їхні частки квартири на користь сина та вияснили, що наявність у складі власників квартири неіснуючої особи позбавляє їх можливості розпорядитися квартирою та зменшує частки реальних співвласників у праві власності на квартиру з 1/3 до 1/4 частки кожного, при цьому доля 1/4 частки в праві власності на житло, що оформлена на померлу людину, не визначена.

На цей час не існує органу приватизації ДМК, що видавав їм, позивачам, 3 серпня 1993 року свідоцтво про право власності на квартиру; всі архівні матеріали передані відповідачу - Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська.

В лютому 2009 року вони, ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулись до Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська із заявою про внесення змін у свідоцтво про право власності на квартиру, видане органом приватизації ДМК 3.08.1993 року та про виключення з числа власників особи, якої не існувало на час передачі квартири у власність. 18 лютого 2009 року голова Фонду С.М.Островерх своїм листом № 311/5 відмовив їм у задоволенні заяви, пославшись на те, що приватизація квартири проведена у відповідності до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.

Вони змушені в судовому порядку захищати свої майнові права.

Просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане органом приватизації ДМК 03.08.1993 року, в частині включення в число власників квартири ОСОБА_4 та визнати за ними, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто по 1/3 частці на кожним; зобов'язати ОКП "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" внести відповідні зміни в Реєстр прав власності на нерухоме майно на вищевказану квартиру.

     В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 позов підтримали; позивач ОСОБА_3 представники відповідача: фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська та третьої особи: обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явилися, про місце та час були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток, від них надійшли заяви в яких вони прохають розглянути справу без участі їх представника.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.        

Позивач ОСОБА_1 її чоловік ОСОБА_2 син ОСОБА_3 а також батько її чоловіка ОСОБА_4 постійно мешкали в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 житловою площею 58,5 кв. м, загальною - 91,3 кв. м. Будинок знаходився на балансі ДМК ім. Дзержинського. Позивач ОСОБА_1 була наймачем вказаного жилого приміщення. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, але не був знятий з реєстрації в квартирі після своєї смерті. Влітку 1993 року позивачі, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулись до органу приватизації ДМК із заявою про приватизацію вищевказаної квартири. 3 серпня 1993 року на підставі розпорядження № 188 від 3.08.1993 р. органом приватизації ДМК було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї з чотирьох осіб: на позивача Снігурську Валентину Федорівну, її чоловіка ОСОБА_2 сина ОСОБА_3, також на померлого в 1991 році ОСОБА_4 Право власності на вказане жиле приміщення зареєстроване за ними ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в книзі № 119 під реєстровим № 21044.

Позивачі, будучи юридично неосвічені та не розуміли правових наслідків тієї обставини, що до правовстановлюючого документа на квартиру включена неіснуюча особа. В 2008 році позивачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса із заявою про оформлення заповіту на їхні частки квартири на користь сина та вияснили, що наявність у складі власників квартири неіснуючої особи позбавляє їх можливості розпорядитися квартирою та зменшує частки реальних співвласників у праві власності на квартиру з 1/3 до 1/4 частки кожного, при цьому доля 1/4 частки в праві власності на житло, що оформлена на померлу людину, не визначена. Саме з 2008 року позивачі довідались про те, що їхнє право приватної власності порушено, тому відповідно до змісту ч. 1 ст. 261 ЦК України саме з цього часу для позивачів починається перебіг позовної давності.

На цей час не існує органу приватизації ДМК, що видавав позивачам 3 серпня 1993 року свідоцтво про право власності на квартиру; всі архівні матеріали передані відповідачу - Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська.

В лютому 2009 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулись до Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська із заявою про внесення змін у свідоцтво про право власності на квартиру, видане органом приватизації ДМК 03.08.1993 року та про виключення з числа власників особи, якої не існувало на час передачі квартири у власність. 18 лютого 2009 року голова Фонду С.М.Островерх своїм листом № 311/5 відмовив позивачам у задоволенні заяви, пославшись на те, що приватизація квартири проведена у відповідності до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.

Відповідно до ст. 9 ЦК України в редакції 1963 р., що діяла на час виникнення спірних правовідносин, цивільною правоздатністю є здатність мати цивільні права і обов'язки. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року; відповідно з цього часу він не мешкав у спірній квартирі; з цього ж часу у зв'язку зі смертю припинена його правоздатність. Таким чином, особа, що померла за два роки до приватизації квартири, включена до кола осіб - власників квартири всупереч вимогам ст. 9 ЦК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 р.) угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною.

Незаконне включення ОСОБА_4. до числа власників квартири перешкоджає позивачам, належним власникам, у розпорядженні нерухомістю, незаконно зменшує їхні, дійсних власників, частки у праві власності на квартиру з 1/3 до 1/4 частки для кожного. Відповідно до ст. 392 ЦК України (в редакції 2004 р.) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Вищевказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим органом приватизації ДМК 03.08.1993 року, технічним паспортом на квартиру, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, копією заяви до фонду комунальної власності від 09.02.2009 р., відповіддю голови фонду комунальної власності № 311/5 від 18.02.2009 р.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

     Керуючись ст. 9, 48 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст. 317, 319, 392 ЦК України (в редакції 2004 р.), ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 10, 60, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане органом приватизації ДМК 03.08.1993 року, в частині включення в число власників квартири ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 58,5 кв. м, загальною - 91,3 кв. м, в рівних частках, тобто по 1/3 частці на кожного.

Обласному комунальному підприємству «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» внести відповідні зміни в Реєстр прав власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя: