ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
25.07.06 Справа № 9/57-2А
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції та державного підприємства „Волиньвугілля”
на постанову господарського суду Волинської області від 06.02.2006 року
у справі № 9/57-2А, суддя Л.І.Соломка
за позовом державного підприємства „Волиньвугілля”
до відповідача Нововолинської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача –Іванчук І.П. –представник (дов. у справі)
від відповідача –Костюк А.Ю. –представник (дов. у справі)
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Волинської області від 06.02.2006 року у справі № 9/57-2А позовні вимоги державного підприємства «Волиньвугілля»до Нововолинської ОДПІ задоволено частково, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001581500/3 від 11.10.2005 року в сумі 13 844,15 грн., № 0001571500/3 від 11.10.2005 року в сумі 8 980 грн., № 0001561500/3 від 11.10.2005 року в сумі 1 370 997,02 грн., № 0001611500/3 від 11.10.2005 року в сумі 35 504,67 грн., № 0001601500/3 від 11.10.2005 року в сумі 93 666,66 грн., № 0001591500/3 від 11.10.2005 року в сумі 1 218 446,14 грн. В решті позову відмовлено.
Господарський суд Волинської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що позивач порушив строки сплати узгодженого податкового зобов’язання, тому штрафні санкції згідно уточнених розрахунків застосовані відповідачем правомірно в межах строку 1095 днів.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, Нововолинська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 1042/10 від 16.02.2006 року, в якій просить постанову суду в частині задоволених позовних вимог скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, посилається на те, що в розумінні ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ строки 1095 днів передбачено для сум податкових зобов’язань, а ст.17 названого закону не містить обмеження у строках, щодо застосування штрафної санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, проте у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи у частині задоволених позовних вимог, а тому підстави для її скасування у цій частині відсутні.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, ДП «Волиньвугілля»подало апеляційну скаргу № 5.10/214 від 02.03.2006 року, в якій просить постанову суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати і прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що зменшивши суми штрафних санкцій, нарахованих на податкову заборгованість, яка виникла за межами 3-річного строку, судом не було враховано той факт, що зменшення вищевказаних штрафних санкцій за попередні періоди має призвести до перерахування штрафних санкцій, нарахованих на податкову заборгованість, яка виникла в межах 3-річного строку, так як, після вчасного списання Нововолинською ОДПІ боргу ДП «Волиньвугілля»здійснювало б сплату поточних платежів, а не погашення податкового боргу і сплату штрафних санкцій за періоди поза межами 3-річної давності. Посилається на те, що судом не взято до уваги той факт, що Нововолинська ОДПІ здійснювала розподіл сплачених ДП «Волиньвугілля»коштів без надсилання відповідного повідомлення і цим було порушено вимоги Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Відповідач у своїх запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Підставою прийняття Нововолинською ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень № 0001611500/3 858/15, № 0001601500/3 857/15, № 0001591500/3 856/15, № 0001581500/3, № 0001571500/3 954/15, № 0001561500/3 859/15 від 11.10.2005 року було порушення вимог ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме : незабезпечення сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість протягом граничних термінів на суму 13 348 894,93 грн., зафіксоване у актах № 159, № 160 від 12.05.2005 року (а.с.11,12) проведеної перевірки дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання ДП «Волиньвугілля».
Як встановлено нормами чинного законодавства, зокрема, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону для подання податкової декларації.
У відповідності до п.п.16.3.3. п.1.6.3 ст.16 вище наведеного Закону при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені нарахованої на таку суму. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначається окремо, платіжні документи, які не містять окремого виділену суму податкового боргу та суму пені не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропозиції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Нормами цього ж Закону, а саме ст. 17, також встановлено порядок нарахування штрафних санкцій та пені, що застосовується до платників податків контролюючими органами, а саме, за прострочення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання штрафна санкція у таких розмірах : при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі 10 % такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання – у розмірі 20 % такої суми; при затримці, що є більшою ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –у розмірі 50% від такої суми.
Твердження податкового органу, що ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року не може бути застосована щодо стягнення штрафних санкцій не може бути прийняте до уваги, оскільки у відповідності до п.17.3 ст.17 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
За даних обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання та, відповідно, стягнення з нього штрафних санкцій в межах строку 1095 днів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Волинської області від 06.02.2006 року у справі № 9/57-2А відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Волинської області від 06.02.2006 року у справі № 9/57-2А залишити без змін, апеляційні скарги Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції та державного підприємства „Волиньвугілля” –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.