УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 р.Справа № 816/407/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 816/407/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20 квітня 2017 року вх. №6806/17, просила:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21 лютого 2017 року №0001101300 про сплату військового збору в розмірі 22652,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5663,09 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21 лютого 2017 року №0001091300 про сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 272801,41 грн. та штрафних санкцій в розмірі 136400,71 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Полтавській області від 21 лютого 2017 року №Ф-0001171300 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2926,21 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21 лютого 2017 року №0001161300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1463,11 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 20.06.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 25 грудня 2001 року, номер запису 25820170000000559 (т.1 а.с. 22-23).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100049375 (т.1 а.с. 24).

Видами діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, допоміжна діяльність у тваринництві, післяурожайна діяльність, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у., неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.1 а.с. 25).

Карлівською ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області, на підставі статті 77 глави 8 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, підпункту 2 статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки 30 січня 2017 року складено акт №1/13-НОМЕР_1 (т.1 а.с. 38-77) у висновках якого відображено порушення:

- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - неналежне ведення книги обліку доходів та витрат підприємця, порушення Порядку її ведення, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481;

- пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, а саме - включення до декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік документально підтверджених затрат, що не відносяться до складу витрат, що пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця за 2015 рік в сумі 1527444,06 грн.;

Внаслідок вказаного порушення ФОП ОСОБА_1 було занижено розмір чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на 1527444,06 грн. У зв'язку з чим, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями - в ході перевірки було визначено суму заниження податкових зобов'язань за 2015 рік: із сплати податку з доходів фізичних осіб - 276256,83 грн., із сплати військового збору - 22911,66 грн.;

- пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів в сумі 16314,31 грн., в тому числі: за листопад 2015 року в сумі 8374,56 грн., за грудень 2015 року в сумі 7939,75 грн.;

- статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок у сумі 2929,01 грн.;

- абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - включення до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів 26707 грн. ПДВ по податкових накладних, що не містять обов'язкового реквізиту (код УКТ ЗЕД - по підакцизних та імпортованих товарах);

- пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в частині неподання податкової декларації з економічного податку;

- статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями.

Позивач не погоджуючись із висновками акту перевірки від 30 січня 2017 року №1/13-НОМЕР_1 подав до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на нього заперечення (т.1 а.с. 87-90).

Листом від 17 лютого 2017 року №129/бр/16-12-13-15 контролюючий орган повідомив скаржника, що висновок акту перевірки від 30 січня 2017 року №1/13-НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року" є обгрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства (т.1 а.с. 91-93).

На підставі висновків акту перевірки від 30 січня 2017 року №1/13-НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001091300 (т.1 а.с. 94), яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 414385,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 276256,86 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 138128,42 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001101300 (т.1 а.с. 97), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 28639,58 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 22911,66 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 5727,92 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 лютого 2017 року №Ф-0001171300 на суму боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 2926,21 грн. (т.1 а.с. 95);

- рішення №0001161300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1463,11 грн. (т.1 а.с. 96).

Збільшуючи ФОП ОСОБА_1 розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та застосовуючи штрафні санкції, контролюючий орган виходив з наступного:

- "Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в книзі обліку доходів та витрат до граф 6, 7, 8 Книг здійснювалися записи про всі витрати, включаючи ті, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу, та не входять до переліку дозволених витрат, встановленого пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме:

- витрати, які не відносяться до господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 - плата Филенківській сільській раді за доступ до електричних мереж у зв'язку з модернізацією електричної мережі села Филенкове в сумі 4311 грн.,

- сума сплачених авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб з доходів від здійснення підприємницької діяльності - 12976,11 грн.

Також в ході перевірки встановлено віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат вартості придбаних матеріальних активів, вартість яких перевищує 6000 грн. та термін використання яких перевищує 1 рік (Автомобіль-самоскид Камаз 45144-012-62 та 2 трактори "Белорус - 892" з додатковим обладнанням (далі - Матеріальні активи) в сумі 2002782 грн.. За результатами перевірки встановлено, що на протязі 2015 року в своїй господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 не використовувались зазначені матеріальні активи як товари, так і продажу товарів, що утворені на їх основі. За результатами вивчення наданих для перевірки документів встановлено, що реалізація згаданих матеріальних активів за перевіряємий період не здійснювалася. Придбані на протязі перевіряємого періоду матеріальні активи мають період корисного використання понад один рік та вартість, що перевищує 6000 грн.; використовуються в господарській діяльності підприємцем - тобто підпадають за своїми ознаками до визначення "основні засоби". Про фактичне використання ФОП ОСОБА_1 матеріальних активів (автомобіль Камаз, трактори "Беларус 892" 2 штуки) в якості основних засобів для здійснення сільськогосподарських, транспортних та інших робіт (надання послуг) в межах провадження підприємницької діяльності - свідчить державна реєстрація вказаних автомобіля та тракторів згідно встановленого порядку; акти виконаних робіт та складені податкові накладні на виконання транспортних послуг, робіт по обробці грунту, списання паливно-мастильних матеріалів на їх експлуатацію, укладення угод про технічне обслуговування та ремонт тракторів "Беларус 892" з підприємством, що здійснило їх реалізацію (ТОВ "Укравтозапчастина"). Тому за результатами перевірки суми витрат, що зменшують загальний оподатковуваний доход, як такі, що не входять до переліку, встановленого пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлено, що в порушення статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". До бази нарахування єдиного внеску за серпень 2015 року не включено суму допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами. За рахунок вищевказаного порушення занижено зобов'язання зі сплати єдиного внеску за серпень 2015 року на 2929,01 грн.. А саме, перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного соціального внеску із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлено, що 25 серпня 2015 року платником перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 33,2% в сумі 2929,01 грн. та утримання ЄСВ 2% в сумі 166,42 грн., але вказані суми ФОП ОСОБА_1 не відображено у звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2015 року".

Позивач заперечуючи законність вказаних податкових повідомлень рішень, звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 16 березня 2015 року між ТОВ "Укравтозапчастина" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №1137 (т.1 а.с. 158).

За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця трактор (трактори) у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в Специфікації (додаток №1 до Договору), а покупець зобов'язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору (т.1 а.с. 158-161).

Відповідно до Специфікації ФОП ОСОБА_1 придбавалися: трактори "Беларусь-892 У" кількістю 2 шт., кронштейн литий кріплення передніх противаг 70-4235020-У кількістю 2 шт., струна вантажу переднього 70-4235015 кількістю 2 шт., вантаж передній 20 кг. (противага) 70-4235011 (т.1 а.с. 162).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Укравтозапчастина" виписано позивачу: накладну №П052795 від 16 березня 2015 року, податкову накладну від 16 березня 2015 року №29380 (т.1 а.с. 163-164).

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар позивачем надано платіжне доручення №121 від 16 березня 2015 року на суму 1003338,40 грн. (т.1 а.с. 166).

Факт отримання тракторів "Беларус-892 У" підтверджується актом приймання-передачі тракторів до договору поставки №1137 від 16 березня 2015 року (т.1 а.с. 169).

Вищевказані транспортні засоби зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію машин (т.1 а.с. 167-168).

01 липня 2015 року між ТОВ "Техноторг-Дон" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №250-П (т.1 а.с. 195).

За умовами договору продавець зобов'язується у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (додаток до договору).

Відповідно до специфікації продавець реалізує покупцю автомобіль-самосвал Камаз 45144-62 та причіп СЗАП-8551-02 з надставними бортами (т.1 а.с. 197).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Техноторг-Дон" виписано позивачу: видаткову накладну №Ф-158138 від 05 серпня 2015 року, податкові накладні від 01 липня 2015 року №130511 та від 05 серпня 2015 року №162125 (т.1 а.с. 194, 199-200).

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар позивачем надано платіжні доручення №1884 від 01 липня 2015 року та від 27 серпня 2015 року №12/15-М на суму 543000 грн. та 1267000 грн. відповідно (т.1 а.с. 202-203).

Факт отримання вищевказаної техніки підтверджується актом приймання-передачі від 05 серпня 2015 року до договору купівлі-продажу №250-П.

Дані транспортні засоби зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами (т.1 а.с. 204).

Правомірність придбання тракторів "Беларус-892 У" та автомобіля-самосвала Камаз 45144-62 і причіпа СЗАП-8551-02 відповідачем не заперечується.

Витрати на придбання вищевказаних транспортних засобів відображались позивачем у Книгі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (т. а.с. 103-157).

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції вбачається, що вирощування зернових культур, а в подальшому торгівля ними включає в себе виконання комплексу робіт, зокрема обробіток ґрунту, посів, підживлення рослин, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю, перевезення продукції з поля на склад, перевезення продукції до інших суб'єктів господарювання з метою її реалізації тощо. Для здійснення вказаних видів господарської діяльності використовувалися в 2015 році транспортні засоби, а саме: автомобіль-самосвал Камаз 45144-012-62, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, разом з причіпом СЗАП, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 та трактори "Беларус-892", 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 та НОМЕР_7.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності тракторів "Беларус-892" та Камазу 45144 позивачем надано подорожні листи та товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 171-181, 183-191, 212-224)

Також одним із видів діяльності позивача є надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 квітня 2015 року між Фермерським господарством Филенківське (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №2 про надання автопослуг (т.1 а.с. 205-209).

Згідно додаткової угоди №2 від 01 вересня 2015 року до договору №2 про надання автопослуг від 01 квітня 2015 року виконавець зобов'язується надати замовнику власними силами, засобами та за допомогою власного автомобільного транспорту (транспортними засобами Камаз 55102, ДНЗ НОМЕР_4, Камаз ДНЗ НОМЕР_5, Камаз 45144, ДНЗ НОМЕР_2) послуги по перевезенню вантажів замовника, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплати їх своєчасного і в повному обсязі (т.1 а.с. 209).

Факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №131 від 31 грудня 2015 року (т.1 а.с. 210).

Враховуючи вищевикладене підтверджує висновки суду першої інстанції, що придбані транспортні засоби безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та утворюють основу для виготовлення продукції, надання робіт чи послуг, а тому позивач мав право включити до складу витрат вартість придбаних матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи відповідача про те, що придбані транспортні засоби використовувалися позивачем, як "основні засоби" та не могли бути віднесені до витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, з огляду на наступне.

Європейський Суд з прав людини у справі Сєрков проти України від 07 жовтня 2011 року (Заява № 39766/05) зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v.) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999). Ведучи мову про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі ""Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Љpaиek s.r.o. v.Czech Republic), заява № 26449/95, п. 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v.), [ВП], заява № 33202/96, п. 109, ECHR 2000-I).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року внесено зміни до статті 177 Податкового кодексу України, зокрема пункт 177.4 доповнено підпунктом 177.4.5 відповідно до якого не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Таким чином у спірному періоді не було прямих заборон для включення до складу витрат основних засобів, які безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності та утворюють основу для виготовлення продукції або товарів, надання робіт чи послуг.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді позивачем придбавалися й інші основні засоби для здійснення господарської діяльності та які віднесені до складу витрат, а саме: жниварка для збирання кукурудзи, напівнавісний оборотний плуг, коротка дискова борона, обприскувач (т.1 а.с. 246-250, т.2 а.с. 1-61).

Разом з тим, правомірність включення вартості придбання вищевказаних матеріальних активів відповідачем не заперечується.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 30 січня 2017 року №1/13-НОМЕР_1, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001091300 про сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 272801,41 грн. і штрафні санкції у сумі 136400,71 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення адміністративного в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001091300 про сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 272801,41 грн. і штрафні санкції у сумі 136400,71 грн.

Законом України від 31 липня 2014 року №1621-VII підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) доповнено пунктом 161 відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 1.1-1.3 пункту 161 підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено завищення задекларованих ФОП ОСОБА_1 показників витрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001101300 про сплату військового збору у сумі 22652,35 грн. і штрафних санкцій в розмірі 5663,09 грн.

Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування вимоги про сплату боргу про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21 лютого 2017 року №Ф-0001171300, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платників збору покладений обов'язок по своєчасному та в повному обсязі нараховуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_3 перебуває з 14 травня 2008 року у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1, що підтверджується копією трудової книжки (т.2 а.с. 211).

Як слідує з листка непрацездатності №АГЧ 084658 від 30 липня 2015 року (т.2 а.с. 68) ОСОБА_3 перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами за період з 30 липня 2015 року по 02 грудня 2015 року.

У липні 2015 року ОСОБА_3 було нараховано допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 8321,41 грн., що підтверджується розрахунковою відомістю (т.2 а.с. 64-65).

Відповідно до вищевказаної відомості ОСОБА_3 у липні 2015 року нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 2929,01 грн.

18 серпня 2015 року позивачем подано до територіального фіскального органу "Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів" (т.2 а.с. 181-195).

Відповідно до таблиці 5 додатку 4 вищевказаного звіту (т.2 а.с. 187) відображено факт початку відпустки у зв'язку з вагітністю ОСОБА_3.

Як слідує з письмових пояснень головного бухгалтера ОСОБА_4, нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_3 в розмірі 2929,01 грн. було здійснено в липні 2015 року, оскільки лікарняний лист надано саме в цьому звітному періоді. Єдиний внесок нарахований в липні 2015 року на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами сплачений 25 серпня 2015 року. При цьому, при подачі звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року не було подано таблицю 6 додатку 4 до вказаного звіту про відомості нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам. Вказане трапилося через технічну помилку в програмі 1с, за допомогою якої подається звітність, а подача уточнюючого розрахунку для зміни звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування чинним законодавством не передбачено. При цьому, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 2929,01 грн. фактично сплачено в серпні 2015 року (т.2 а.с. 179-180).

Згідно пункту 1 частини десятої статті 9 Закону України № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Матеріалами справи встановлено, що єдиний внесок нарахований в липні 2015 року на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами сплачений позивачем 25 серпня 2015 року, відповідно до платіжних доручень №2034 на суму 166,42 грн. та №2035 на суму 2762,59 грн. (т.2 а.с.71-72).

Абзацом 1 частини восьмої статті 9 Закону України № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 з порушенням строків визначених вищевказаною нормою сплачено єдиний внесок нарахований в липні 2015 року в розмірі 2929,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем здійснено в повному обсязі сплату єдиного внеску нарахованого ОСОБА_3 на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, хоча і з порушенням терміну такої сплати.

При цьому, відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З вищевикладеного слідує, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску передбачені вичерпні заходи впливу, зокрема фінансові санкції.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України № 2464 орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

Варто також зазначити, що територіальні фіскальні органи України ведуть оперативний облік податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, а тому факт сплати єдиного внеску в розмірі 2929,01 грн. повинен бути відображений в інтегрованій картці платника.

Враховуючи, що позивачем нараховано допомогу ОСОБА_3 у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 8321,41 грн. у липні 2015 року та нараховано в цьому ж місяці єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вищевказану суму, твердження відповідача про заниження зобов'язання зі сплати єдиного внеску за серпень 2015 року на суму 2929,01 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність в діях ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 30 січня 2017 року №1/13-НОМЕР_1, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувану вимогу від 21 лютого 2017 року №Ф-0001171300.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішенню №0001161300 від 21 лютого 2017 року про застосування штрафних санкцій, колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням №0001161300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України № 2464 застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем у липні 2015 року нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 2929,01 грн., який сплачено 25 серпня 2015 року.

Враховуючи те, що твердження відповідача щодо несвоєчасного нарахування єдиного внеску не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування рішення №0001161300 від 21 лютого 2017 року про застосування штрафних санкцій.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року по справі № 816/407/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю ідентичні доводам заперечення на адміністративний позов, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 816/407/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.

Судді Ральченко І.М. Бартош Н.С.

Повний текст ухвали виготовлений 26.06.2017 р.