ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2017 року справа № 201/16741/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі

на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року

у справі №201/16741/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 28 вересня 2016 року у відсоткову розрахунку від заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправними дії та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 01 жовтня 2016 року у розмірі встановленому законом з урахуванням заробітної плати, зазначеній у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року №18-17вих16.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції при встановленні необхідного для призначення пенсії стажу роботи на прокурорських посадах, безпідставно зараховані періоди: половини строку навчання - 2 роки 4 місяці 23 дні, оскільки документально не підтверджується навчання позивача на денній формі юридичного факультету; а також період з 30 січня 2013 року по 04 лютого 2016 року внаслідок позбавлення можливості позивача працювати на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області.

Перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Згідно з копією диплому серії НОМЕР_1 та додатку до нього, ОСОБА_1 у 1990 році вступив до Дніпропетровського державного університету та в 1995 році закінчив навчання за спеціальністю «правознавство»; відповідно до записів трудової книжки у період з 01 вересня 1990 року по 09 червня 1995 року проходив навчання на факультеті права та соціології історичного факультету Дніпропетровського державного університету (а.с. 7, 18-19).

За відомостями, внесеними до трудової книжки, ОСОБА_1 (а.с. 7-8):

- з 03 липня 1995 року по 16 липня 1995 року призначений стажером прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська на період відпустки по догляду за дитиною штатного співробітника;

- з 17 липня 1995 року по 20 березня 1996 року призначений стажером з тимчасової на постійну посаду помічника прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська;

- з 21 березня 1996 року по 04 травня 1996 року призначений на посаду помічника прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська;

- з 05 травня 1996 року по 02 вересня 1998 року призначений на посаду слідчого прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська;

- з 03 вересня 1998 року по 15 серпня 2001 року призначений на посаду прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Дніпропетровської області;

- з 16 серпня 2001 року по 24 грудня 2001 року призначений на посаду старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Дніпропетровської області;

- з 25 грудня 2001 року по 28 лютого 2005 року призначений прокурором Петриківського району;

- з 01 березня 2005 року по 10 жовтня 2005 року призначений прокурором Індустріального району м. Дніпропетровська;

- з 11 жовтня 2005 року по 29 жовтня 2007 року призначений заступником прокурора Дніпропетровської області;

- з 30 жовтня 2007 року звільнений з посади заступника прокурора Дніпропетровської області у зв'язку з переходом на виборну посаду народного депутата України;

- з 23 листопада 2007 року народний депутат України зарахований на роботу до Верховної Ради України шостого скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі;

- з 26 грудня 2007 року обраний на посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

- з 12 грудня 2012 року звільнений з посади у зв'язку з припиненням повноважень Верховної Ради України шостого скликання;

- з 05 лютого 2016 року призначений першим заступником прокурора Дніпропетровської області;

- з 05 липня 2016 року звільнений з посади у зв'язку з поданням заяви про припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;

- 08 серпня 2016 року звільнений з посади прокурора органів прокуратури Дніпропетровської області.

Відповідно до копії листа від 30 січня 2013 року, Генеральною прокуратурою України на звернення ОСОБА_1 про допуск до виконання службових обов'язків за посадою заступника прокурора Дніпропетровського області у зв'язку із закінченням повноважень народного депутата України, повідомлено про відсутність вакантної посади заступника прокурора (а.с. 39).

28 вересня 2016 року представник в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявою для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 11).

До заяви подані трудова книжка, диплом та їх копії, довідка про заробітну плату та копії паспорта, ідентифікаційного коду, довіреності (а.с. 12).

04 жовтня 2016 року відповідач прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви позивача та призначенні пенсії за вислугою років, з посиланням пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, яким визначено, що з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та відсутність підстав для призначення пенсії згідно з чинним Законом України «Про прокуратуру» №1697 від 14 жовтня 2014 року (а.с. 10).

За змістом адміністративного позову ОСОБА_2, зазначає, що у період його роботи в органах прокуратури частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789 (в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668), передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Частиною 5 цієї статті встановлювалося, що до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, у тому числі стажистами та слідчими, на виборних посадах у державних органах, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися у прокуратуру, половина навчання у вищих навчальних закладах.

Період часу з 30 січня 2013 року по 04 лютого 2016 року позивач визначає як вимушений прогул, протягом якого порушені його трудові права та який має бути зарахованим до стажу вислуги років, оскільки після закінчення повноважень позивача як народного депутата України, Генеральною прокуратурою України, як роботодавцем, відмовлено у допуску до виконання службових обов'язків заступника прокурора області.

Позивач вважає, що до спірних відносин мають бути застосовані положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789 в редакції до внесення змін Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668, «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, оскільки змінами звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявний достатній загальний стаж (стаж за трудовою книжкою - 17 років 10 місяців 19 днів, періоди половини навчання - 2 роки 04 місяці 23 дні та вимушеного прогулу - 3 роки 6 днів) та прокурорський стаж (9 років 8 місяців та 3 роки 6 днів вимушеного прогулу) для призначення йому пенсії.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, передбачалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

З 15 липня 2015 року зазначені приписи статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратили чинність, у зв'язку із набранням чинності нового Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Зважаючи на ту обставину, що на час звернення позивача до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявою про призначення пенсії, а саме, 28 вересня 2016 року, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури визначались вже згідно положень нового Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, тому наявність у позивача права на таке пенсійне забезпечення має вирішуватись у відповідності до приписів чинної статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII станом на 28 вересня 2016 року.

Так, відповідно до частини 8 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною 1 статті 15 закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор України; перший заступник Генерального прокурора України; заступник Генерального прокурора України; заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Частинами 1, 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Загальний період роботи позивача в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах відповідно до записів трудової книжки складає 12 років 10 місяців, на виборній посаді - 05 років 19 днів.

Щодо зарахування половини строку навчання позивача та періоду з 30 січня 2013 року по 04 лютого 2016 року після складання повноважень народного депутата України до призначення на посаду першого заступника прокурора Дніпропетровської області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено частиною 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

За змістом поданих позивачем до відповідача та до суду копій диплому та додатку до нього, ОСОБА_1 у 1990 році вступив до Дніпропетровського державного університету та в 1995 році закінчив навчання за спеціальністю «правознавство»; відповідно до записів трудової книжки у період з 01 вересня 1990 року по 09 червня 1995 року проходив навчання на факультеті права та соціології історичного факультету Дніпропетровського державного університету (а.с. 7, 18-19).

Вказані документи не містять відомостей про: навчання позивача на денній формі навчання, віднесення вищого навального закладу до юридичного або навчання на юридичному факультеті, отже на підставі цих документів половина строку навчання позивача не може бути зарахована до вислуги років.

Після закінчення повноважень на виборній посаді народного депутата України 12 грудня 2012 року, позивач звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про поновлення його на посаді заступника прокурора Дніпропетровської області.

Генеральною прокуратурою України відмовлено позивачу у допуску до виконання з службових обов'язків у зв'язку з відсутністю вакантної посади заступника прокурора Дніпропетровської області.

Згідно зі змістом статті 118 Кодексу законів про працю України, працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частинами 4, 7 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України якого передбачено, що народному депутату після закінчення строку його повноважень надається попередня робота (посада); з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що правомірність не працевлаштування позивача на попередній посаді не є предметом адміністративного позову між сторонами.

За своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено: наявність спірних відносин між ним та Генеральної прокуратурою України щодо працевлаштування у вказаний період; наявність судового рішення, яким встановлювалися обставини того, що позивач з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати та щодо зарахування вказаного періоду до стажу роботи або факту перебування у трудових відносинах.

З огляду на викладене, з урахуванням фактичних обставин та матеріалів справи, період часу з 30 січня 2013 року по 04 лютого 2016 року не може бути зарахований до будь-якого стажу роботи позивача: страхового, трудового, вислугу років чи стажу роботи на посаді прокурора.

Враховуючи наведене, стаж вислуги років позивача складає 17 років 10 місяців 19 днів (в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах 12 років 10 місяців та на виборній посаді - 05 років 19 днів), стаж роботи на посадах прокурора 9 років 9 місяців та 16 днів, що є меншим від стажу визначеним частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, що не надає право позивачу на призначенні пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного розгляду та вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі - задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим