ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/1981/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді                                         Судової-Хомюк Н.М.,

суддів                                                             Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання          Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

26.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області та просив визнати протиправними дії ОСОБА_3 об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області при нарахуванні його пенсійного забезпечення та зобов’язати здійснити перерахунок його пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року із врахуванням того, що розмір пенсії не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму, та зобов’язати дорахувати та провести її виплату із врахуванням виплачених сум.

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16.01.2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не було враховано наявних прав позивача на соціальний захист як ліквідатору другої категорії, що відповідно до ст.49 Закону № 796-XII має право на дві пенсії – державну (пільгову по віку з набуттям 50 років) та за втрату здоров’я.

Також звертає увагу апеляційного суду на те, що ст.26 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на пільгові пенсії по віку за наявності страхового стажу не менше 15 років. Також, хибним є твердження, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки мова йде про пільгову пенсію по віку, а право на неї позивачу надає виключно Закон України № 796-XII.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - ХІІ від 28.02.1991 року .

З ксерокопії протоколу відповідача № 20044 від 12.04.2012 року встановлено, що ОСОБА_2 з 12.04.2012 року призначено пенсію за віком на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з призначення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.

Трудовий стаж на час призначення пенсії становив 17 років 10 місяців, розмір пенсії 822 грн. На даний час трудовий стаж позивача не змінився, розмір пенсії становить 967,44 грн. .

06.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок отримуваної ним пенсії відповідно до вимог ст. ст. 49,51,55,56,57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

ОСОБА_3 об’єднаного управління ПФУ в Івано-Франківській області, № 2602/425 від 13.12.2016 року, позивачу в перерахунку пенсії відмовлено з тих підстав, що йому призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» де повний стаж становить для чоловіків 35 років. При первинному призначенні пенсії ОСОБА_2 не подано довідок передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зазначено, що йому виплачується додаткова пенсія за втрату здоров’я потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи - 2 категорія, згідно ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 170,82 грн. та 20 % у відповідності до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 другої категорії, має право на компенсації та пільги, встановлені Законом № 796-XII. Відповідач нараховує позивачу пенсію основну на загальних підставах та додаткову - за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу від 35 років, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, адже на пенсію в повному розмірі, як це передбачено ч.2 ст.56 цього Закону, позивач не має права, оскільки його трудовий стаж складає менше 20 років.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Правовідносини, які є предметом дослідження у даній справі регулюються Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.49 Закону № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч.1 ст.55 цього Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, із зменшенням віку на 10 років.

Частиною другою статті 56 цього Закону передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Згідно ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, вказаною нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про пенсійне забезпечення» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналіз ст.56 наведеного Закону вказує на те, що вона визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас порядок перерахунку пенсій Законом України «Про пенсійне забезпечення» не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.9 КАС України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 процент визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абз.1 ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо відмови у збільшенні пенсії позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, встановлені ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач хоч і є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, проте його страховий стаж складає 15 років 3 місяці, що є меншим чим передбаченим законом.

В частині відповідності розміру основної пенсії за віком величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів враховує наступне.

Згідно розпорядження 112883 від 03.01.2017 року розмір пенсії позивача на 01.12.2016 року відповідно становив 967,44 грн., при цьому: основний розмір пенсії – 635,38 грн.; додаткова пенсія потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС – 170,82 грн.; надбавка за проживання в гірському населеному пункті – 161,24.

Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приписами ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач скористався правом на достроковий вихід на пенсію.

Водночас, чинним законодавством в імперативному порядку встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком повинен відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також колегія суддів не приймає до уваги приписи п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», оскільки такі норми не можуть суперечити ст.46 Конституції України та Законам України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про прожитковий мінімум», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також, допущена Кабінетом Міністрів України невідповідність вимог п.2 згаданої постанови приписам вищевказаних законодавчих актів в частині недосягнення суми 949 грн. рівню прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не може позбавляти особу її конституційного права на належний рівень життя, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності..

З аналізу норми ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка є імперативною, слід прийти до висновку, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином, нарахування та виплату позивачу основної пенсії за віком проведено відповідачем без дотриманням рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не відповідає приписам Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відтак, відмова відповідача в частині проведення перерахунку та виплати пенсії позивача не нижче розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не відповідає вимогам закону, при цьому підлягають задоволенню позовні щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 06.12.2016 року, та провести її виплату із врахуванням виплачених сум.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія є окремим видом пенсії, і її розмір не повинен включатися до розміру основної пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Колегія суддів встановлено, що позивачу у відповідності до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю та надбавку за проживання в гірському насаленому пункті, однак розмір вказаної пенсії та надбавки включено до загального розміру основної пенсії, що суперечить вимогам закону.

Слід звернути увагу на те, що розмір додаткової пенсії та надбавки за проживання в гірському насаленому пункті позивачу повинні виплачуватися окремо від основної, а тому розмір призначеної пенсії повинен обраховуватись з врахуванням мінімальної пенсії за віком + додаткової пенсії – за втрату здоров’я + надбавку за проживання в гірському насаленому пункті.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 11, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2017 року по справі № 340/673/16-а скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_3 об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області при нарахуванні розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_2.

Зобов’язати Косівське об’єднане Управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області, здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_2 у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06 грудня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_4

судді ОСОБА_5

ОСОБА_6

Повний текст судового рішення

виготовлено 26.03.2017 року