ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

20 червня 2017 року

справа № 808/3591/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Кругового О.О.

                    суддів:                     Лукманової О.М.  Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання:          Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»    

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017   року у справі №808/3591/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області  про скасування припису в частині пп. 1,2, -

в с т а н о в и в :

           23 листопада 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Запорізькій області № 02/035-П від 31.10.2016 в частині пунктів 1 та 2.

          Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний припис в частині пунктів 1 та 2 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не повинен отримувати висновок державної екологічної експертизи на види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну  небезпеку, а саме на процес переробки небезпечної хімічної речовини, оскільки такий висновок надається на розділ "Оцінка впливу на навколишнє середовище" проектної документації, а згідно ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не підлягають обов’язковій експертизі проекти будівництва об’єктів І-ІІІ категорії складності. Також, на думку позивача, він не повинен отримувати дозвіл (дозвіл на внесення змін до дозволу) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на існуюче джерело викиду № 26 від додатково встановленого технологічного обладнання на дільниці ректифікації цеху № 2 для процесу дегазації залізнодорожних цистерн, оскільки товариство має дозвіл на викиди, форма дозволу не передбачає перелік обладнання, на яке він розповсюджується. Параметри джерела викиду (труби) не змінилися; кількість та якість складу забруднюючих речовин на джерелі викиду № 26 після встановлення баку залишилась без змін на рівні нормативів, передбачених існуючим Дозволом. Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

          Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позов них вимог.

          Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

          Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

          Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі – ТОВ "ЗТМК"), за результатами якої складено акт (а.с.10-19 том 1).

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що посадові особи відповідача дійшли висновку, що у позивача відсутній висновок державної екологічної експертизи на види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а саме на процес переробки небезпечної хімічної речовини (кубових залишків виробництва тетрахлориду титану) у хімічному виробництві ТОВ "ЗТМК"; на дільниці ректифікації цеху № 2 додатково встановлено технологічне обладнання для процесу дегазації залізнодорожних цистерн (повітронагрівач – 1 од., вагон-цистерни – 20 од., бак з вапновим молоком – 1 од.), яке пов’язане з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря та здійснює викиди через існуюче джерело викиду № 26, що не передбачено дозвільними документами. Новий дозвіл (дозвіл про внесення змін до дозволу) підприємством не отримано.

За результатами висновків акта перевірки відповідачем винесено припис № 03/035-П від 31.10.2016 (а.с.8-9 том 1), пунктами 1 та 2 якого позивачу приписано:

1. Отримати висновок державної екологічної експертизи на види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а саме на процес переробки небезпечної хімічної речовини (кубових залишків виробництва тетрахлориду титану) у хімічному виробництві ТОВ "ЗТМК";

2. Отримати дозвіл (дозвіл на внесення змін до дозволу) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на існуюче джерело викиду № 26 від додатково встановленого технологічного обладнання на дільниці ректифікації цеху №2 для процесу дегазації залізнодорожних цистерн.

Правомірність та обґрунтованість припису № 03/035-П від 31.10.2016 в частині пп.. 1 та 2 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що встановлення додаткового технологічного обладнання, яке здійснює викиди через існуюче джерело викиду №26, призвело до зміни якісного та кількісного складу забруднюючих речовин, які надходять в атмосферне повітря, вказане послугувало законною підставою виникнення у позивача обов’язку на отримання висновку державної екологічної експертизи на види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку, та дозволу (дозволу на внесення змін до дозволу) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на існуюче джерело викиду № 26 від додатково встановленого технологічного обладнання на дільниці ректифікації цеху №2 для процесу дегазації залізнодорожних цистерн. Також, суд зазначив, що процес переробки кубових залишків тетрахлориду титану потребує проведення екологічної експертизи як вид діяльності хімічного виробництва.

          Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку доводами позивача щодо протиправності пп. 1 Припису № 03/035-П від 31.10.2016 суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до   статті 7 Закону України «Про екологічну експертизу»   (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Частиною 2   статті 12 Закону України «Про екологічну експертизу»   передбачено, що висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Згідно зі   статтею 13 Закону України «Про екологічну експертизу»      державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

          Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про екологічну експертизу», Основними завданнями екологічної експертизи є: 1)  визначення  ступеня  екологічного  ризику    і    безпеки
запланованої чи здійснюваної діяльності; 2)  організація  комплексної,  науково  обґрунтованої  оцінки об'єктів екологічної експертизи; 3) встановлення  відповідності  об'єктів  експертизи  вимогам екологічного  законодавства; 4) оцінка впливу діяльності об'єктів  екологічної  експертизи на  стан  навколишнього  природного середовища, і якість природних ресурсів; 5)  оцінка  ефективності,   повноти,    обґрунтованості    та
достатності  заходів  щодо  охорони    навколишнього    природного середовища.

          Відподвіно до ст. 7 Закону, об'єктами  екологічної  експертизи  є проекти законодавчих та інших  нормативно-правових  актів,  документація  по  впровадженню нової   техніки,   технологій,   матеріалів,  речовин,  продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до  порушення  екологічних  нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про екологічну експертизу", реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.   Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно  п. 9 вказаного Переліку, до видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку (а відтак і підлягають обов’язковій державній екологічній експертизі), віднесено хімічне виробництво (включаючи виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів їх росту, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік, зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази) незалежно від методів та обсягу виробництва продукції; підприємства з вилучення, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів (азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тис. тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік).

Отже, аналіз зазначених вище норм права свідчить, що здійснення екологічної експертизи є обов’язком, зокрема при здійсненні видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку, при цьому відповідно до Закону об’єктами експертизи є проекти законодавчих та інших  нормативно-правових  актів,  документація  по  впровадженню нової   техніки,   технологій,   матеріалів,  речовин,  продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до  порушення  екологічних  нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Встановлені обставини справи свідчать, що позивач здійснює переробку хімічної речовини (кубових залишків виробництва тетрахлориду титану) в своєму хімічному виробництві.

На думку відповідача переробка вказаної хімічної речовини є видом діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку відповідно до п. 9 Переліку, а тому підлягає обов’язковій екологічній експертизі.

Між тим, суд зазначає, що в Переліку видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку окремо не визначено такий вид діяльності як переробка речовини, виходячи із синтаксичного тлумачення п. 9 Переліку видом діяльності, який підлягає екологічній експертизі є, зокрема, саме хімічне виробництво.   

Слід зазначити, що переробка хімічних речовин є одним з процесів у складі хімічного виробництва, який передбачає переробку кубових залишків виробництва  хімічної речовини, вказаний процес не є самими хімічним виробництвом як видом діяльності, тому не може бути об’єктом екологічної експертизи.  

Так, відповідно до статуту ТОВ «ЗТМК», витягів з  ЄДРПОУ, акту перевірки, одним із видів діяльності підприємства є виробництво інших кольорових металів.

Позивач в своїх поясненнях зазначає, а відповідач не спростовує,  що переробка залишків тетрахлориду титану здійснюється в складі виду діяльності з виробництва інших кольорових металів та є його складовою частиною.

Також, на підставі пояснень позивача та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що протягом трьох останніх років не проводилось перепрофілювання виробництв, не приймалось документацій по впровадженню нових технологій, які могли б негативно впливати на стан навколишнього природного середовища чи можуть створити загрозу навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов’язані діяли лише на підставі та в межах повноважень, які визначені Законами та Конституцією України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку у відповідача були відсутні підстави для зобов’язання підприємства отримати висновок на процес переробки хімічних речовин, в хімічному виробництві, як на об’єкт експертизи, таким чином, не відповідає вимогам закону зміст п. 1 Припису №03/035-П від 31 жовтня 2016 року щодо зобов’язання позивача отримати висновок державної екологічної експертизи на види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену небезпеку, а саме на процес переробки небезпечної хімічної речовини (кубових залишків виробництва тетрахлориду титану) у хімічному виробництві ТОВ «ЗТМУ», вказане свідчить про достатність підстав для його скасування.

Надаючи правову оцінку доводами позивача щодо протиправності пп. 2 Припису № 03/035-П від 31.10.2016 суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

          Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря",  викиди    забруднюючих    речовин    в   атмосферне   повітря стаціонарними   джерелами  можуть  здійснюватися  після  отримання дозволу,  виданого  суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до    другої    або    третьої    групи,   обласними,   Київською,
Севастопольською   міськими  державними  адміністраціями,  органом виконавчої  влади  Автономної  Республіки  Крим  з  питань охорони навколишнього  природного  середовища за погодженням з центральним органом  виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни.

Згідно  ст.1 зазначеного Закону, джерелом викиду є об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Встановлені обставини справи свідчать, що на дільниці ректифікації цеху № 2 додатково встановлено технологічне обладнання для процесу дегазації залізнодорожних цистерн, яке здійснює викиди через існуюче джерело викиду №26. Вказані обставини підтверджуються також технологічною схемою (а.с.174 том 1).

          Отже, відбулась зміна у складі технічного обладнання (Цех№2), яке створює викиди в атмосферне повітря через існуюче джерело викиду №26, вказане, на думку відповідача, безумовно свідчить про збільшення якісного та кількісного складу викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин через джерело викиду №26, та відповідно створило обов’язок для позивача щодо внесення змін до дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

          Між тим, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки екологічної інспекції необґрунтованими з огляду на те, що за приписами ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» підставою для внесення змін в існуючий дозвіл є не факт зміни кількісного складу об’єктів, які здійснюють викиди в атмосферне повітря через існуюче джерело викидів, а саме зміна параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин.

          Тобто, для вирішення питання щодо наявності підстав для внесення змін до дозволу  необхідним є встановлення факту зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин.

          В акті перевірки відповідачем не досліджувалось питання щодо фактичної зміни параметрів джерела викиду  №26, не було встановлено та відображено кількісні та якісні зміни викидів забруднюючих речовин.

          З метою повного та всебічного розгляду даної справи судом було витребувано у відповідача протокол від 24.10.2016 року №36-16, складений відділом інструментально -лабороторного контролю Державної екологічної інспекції у Запорізькій області за наслідками аналізу проб вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел викидів, а саме джерела викидів №26, який покладено в основу акту перевірки ТОВ “ЗТМК” від 24.10.2016 року.

          Відповідно до наданого протоколу вбачається, що в ході перевірки екологічною інспекцією було відібрано проби, зокрема по Цеху №2,  в розрізі параметрів газопилового потоку, маси впливу викиду, концентрації. В протоколі відсутні відомості щодо проведення посадовими особами відповідача порівняльного аналізу викидів в атмосферне повітря через існуюче джерело забруднення №26, не визначено кількісної та якісної та якісної зміни речовин викидів у зв’язку з встановленням нового обладнання. Тобто, відповідачем фактично не встановлено, який вплив на  джерело викиду мало встановлення нового обладнання, та чи призвело воно до збільшення кількості викидів або зміни їх якості.

           Суд зазначає, що отримання Дозволу (внесення змін до дозволу) на викиди в атмосферне повітря у випадку підключення додаткового обладнання чинним законодавством не передбачено.  

Позивач наголошує, що у зв’язку з встановленням нового обладнання обсяг та якість викидів в атмосферне повітря через джерело забруднення №26 не змінилися, на підтвердження вказаного позивач надав до матеріалів справи акти складені підприємством  до та після встановлення обладнання.

          Між тим, відповідачем, на якого ст. 71 КАС України, покладено обов’язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зміни параметрів викидів в атмосферне повітря через джерело забруднення №26, що могло б слугувати підставою для зобов’язання ТОВ «ЗТМК» отримати новий дозвіл (внести зміни до дозволу).

          Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що п. 2 припису Державної екологічної інспекції у Запорізькій області № 02/035-П від 31.10.2016 є таким, що прийнятий в порушення вимог закону та підлягає скасуванню в судовому порядку.

          З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «ЗТМК».

          У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

          Враховуючи приписи ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне в порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на користь позивача суму судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову та апеляційної скарги всього в розмірі 2893 грн. (1378грн.+1515грн.)

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»    - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі №808/3591/16 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»   - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2  припису Державної екологічної інспекції у Запорізькій області № 02/035-П від 31.10.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» суму сплаченого судового збору у розмірі 2893 (дві тисячі вісім дев’яносто три) гривні.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.

      

Головуючий:                                                                      О.О. Круговий

                   Суддя:                                                                      О.М. Лукманова

                   Суддя:                                                                      Л.А. Божко