КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 911/3829/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Пронюк В.Я. - дов. № 14-65 від 14.04.2017

від відповідача Ярощук В.М. - дов. № 01 від 05.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Київської області

від 03.05.2017 (суддя Конюх О.В.)

у справі № 911/3829/16

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

«Житло Уют Сервіс»

про стягнення 16 496,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.05.2017 у справі № 911/3829/16 в позові Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, висновки суду про відмову в задоволенні позову з огляду на імперативні приписи ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», які не залежать від волі сторін спірних відносин, і не ставлять списання спірних сум в залежність від включення чи не включення відповідача до реєстру або від виконання будь-яких умов та вимог, адже за цим Законом нараховані суми пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, такі не вважаються списаними або погашеними автоматично. Оскільки відповідача не було включено до реєстру підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, відповідно він не є учасником процедури врегулювання заборгованості, відтак порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних, передбачений ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не може бути застосований до нього.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 911/3829/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 13.06.2017.

В судовому засіданні 13.06.2017 оголошено перерву на 20.06.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, 19.06.2017 системою автоматичного розподілу проведено заміну згаданого судді й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.06.2017 з'явились представники сторін, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» про стягнення 16 496,75 грн. В обґрунтування своїх вимог посилалось на прострочення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем та отриманого відповідачем в 2015 році за договором №225/15-ТЕ-17 від 18.12.2014 згідно актів приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2015, вдтак просило стягнути з відповідача 14 950,61 грн. пені, 978,46 грн. процентів річних та 567,68 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2017 провадження у справі припинено на підставі п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016.

Положеннями ч. 3 ст. 7 цього Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки основна заборгованість за поставлений природний газ за договором №2251/15-ТЕ-17, на яку позивачем нараховано заявлені до стягнення пеню, інфляційні та річні, була погашена відповідачем в 2015 році, тобто до набрання чинності цим законом, суд дійшов висновку, що спору між позивачем та відповідачем щодо вимог про стягнення штрафних санкцій фактично не існує, адже його врегульовано зазначеним законом у спосіб припинення права на їх нарахування чи у спосіб проведення їх списання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 911/3829/16 ухвалу Господарського суду Київської області від 18.01.2017 скасовано, а справу направлено до місцевого господарського суду для розгляду по суті. Постанова мотивована тим, що в порядку статей 1-3 Закону України №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» для списання неустойки (в даному випадку пені), 3% річних та інфляційних втрат за цим Законом, відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

За висновками суду апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», висновки місцевого господарського про наявність підстав для припинення провадження у даній справі є передчасними.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено матеріалами справи, 18.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем, продавем за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» (відповідачем, покупцем за договором) було укладено договір №2251/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно п. 2.3 Договору за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов (t 20оС, p 760 мм.рт.ст.).

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу згідно п. 4.1 Договору визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

За умовами п. 5.2 Договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн. (з ПДВ).

Оплата за газ здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк позовної давності, в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 Договору).

Усі зміни і доповнення до Договору на підставі п.п. 10.3, 10.4 оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного в пункті 10.4, згідно до якого сторони зобов'язуються повідомляти одна одну про зміну своїх реквізитів рекомендованим листом з повідомленням у 5-денний термін з дня виникнення відповідних змін.

Договір згідно розділу 11 набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Додатковою угодою №1 від 18.03.2015 сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 1810,803 тис.куб.м. та узгодили обсяги поставки помісячно та поквартально.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 20.03.2015 з 01.04.2015 за 1000 куб. м. газу до сплати належить 2 994,30 грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою №3 від 30.07.2015 сторони виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, зазначивши склад ціни 1000 куб.м. природного газу, в тому числі тариф на транспортування магістральними трубопроводами, тариф та транспортування розподільними трубопроводами, збір у вигляді цільової надбавки, всього за 1000 куб. м. газу до сплати 2 994,30 грн. (з ПДВ).

Згідно Додаткової угоди №4 від 30.07.2015 сторони виклали п. 6.3 Договору в новій редакції, а саме що за наявності заборгованості кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення. Кошти зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості.

Додатковою угодою №5 від 15.10.2015 сторони погодили викласти п. 5.2 Договору в новій редакції, зазначивши склад ціни 1000 куб.м. природного газу, всього 2 994,30 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №6 від 25.11.2015 внесено зміни в реквізити продавця.

Договір на підставі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання взятих на себе зобов'язань позивач передав, а відповідач прийняв протягом 2015 природний газ за Договором на загальну суму 1 699 096,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на обсяг 106,753 тис.куб.м. на суму 139 761,04 грн., від 28.02.2015 на обсяг 80,870 тис.куб.м. на суму 105 875,01 грн., від 31.03.2015 на обсяг 70,510 тис.куб.м. на суму 92 311,69 грн., від 30.04.2015 на обсяг 38,359 тис.куб.м. на суму 114 858,36 грн., від 31.05.2015 на обсяг 16,540 тис.куб.м. на суму 49 525,73 грн., від 30.06.2015 на обсяг 16,159 тис.куб.м. на суму 48 384,90 грн., від 31.07.2015 на обсяг 14,078 тис.куб.м. на суму 42 153,76 грн., від 31.08.2015 на обсяг 13,779 тис.куб.м. на суму 41 258,46 грн., від 30.09.2015 на обсяг 19,664 тис.куб.м. на суму 58 879,91 грн., від 31.10.2015 на обсяг 75,929 тис.куб.м. на суму 227 354,19 грн., від 16.12.2015 на обсяг 110,449 тис.куб.м. на суму 330 717,44 грн. (за листопад); від 31.12.2015 на обсяг 149,623 тис.куб.м. на суму 448 016,15 грн., які підписано та скріплено печатками обох сторін (копії долучено до матеріалів справи).

Положеннями п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До матеріалів справи долучено виписку (операції по підприємству ТОВ «Житло Уют Сервіс» з 01.12.2014 по 31.07.16), згідно якої основний борг за поставлений природний газ по Договору відповідачем остаточно погашено 12.02.2016.

Згідно бухгалтерських довідок про операції по Договору, відповідач протягом січня 2015 - лютого 2016 здійснював розрахунки з простроченням передбаченого Договором строку.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2.Договору у разі невиконання покупцем умов його п. 6.1 він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути передбачені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується із приписами ст. 549 ЦК України, згідно яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. На підставі ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України). Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки інший період нарахування пені сторони Договором не встановили, нарахування пені має розпочатися з наступного дня після спливу передбаченого Договором строку кінцевого розрахунку, та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (пункт 1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

За таких обставин, позивачем правомірно розраховано пеню по кожному акту з 15 числа наступного місяця і до переддня фактичного виконання грошового зобов'язання, що за кожним актом не виходить за межі встановленого законом шестимісячного строку нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних апеляційний суд встановив, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 950,61 грн. пені, нарахованої окремо по кожному Акту з моменту прострочення (тобто з 15 числа наступного місяця) по переддень погашення заборгованості, а також 978,46 грн. 3% річних, а саме:

по Акту за січень від 31.01.2015 (остаточно погашено 23.02.2015) - 109,67 грн. пені та 8,44 грн. 3% річних за період з 15.02.15 по 22.02.2015;

по Акту за лютий від 28.02.201 (остаточно погашено 24.03.15) - 618,31 грн. пені та 30,92 грн. 3% річних за період з 15.03.15 по 23.03.2015;

по Акту за березень від 31.03.2015 (остаточно погашено 21.04.15) - 437,83 грн. пені та 21,89 грн. 3% річних за період з 15.04.15 по 20.04.15;

по Акту за квітень від 30.04.2015 (остаточно погашено 02.06.15) - 1005,70 грн. пені та 50,28 грн. 3% річних за період з 15.05.15 по 01.06.15;

по Акту за травень від 31.05.2015 (остаточно погашено 19.06.15) - 240,50 грн. пені та 12,02 грн. 3% річних за період з 15.06.15 по 10.06.15;

по Акту за жовтень від 31.10.2015 (остаточно погашено 20.11.15) - 1062,32 грн. пені та 72,43 грн. 3% річних за період з 15.11.15 по 19.11.15;

по Акту за листопад від 16.12.15 (остаточно погашено 15.01.16) - 4 172,19 грн. пені та 284,47 грн. 3% річних за період з 15.12.15 по 14.01.16);

по Акту за грудень від 31.12.2015 (остаточно погашено 12.02.16) - 14 950,61 грн. пені та 978,46 грн. 3% річних за період з 15.01.16 по 12.02.16.

За висновками суду здійснені позивачем розрахунки пені та 3% річних є арифметично вірними.

Крім цього, за простроченими зобов'язаннями по акту за листопад 2015 позивачем заявлено до стягнення 567,68 грн. інфляційних втрат.

За приписами п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за поточний місяць, коли строк виконання зобов'язання настає після 15 числа місяця, - застосовується індекс інфляції за наступний місяць. Отже, поденний індекс інфляції не розраховується.

Таким чином, оскільки прострочення оплати за спожитий в листопаді газ виникло з 15.12.2017, тобто до 15 числа місяця включно, позивачем правомірно нараховано 567,68 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати за спожитий в листопаді 2015 газ.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий встановив, що заборгованість за поставлений природний газ за Договором, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних була остаточно погашена відповідачем до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» (30.11.2016). Приписи ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є імперативними, не залежать від волі сторін спірних відносин, і не ставлять списання спірних сум в залежність від включення чи не включення відповідача до реєстру або від виконання будь-яких умов та вимог, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Як вище згадувалось, підставою відмови у задоволенні позову стали положення ч. 3 ст. 7 Закон України від 03.11.2016 №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016, відповідно до яких на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Процедура врегулювання заборгованості на підставі п. 1 ст. 1 Закону України № 1730-VIII це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

В свою чергу, преамбулою Закону України № 1730-VIII встановлено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згаданим Законом України № 1730-VIII (абз. 4 та 5 ч.1 ст.1) визначено, що заборгованість, яка підлягає врегулюванню за цим Законом (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 3 Закону України № 1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державної політики у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч.1 ст.1 Закону України № 1730-VIII, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, відповідно до п. 4 якого формування та ведення реєстру здійснюється Мінрегіоном шляхом: збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

З огляду на аналіз зазначених положень Закону України № 1730-VIII для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а саме Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Як встановлено апеляційним судом, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення сторонами після набрання чинності Законом України № 1730-VIII будь-яких дій щодо проведення списання нарахованої пені, як то погодження сторонами такого списання шляхом обміну листами або проведення взаєморозрахунків тощо.

Оскільки на даний час відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості, його не включено до реєстру підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, відповідно передбачений ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних не може бути застосований до відповідача.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочене зобов'язання з оплати за Договором та Додаткових угод до нього, які підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14 950, 61 грн. пені, 978, 46 грн. 3% річних та 567, 68 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу, а його скарга підлягає задоволенню.

В зв'язку з задоволенням позову та апеляційної скарги позивача з відповідача на його користь на підставі ст. 49 ГПК України підлягають стягненню 1 378, 00 грн. судового збору за подання позову та 1 515, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 03.05.2017 скасувати та прийняти нове:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» про стягнення 16 496,75 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул.. Чорновола В'ячеслава, буд. 9, нежиле приміщення 8, ідентифікаційний код 37893163) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 14 950, 61 грн. пені, 978, 46 грн. 3% річних та 567, 68 грн. інфляційних втрат, 1 378, 00 грн. судового збору за подання позову».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Уют Сервіс» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул.. Чорновола В'ячеслава, буд. 9, нежиле приміщення 8, ідентифікаційний код 37893163) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 515, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3829/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко