Справа №339/116/16-ц

47

2/339/6/17

У Х В А Л А

26 червня 2017 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Бойко Н.З.

з участю : представника позивача ОСОБА_1З - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3-   ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,- ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до    ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі з вересня 2001року. За час шлюбу ними придбано за спільні кошти майно, а саме: нежитлове приміщення ресторану-бару "Маркус-Хаус", розташованого в м.Болехів по вул. Воїнів УПА, 6а, площею 478,3кв.м; земельну ділянку , площею 0.0958 га для обслуговування цієї будівлі , яка знаходиться за цією ж адресою, легковий автомобіль "BMW 530 D" 2007 року випуску, реєстр. № АТ 9111АО та грошовий вклад, відкритий 12.01.2016 року на ім'я відповідача у Болехівському відділенні ПАТ "Ідея Банк" на загальну суму 63000 грн.

Ураховуючи те, що все це майно придбано у шлюбі, вважає, що його необхідно розділити порівну та визнати за нею право власності на ? частину приміщення ресторану –бару «Маркус-Хаус», ? частину земельної ділянки для обслуговування цієї будівлі та ? частину грошового вкладу. Легковий автомобіль просить присудити відповідачу, стягнувши з нього в її користь ? частину його вартості.

Позивач в процесі розгляду справи уточнювала позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації (т.1а.с.48, т.2 а.с.96) із врахуванням того, що в ході розгляду справи відповідач відчужив автомобіль "BMW 530 D" без її згоди та достроково повернув собі грошовий вклад, то виходячи із середньої ринкової вартості такого типу транспортного засобу в сумі 593787грн., просила стягнути з відповідача грошову компенсацію належної їй ? частки майна подружжя : автомобіля – 298893,5грн. та грошового вкладу 31500грн., всього 328393,5грн.

ОСОБА_3, заперечуючи позовним вимогам, в свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив відмовити позивачу в позові та визнати за ним право особистої власності на нежитлову будівлю (А), площею 924,6 кв.м. та допоміжну будівлю (Б), площею18,8кв.м. в м.Болехові по вул.. Воїнів УПА,6а та земельну ділянку, кадастровим номером 2610200000:01:034:0069, площею 0,959 кв.м., розміщену за вказаною адресою.

Такі вимоги обґрунтовує тим, що вказане майно придбане не за спільні кошти подружжя, а за рахунок його особистих коштів. Крім того, частина спірного майна набута і використовується ним виключно як суб»єктом підприємницької діяльності. Зокрема, вказує на те, що на підставі договору купівлі-продажу 30.09.2005року він придбав нежитлову будівлю «Будинок побуту», площею 478,30кв.м. за ціною 34200грн.

Для здійснення реконструкції придбаного нежитлового приміщення ( кошторисна вартість якого становила 2515174грн.) , з метою залучення коштів між ним, як суб»єктом підприємницької діяльності (взятого на облік в Долинській ОДПІ з 12.10.2005року) та ОСОБА_5 укладено 25.10.2006року договір про співінвестування будівництва «Будинку Побуту», за умовами якого якого , ОСОБА_5 здійснює фінансування робіт із реконструкції будівлі для створення цілісного майнового комплексу ресторану –готелю для подальшого ведення спільної підприємницької діяльності , а після введення об»єкта в експлуатацію право власності оформляється за ними в рівних частках.

Також ним залучено і позикові кошти. Зокрема, 19.10.2007року він позичив у ОСОБА_6 10000доларів, а 21.01.2013року - 55000доларів, що підтверджено розпискою та договором .

Посилаючись на те, що зобов»язання щодо повернення позикових коштів та щодо передачі у власність частини приміщення за умовами договорів будуть виконуватися ним одноособово, оскільки дружина ОСОБА_1 не погоджувала підписання таких договорів , то вважає такі витрати є особистим вкладом в придбання та реконструкцію вказаної нежитлової будівлі.

Внаслідок проведення реконструкції нежитлове приміщення ресторану зазнало істотних змін щодо поверховості, площі, вартості. А тому, враховуючи, що всі роботи по реконструкції будівлі виконано за його особисті кошти, в т.ч і від підприємницької діяльності, вважає, що оскільки експертом визначено, що вартість будівельних робіт, проведених після 30 вересня 2005року та використаних матеріалів під час реконструкції вказаної будівлі становить 4561699грн., а вартість самої будівлі становить 5120054грн., то вважає що різниця в сумі 558355грн. або в процентному відношенні -11% є спільною сумісною власністю, яка і підлягає поділу (кожному по 5,5%). А решта частки у вартості майна є його особистою приватною власністю.

Тому з врахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на 89/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 924,6кв.м. (А) та допоміжної будівлі (Б), площею 18.8 кв.м. та 89/100 частин земельної ділянки, площею 0,959кв.м. в м.Болехові по вул. Воїнів УПА ,6а ( т. 3 а.с.1-6), а в решті позовних вимог щодо автомобіля та грошового вкладу відмовити.

Ухвалою суду обидва позови об"єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів: договору співінвестування будівництва від 25.10.2006року та договору про позику коштів від 19.10.2007року, розписки на предмет визначення давності їх складання, відповідність підписів та родової належності матеріалу (паперу), на якому вини виготовлені.

Окрім того, просила призначити авто- товарознавчу експертизу з метою визначення середньої ринкової вартості автомобіля, придбаного за час шлюбу "BMW 530 D" 2007 року випуску реєстр. № АТ 9111АО , якого ОСОБА_3 відчужив під час розгляду справи без згоди дружини, щоб унеможливити здійснити його огляд для визначення справжньої вартості . При цьому, дії ОСОБА_3 вважає взагалі нелогічними, оскільки з наданих ним письмових доказів, вбачається, що він продав автомобіль своєму брату ОСОБА_3 за ціною набагато нижчою, ніж вартість ремонту, який він здійснив перед продажем автомобіля.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення такого клопотання, вважаючи, що автотоварознавчу експертизу на предмет визначення вартості транспортного засобу неможливо провести через відсутність самого транспортного засобу, місцезнаходження якого невідоме.

Вважає, що немає підстав і для призначення технічної експертизи документів: договору інвестування та договорів позики, оскільки особи, що їх підписали відмовились надати на вимогу суду оригінали цих документів і заперечують щодо їх експертного дослідження , так як це може призвести до руйнування документів.

Суд, вислухавши дане клопотання, дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник спір стосовно розподілу майна, що вони набули під час шлюбу, зокрема, автомобіля BMW 530 D" 2007 року випуску реєстр. № АТ 9111АО.

При цьому, ОСОБА_1З стверджує, що спірний автомобіль придбаний ними у шлюбі і 1/2 частина цього автомобіля належить їй, однак під час розгляду справи відповідач його відчужив своєму рідному брату ОСОБА_7 по дуже низькій ціні – 133000грн., який, в свою чергу теж відчужив третій особі.

Так, як автомобіль відчужено без її згоди третій особі, то з врахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача грошову компенсацію належної їй ? частки вартості автомобіля – 296893,5грн., виходячи із довідки експерта-товарознавця АТ «Львів-авто» , в якій середня ринкова вартість такого типу транспортного засобу визначена згідно бюлетеня авто товарознавця - 593787грн.

В той же час представник відповідача ОСОБА_3 вважає, що довідка експерта-товарознавця АТ «Львів-авто» ( т.2 а.с.97) не є належним доказом для визначення дійсної вартості відчуженого автомобіля.

Як вбачається із договору купівлі-продажу автомобіля ( т.1 а.с.236), укладеного 06 травня 2016року між ОСОБА_3 та його братом ОСОБА_7, вказаний автомобіль проданий за ціною 133000грн. за домовленістю між ними, тобто ціну визначено без експертного дослідження.

Після відчуження ОСОБА_7 вказаного автомобіля третім особам, місце його знаходження сторонам не відоме.

Вартість майна, що підлягає поділу між подружжям, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, про що зазначено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Таким чином, між сторонами не досягнуто згоди щодо дійсної вартості спірного автомобіля на час розгляду справи. За таких умов, зважаючи на положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожною із сторін по справі мають бути представлені відповідні докази на підтвердження її позиції.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способам забезпечення судом доказів є витребування доказів та призначення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, представник позивачки просила доручити проведення експертизи конкретній експертній установі - Львівському НДІСЕ.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 143 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.

За таких обставин, з урахуванням того, що суд не може обмежувати сторони в наданні ними доказів, які на їхню думку мають істотне значення для вирішення справи по суті та вважає необхідним призначити по даній справі судову авто-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити заявлене представником позивачки питання та доручити проведення експертизи судовим експерам Львівського НДІСЕ.

Оскільки для проведення зазначеної експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи, провадження у справі слід зупинити. Вирішуючи питання щодо призначення по справі технічної експертизи документів : договору співінвестування будівництва від 25.10.2006року та договору про позику коштів від 19.10.2007року на предмет визначення давності їх складання, відповідність підписів та родової належності матеріалу (паперу), на якому вини виготовлені , суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 145 ЦПК України , призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. А в даному випадку сторона відповідача не тільки заперечує щодо призначення такої експертизи, а взагалі відмовилась на виконання ухвали суду від 22.06.2017року (а.с. 24 т.3) надати оригінали вказаних документів для пред"явлення експерту, що унеможливлює призначення експертизи. При цьому, представник відповідача адвокат ОСОБА_4 роз"яснила стороні наслідки такої дії. Окрім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. В той же час клопотання представник позивача обґрунтувала тим, що вказані документи викликають сумніви в їх достовірності та підлягають виключенню з числа доказів по справі, оскільки на момент їх складання подружжя перебувало у шлюбі і про наявність таких договорів дружина ОСОБА_1 дізналася тільки під час розгляду справи в суді. Таким чином, питання, що ставить сторона позивача для експерта, стосуються допустимості доказів, які надані стороною відповідача, що в свою чергу впливає на оцінку доказів в їх сукупності. При таких обставинах, беручи до уваги щодо тих питаннь, які підлягають встановленню судом в межах заявлених позовних вимог та потребують спеціальних знань вже призначено експертизи, а вказані договори не є предметом спору, то в клопотанні про їх експертне дослідження слід відмовити . На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 143, 144, 168, п. 5 ч. 1 ст. 202, ст. 209 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про призначення судової технічної експертизи документів відмовити, клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи - задовольнити .

Призначити по даній справі судову авто-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання:

-визначити ринкову вартість транспортного засобу автомобіля "BMW 530 D" 2007 року випуску, реєстр. № АТ 9111АО кузов WBANX51030 СТ60534, тип седан -В легковий, пробіг 200000км., виходячи з середніх ринкових цін станом на час проведення експертизи.

Проведення експертизи доручити судовим експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Експертизу провести у місячний термін з повідомленням сторін.

Експертів попередити про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Оплату експертизи покласти на ОСОБА_8.

Сторони повідомити про наслідки ухилення від участі в проведенні даної експертизи, а саме: згідно положень ст. 146 ЦПК України - у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Провадження по справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала може бути оскаржена тільки в частині зупинення в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в п’яти денний строк з дня її оголошення апеляційної скарги.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Головенко О.С.