Номер провадження: 22-ц/785/141/17

22-ц/785/141/17

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Станкевича В.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання договорів недійсними, повернення безпідставно отриманих коштів, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання договорів недійсними, повернення безпідставно отриманих коштів, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 рокута ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В свою чергу, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, вякій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 року та ухвалити нове, яким заявлені уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено що 04.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №СМ-SМЕ-503/220/2008, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 183000,00 дол. США, що підтверджується кредитною заявою від 04.08.2008 року, на умовах зазначених в кредитному договорі зі сплатою 14 % річних з щомісячною сплатою відповідної частини кредиту у розмірі та строки визначені графіком повернення кредиту, остаточна дата повернення кредиту 04.08.2016 року.

25 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», надалі - Фактор та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», надалі - Клієнт було укладено Договір факторингу, відповідно умов якого (п. 3.1) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт передає (відступає) Фактору права грошової вимоги на Кредитний портфель, який включає в себе права грошової вимоги за Кредитними договорами, а Фактор здійснює фінансування Клієнта за плату на умовах цього договору.

Згідно п. 3.3 права, що переходять до Фактора за Кредитними договорами у зв'язку з передачею (відступленням) Кредитного портфелю: а. Фактор набуває усі права наявних вимог за Кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до Боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до Боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до Боржників щодо сплати штрафних санкцій; б. Фактор набуває усі права майбутніх вимог у вигляді процентів та штрафних санкцій на суму основного боргу за Кредитними договорами з Дати набрання чинності; в. на умовах передбачених Договором комісії, Фактор набуває право вимагати від Клієнта перерахування будь-яких та усіх коштів, отриманих ним від Боржника в результаті реалізації Заставленого майна.

Можливість заміни Кредитора в зобов'язанні передбачена положеннями ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином -(відступлення права вимоги).

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору 04.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME 503/220/2008, відповідно до п.3.1. у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині, також п.3.2 умов якого, поручитель приймає на себе зобов'язання , у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.

Окрім того, в якості забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 04 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки № РМ- SME503/220/2008, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю. за реєстр. № 1838, відповідно до умов п. 1.1. якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання Боржником Боргових Зобов'язань, визначених у Статті 2 цього Договору, Іпотекодавець цим надає Іпотекодержателю в Іпотеку нерухоме майно, визначене у Статті 3 цього Договору («Предмет Іпотеки»).

Так у відповідності до статті 3, Предметом іпотеки за цим Договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності, та складається з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 141 кв.м., житловою площею 72,3 кв.м.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до частини 1-5 ст. 3 Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону; іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною п'ятою статті 18 зазначеного Закону у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національним банком видано йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має ліцензію, яку видано НБУ у встановленому порядку.

Зі змісту положень кредитного договору, укладеного між банком та позивачем, вбачається що сторони, підписавши цей договір, досягли згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для кредитних договорів.

Отже, Кредитний договір, який був укладений між сторонами, відповідав всім вимогам законодавства України, яке діяло на час його укладення і позивачем не оскаржувався.

Позивач з умовами Кредитного договору №СМ-SМЕ-503/220/2008 від 04.08.2008 року, та з загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» був ознайомлений, і при підписанні договору сторони підтвердили, що текст Договору відображає дійсність їх намірів, про що свідчить підпис позивача на договорі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено ст.. 629 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених норм права , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надання кредиту за кредитним договором в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, не погоджуючись з умовами кредитного договору №СМ-SМЕ-503/220/2008 від 04.08.2008 року, позивач тривалий час, майже вісім років, виплачував кредит, а звернувся до суду із зазначеним позовом за захистом своїх прав лише у вересні 2016 року, що повністю спростовує доводи апеляційних скарг в цій частині.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що для отримання кредитних коштів позичальник мав можливість обрати будь-яку іншу з належною діловою репутацією банківську або кредитну установу, зареєстровану у передбаченому законодавством порядку та яка має відповідні дозволи, ліцензії тощо, але все ж таки звернувся з цього приводу саме до ЗАТ «ОТП Банк», що підтверджує усвідомлення ним своїх дій при укладанні Кредитного договору. Також, позичальника ніхто не примушував брати кредит в іноземній валюті, це було його вільним волевиявленням, позичальник сам особисто обрав ті умови кредитування, які він вважав вигіднішими для себе.

Позичальник, згідно з ч. 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів» у позичальника існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скористався, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, позичальник не відмовився від отримання кредитних коштів саме в валюті - доларах США.

В даному випадку на момент укладення договору кожна із сторін в однаковій мірі несла валютні ризики відповідно до умов, передбачених договором. В момент укладання кредитного договору сторони повинні були та могли передбачати коливання курсу валют, виходячи із загальної ситуації в Україні. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Відтак, девальвація гривні знаходиться поза межами контролю ПАТ «ОТП Банк».

Також, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів, відповідно до яких слід визнати договори поруки та іпотеки недійсними, оскільки відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на які він посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та наявність правових підстав для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання договорів недійсними, повернення безпідставно отриманих коштів, стягнення моральної шкоди- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

В.А. Станкевич