Справа №480/193/17 20.06.2017

Провадження № 11-кп/784/432/17 Категорія: ст. 537 КПК України 

Головуючий 1 інстанції                                                суддя Терентьєв Г.В

Доповідач апеляційної інстанції                               суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А   

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року                                          м. Миколаїв

Апеляційний суд  Миколаївської  області  у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої (судді-доповідача):                              Гребенюк В.І.

Суддів:                                                         Куценко О.В., Маркової Т.О.

За участі секретаря  судового засідання         Грабовецької О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали судового кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2017 року, якою

- відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Учасники судового провадження:

прокурор Телечкан Д.В.

засуджений ОСОБА_1

                                            В С Т А Н О В И В  :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і вимог апеляційних скарг.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя АР Крим  від 03 грудня 2013 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289,  ст. 70  КК України на 5 років  6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 АРК, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого будівельником по найму, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) 11 грудня 2007 року Нахімовським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

2) 11 лютого 2008 року за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнений 23 грудня 2011 року по відбуттю строку.

За змістом апеляційної скарги засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2017 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Засуджений ОСОБА_1. твердить, що спочатку його офіійно не працевлаштовували і були тільки догани, проте коли він перейшов на посаду слюсаря-сантехніка то показав себе з позитивної сторони, відзначений багатьма заохоченнями. Твердить, що намагався стати на шлях виправлення і довести, що має право на умовно-дострокове звільнення.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_1 вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя АР Крим   від 03.12.2013 року засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289,  ст. 70  КК України на 5 років  6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.  Ухвалою Миколаївського районного суду  Миколаївської області від 03.03.2016 року на ч. 5 ст. 72 КК України судом перераховано строк його попереднього ув’язнення з 19.08.2013 року по 09.01.2014 року.

На момент розгляду справи засуджений відбув 3 роки 11 місяців  26 днів. Не відбутий строк складає  1 рік 6 місяців 5 днів.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції вказав, що засуджений ОСОБА_1 негативно характеризується, не працює, має 8 стягнень, які погашені у встановленому законом порядку, а тому суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_1 не став на шлях виправлення.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, доводи – заперечення прокурора Телечкана Д.В. проти апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали судового кримінального провадження та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За положеннями п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» від 26.04.2002 року № 2, оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

Відповідно до даних характеристики від 20.02.2017 року, затвердженої начальником Ольшанської ВК № 53 ОСОБА_1 по прибуттю до Ольшанської виправної колонії (№ 53) був розподілений у відділення № 5, де і знаходиться в даний час.

Засуджений характеризується наступним чином: не завжди дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, схильний до порушень режиму утримання. За характером схильний до зміни настрою, скритний, за емоційним станом характеризується підвищеним збудженням. В характері вбачається негативна спрямованість поведінки і не здатність прогнозувати своїх вчинків. У спілкуванні з працівниками адміністрації веде себе тактовно, але здатний і на нетактовну поведінку. Крім цього виконує всі законі вимоги персоналу, але під контролем.

До суспільно корисної праці відноситься посередньо, по прибуттю до установи засуджений не був працевлаштований на виробництві установи, але згідно рознарядок працював з благоустрою місць позбавлення волі та за що отримав згідно ст. 130 КВК України п’ять заохочень правами начальника установи, але згодом змінив свої погляди до праці в негативний бік, та на даний момент засуджений не працевлаштований.

Перебуваючи в установі засуджений вісім разів порушив вимоги режиму утримання, загалом має вісім стягнень, які погашені у законному порядку.

З метою отримання позитивного рішення суду щодо умовно - дострокового звільнення з місць позбавлення волі, почав працювати охоче з четвертого кварталу 2015 року, роботу виконував сумлінно та в повному обсязі, за що отримав п’ять заохочень.

18.07.2016 року засуджений розглядався на комісії установи, згідно ст. 82 КК України, щодо зміни покарання більш м’яким (Протокол № 13 від 18.07.2016 року). На комісії установи було відмовлено в даній пільзі.

31.01.2017 року засудженому ОСОБА_1 рішенням комісії установи було відмовленої протокол № 2 від 31.01.2017 року) умовно - дострокове звільнення (ст. 81 КК України) у зв’язку з тим, що засуджений не довів своє виправлення.

Нехтує вимогами умов тримання, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє належної уваги та догляду щодо необхідності дбайливого ставлення до майна установи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Має звичку уникати виконання робіт із благоустрою установи.

Загалом за час відбування покарання згідно ст. 130 КВК України має 5 заохочень та вісім стягнень, які погашені у встановленому законному порядку (а. с. 7).

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення ОСОБА_1 мав 8 дисциплінарних стягнень за порушення режиму утримання: догану - за пошкодження державного майна (21 лютого 2014 року); дві догани - за нетактовну поведінку з представниками адміністрації ( 4 серпня 2014 року та 19 грудня 2014 року); 13 діб ДІЗО - за виживання спиртовмісної речовини (08 березня 2015 року); 15 діб ДІЗО – за зберіганні заборонених предметів (9 квітня 2015 року); догану - за порушення форми одягу (22 квітня 2015 року); 9 діб ДІЗО - за зберігання заборонених предметів (4 вересня 2015 року); – зазначені міри стягнення погашені; 15 діб ДІЗО - за нетактовну поведінку з представниками адміністрації (2 жовтня 2015 року – знято) (а. с. 8).

Ці стягнення не пов’язані з його роботою у ВК № 53.

Відповідно до довідки № 5 про роботу ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2017 рік за період 2015 – 2017 роки працював у вересні, жовтні та листопаді 2016 року та у січні 2017 року (а. с. 15).

Зазначене підтверджує дані характеристики, що ОСОБА_1 почав працювати з четвертого кварталу 2016 року саме з метою отримання позитивного рішення суду щодо умовно - дострокового звільнення з місць позбавлення волі.

З огляду на вищевказані положення законодавства щодо   врахування судом поведінки засудженого протягом всього строку відбування покарання, а не тільки того періоду, який передував моменту настання права на певну пільгу, а також з урахуванням вищенаведених даних про засудженого протягом всього строку відбування покарання (в тому числі і з його особової справи),   є вірним висновок суду першої інстанції, що засуджений ОСОБА_1 не довів сумлінною поведінкою і ставленням до праці своє  виправлення і щодо нього не може бути застосовано умовно-дострокове  звільнення від відбування покарання.

За такого відсутні підстави як для задоволення апеляційної   скарги засудженого, так і для його умовно-дострокового звільнення  від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України на даний час.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення. 

Залишити без змін ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча

Судді