Справа № 366/1000/17

Провадження № 2/366/228/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року                                           смт.Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Онищенко В.В., а також осіб, які беруть участь у справі: представника позивача прокурора Іванківського районного відділу Броварської місцевої прокуратури ОСОБА_1, представників Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «ОСОБА_4 лісове господарство» до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконним і скасування розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2017 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області № 405 від 08.09.2006 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради, та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_9; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯБ № 775209 виданий на ім’я ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010734400003 від 02.11.2007; серії ЯГ № 178532 виданий на ім’я ОСОБА_7 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власної на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010734400013 від 16.03.2007. А також, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави в особі ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» земельні ділянки загальною площею 1,9 га з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0022, 3222081400:02:001:0034, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, загальною вартістю 83 410 грн. та стягнута з відповідачів фактично понесені судові витрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації № 405 від 08.09.06 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність громадянам земельні ділянки, зокрема ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 1 га на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та ОСОБА_9 земельну ділянку загальною площею 0,9 га на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження останні отримали державні акти серії ЯБ № 775722 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 та серії ЯБ № 775723 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 відповідно.

В подальшому, ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2006 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за № 8050, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 на користь громадянина ОСОБА_6

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_6 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 серія ЯБ № 775209.

ОСОБА_9 також відчужила земельну ділянку, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2006 № НОМЕР_1 747509, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 на користь ОСОБА_7

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0034 серія ЯГ № 178532, загальною площею 0,9 га.

Позивач вважає, що спірні земельні ділянки передано у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Київської області з порушенням законодавства, а саме з порушенням вимог статей 80, 84, 149, 155 Земельного кодексу України (далі по тексту – ЗК України) та статей 7, 8, 17, 28, 23, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (далі по тексту – ЛК України), оскільки вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, перебували в державній власності та належать до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП «ОСОБА_4 лісове господарство».

В судовому засіданні прокурор Іванківського районного відділу Броварської місцевої прокуратури ОСОБА_1 позов підтримала повністю, підтвердила обставини, наведені в позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позов та зазначили, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, перебувають у лісовому фонді Оранського лісництва та є землями лісового фонду ДП «ОСОБА_4 лісове господарство».

Представник ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_5 просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на законність винесеного розпорядження № 405 від 08.09.2006 року, яке оспорює прокурор.

Київське обласне та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства звернулось до суду з клопотанням про судовий розгляд цивільного позову без їх участі, повідомили, що підтримують позицію прокуратури.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_8 повідомила що позов не визнає, просить слухати справу без її участі.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_9 звернулась до суду з запереченням на позовну заяву, в якій зазначила, що вказану у позовній заяві земельну ділянку вона не отримувала, договір купівлі продажу не укладала, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви.

Суд, вислухавши доводи сторін та інших учасників цивільної справи, пояснення свідків, встановивши обставини справи, що підтвердженні засобами доказування, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 08 вересня 2006 року № 405 «Про затвердження проекту відводу земельних ділянок» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області громадянам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та передано у власність зазначеним громадянам указані земельні ділянки.

Громадянам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯБ № 775722 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 та серії ЯБ № 775723 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 відповідно.

В подальшому, ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2006 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за № 8050, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 на користь громадянина ОСОБА_6

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_6 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 серія ЯБ № 775209.

ОСОБА_9 також відчужила земельну ділянку, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2006 № НОМЕР_1 747509, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 на користь ОСОБА_7

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0034 серія ЯГ № 178532, загальною площею 0,9 га.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п. «а» ч.1 ст.17 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ЗК України) місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пункт 12 Перехідних положень ЗК України встановлює, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом статей 116,118,125 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності громадянина на земельну ділянку виникає на підставі державного акту про право власності, який видається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання (заяви) фізичної особи та землевпорядної документації щодо конкретної земельної ділянки, узгодженої контролюючими службами.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 667, відповідно до якого проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

В судовому засіданні позивачем не надано суду проекти землеустрою спірних земельних ділянок, (на які він посилається в позові) затверджених розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 08 вересня 2006 року № 405, що не дало змоги суду в повній мірі дослідити всі матеріали проектів землеустрою та вирішити питання про повноту вказаних документів та відповідність їх законним вимогам, а також з’ясувати законність винесення зазначеного розпорядження ОСОБА_4 РДА.

Судом було наголошено, що ч. 3 ст. 10 ЦПК України визначає,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В судовому засіданні позивач зазначив, що вказані проекти землеустрою знаходяться на експертизі, по кримінальному провадженню, тому надати їх не має можливості, а завірені у встановленому порядку копії не були ним зроблені та не долучені до цивільного позову.

Суд звернув увагу учасників судового засідання, що чинний Цивільний процесуальний кодекс України в своїх положеннях відображає, що роль судді перестала бути в процесі як ініціатора витребування доказів, оскільки законодавцем такий обов’язок покладено на сторони. Суд при роз’ясненні прав та обов’язків особам, які беруть участь у справі наголосив, що дійсно сторони мають право згідно ст. 27 ЦПК України подати докази, але кожному праву кореспондується обов’язок, а саме що особа повинна довести суду свої вимоги або заперечення, а для цього слід подати суду докази, бо у противному разі, якщо вимоги не будуть доведені, суд відмовить у позові.

Відповідно до пояснень представника ОСОБА_4 районної державної адміністрації та громадянина ОСОБА_6 проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, було погоджено із Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Управлінням культури та туризму, Київською обласною СЕС, Управлінням Держкомзему у ОСОБА_4 районі Київської області.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 9 ст.118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, оскільки проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в межах Страхоліської сільської ради не було судом досліджено, оскільки його не було надано сторонами в справі, а згідно допиту свідків ОСОБА_11, поясненнями представника ОСОБА_4 РДА було зазначено, що вказані проекти землеустрою були погоджені всіма установами, передбаченими законом, а порушень законодавства при виготовленні такого проекту землеустрою не встановлено вказаними органами, суд, дійшов висновку, що оспорюване розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 08.09.2006 року № 405 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» на підставі наданих доказів не може бути визнане незаконним та бути скасоване.

Щодо твердження позивача, що вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, перебували в державній власності та належать до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, яку не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Крім того, у відповідності до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Так, згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Але, позивачем не надано суду оригінал планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а надані тільки копії планшетів, що зроблені з оригіналів, які суду представник позивача надати не може в зв’язку із їх відсутністю. Згідно дослідженого листа ВО «Укрдержліспроект» № 303 від 07.06.2017 року картографічні матеріали лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років були виготовлені на основі погоджених меж з органами землевпорядкування картографічних матеріалів (планшетів) лісовпорядкування 1983 року. По Оранському та Обуховецькому лісництвах планшети з погодженими межами в об’єднанні відсутні.

Тобто, в зв’язку з тим, що сторонами в справі не надано суду належним чином оформлені оригінали планшетів (згідно з вимогами пункту 2.1.4 вказаної вище Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи), а державні акти на спірні земельні ділянки державним лісогосподарським підприємством ще не отримані, то враховуючи Прикінцеві положення ЛК України, документи, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» суду не надано.

Крім того, відповідно до ст.48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об’єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об’єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов’язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Надані в судовому засіданні планшети, не відповідають вимогам галузевим нормативним документам, а також положенням Лісового кодексу України. А саме, в порушення зазначених норм ні проект організації та розвитку лісового господарства, ні планшет лісовпорядкування, надані прокурором та представником ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» не містять погоджень з органами землевпорядкування Іванківського району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому не беруться судом до уваги як доказ права постійного користування ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» спірними земельними ділянками.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, надав покази, що вона працює заступником начальника управління Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Київської області та виконує обов’язки начальника вказаної установи. Зокрема, повідомила, що дані щодо земельних ділянок лісового фонду в Управлінні Держкомзему Іванківського району містяться в даних статистичної системи 6 – зем. Загальна площа земель лісового фонду, користувачами яких є ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» з 1994 року не змінилась і складає близько 43 тисячі гектарів, що знайшло своє відображення в спільному акті. Виїзд на місце розташування оспорюваних земельних ділянок ніхто не здійснював, ні за час оформлення їх ні під час складання вищевказаного акту щодо встановлення площі всіх земельних ділянок лісового фонду.

Під час судового засідання судом встановлено, що відповідно до довідки Управління Держземагенства в ОСОБА_4 районі Київської області № 04-02/25-1094 від 07.10.2014 року площа земельних ділянок лісового господарства, що знаходяться в користуванні ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» з 1936 року і на час надання відповіді не змінилась. Тобто спірні земельні ділянки, про які зазначає прокурор в позовній заяві, щодо вибуття їх з земель лісового фонду, не могли відноситись до земель, які знаходяться в користуванні ДП «Іанківське лісове господарство», оскільки площа земель залишилась в тому ж обсязі.

Суд також не приймає до уваги додаток до листа № 298 від 30.06.2015 року, а саме схему накладки фрагмента картографічної бази даних та план-схему, яка надана позивачем, оскільки з встановлених в судовому засіданні обставин з’ясовано, що її виготовив представник ДП «ОСОБА_4 лісового господарства» ОСОБА_3, який не є спеціалістом у вказаних питаннях. На думку суду, з метою визначення накладення спірних земельних ділянок, необхідно було провести судову земельно-технічну експертизу в порядку передбаченому, ст. 143 ЦПК України, оскільки вирішення вказаного питання потребує спеціальних знань. Сторони не клопотали перед судом про призначення вказаної експертизи, тому схеми виготовлені представником ДП «ОСОБА_4 лісового господарства» ОСОБА_3, не можуть вважатися допустимими доказами на які може послатися суд.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що працює директором ТОВ «Транспроект1», підприємство яке він очолює та ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» заключили договір на виконання землевпорядних робіт. Працівниками ТОВ «Транспроект1» було проведено ряд робіт, а саме підготовчих, вишукувальних та камеральних. Для виконання поставлених перед ними завдань вони запросили у відділі землеустрою план формування району на кожну сільську раду, а також запросили у ДП «ОСОБА_4 лісове господарство» лісові планшети та наклали лісові планшети на план формування району. Також для встановлення меж сусідніх земельних ділянок вони звернулися до Публічної кадастрової карти України. Під час аналізу вказаної карти ними було виявлено, що землям лісового господарства присвоєно кадастрові номери та вони перебувають у власності фізичних осіб, про що повідомив начальнику ДП «ОСОБА_4 лісове господарство». Також, вказав, що первинні матеріли для визначення площі та координат земель лісогосподарського призначення бралися з планшетів, які були надані ДП «ОСОБА_4 лісове господарство».

Також, стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналізуючи наведені норми права, підстави зазначені позивачем в своїй позовній заяві для позбавлення осіб права власності на земельні ділянки, не передбачені в ст.140 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку.

Також, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі по тексту - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7,11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також враховуючи положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Відповідно до висновку Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право постійного користування спірними земельними ділянками ДП «ОСОБА_4 лісове господарство», а також не надано доказів достатніх для визнання незаконним та скасуванням розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області № 405 від 08.09.2006 року та інших позовних вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами вирішити у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 57, 60, 64, 88, 209, 213-215, 292, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «ОСОБА_4 лісове господарство» до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконним і скасування розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Київської області № 405 від 08.09.2006 року, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки серії ЯБ № 775209 виданий на ім’я ОСОБА_6 № 010734400003 від 02.11.2007; серії ЯГ № 178532 виданий на ім’я ОСОБА_7 № 010734400013 від 16.03.2007 та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя А.А. Корчков