Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2017 Справа №607/2216/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:               головуючого                                       Грицака Р.М.

                за участю секретаря                           Чех Ю.В.

                представників позивача                     ОСОБА_1, ОСОБА_2

                представника відповідача                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів,  -

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_5 про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошима та інфляційних втрат, внаслідок неповернення безпідставно набутих грошей. В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року, ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 182 275 гривень сплачених коштів та 1830 гривень судових витрат. Цим же рішенням суду в мотивувальній частині встановлено, що відповідач ОСОБА_5 набув без достатньої правової підстави за рахунок ОСОБА_4, за період з 17.06.2007 року по 15.01.2008 року, кошти в сумі 25 000 гривень та 5500 доларів США, котрі в силу ст. 1212 ЦК України, вважаються безпідставно набутими. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі №607/9583/15-11 стягнуто з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 146159, 64 гривень, що складається з процентів за користування безпідставно набутими вищевказаними грошовими коштами, 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат. Оскільки відповідач з моменту винесення судами зазначених рішень жодних коштів на погашення боргу не сплатив, а тому просить стягнути з ОСОБА_5 в його користь кошти в сумі 5375,59 доларів США, як проценти за користуванням безпідставно набутими грошима за період з 03.06.2015р. по 15.02.2017 року, а також нараховані за цей же період 3% річних за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 691,27 доларів США у гривневому еквіваленті, відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США, на день ухвалення рішення у справі, кошти в сумі 9954 грн. 79 коп., як проценти за користування безпідставно набутими грошима з суми 25000 грн., 1280 грн. 14 коп. - 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, 700 грн. - інфляційних втрат. Крім того просить покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просять вимогу задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила за безпідставністю та суду пояснила, що між сторонами спору відсутні договірні відносини, а тому немає будь –яких підстав стягувати проценти чи фінансові санкції.

Заслухавши пояснення сторін спору та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року, за результатами перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області  у справі №607\3159\14-ц, ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 182 275 гривень сплачених коштів та 1830 гривень судових витрат.

Цим же рішенням суду в мотивувальній частині встановлено, що відповідач ОСОБА_5 набув без достатньої правової підстави за рахунок ОСОБА_4, за період з 17.06.2007 року по 15.01.2008 року, кошти в сумі 25 000 гривень та 5500 доларів США, котрі в силу ст. 1212 ЦК України, вважаються безпідставно набутими.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі №607/9583/15-11 стягнуто з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 146159, 64 гривень, що складається з процентів за користування безпідставно набутими вищевказаними грошовими коштами, 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат за період з 02.06.2012 року по 02.06.2015 року.

Як вбачається з листа №30/25785 від 19.06.2017 року, на виконані у Тернопільському міському відділі Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває: виконавче провадження №44425985, відкрите на підставі виконавчого листа №607/3159/14-ц виданого міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 користь ОСОБА_4 коштів в розмірі 182275 грн. та 1823 грн. судових витрат, а також виконавче провадження №50001079, відкрите на підставі виконавчого листа № 607/9583/15-ц виданого 13.01.2016 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 146159,64 грн. боргу та 1439,04 грн. судового збору. Згідно вище зазначених виконавчих документів станом на 19.06.2017р. жодних стягнень в користь ОСОБА_4 не проведено.

Таким чином станом на дату звернення до суду з даним позовом, кошти в сумі 13 500 доларів США та 25 000 гривень, стягнені за вищезазначеним рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року, відповідач позивачу не повернув.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, суд вважає правильним, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, застосувати аналогію закону, визначену подібними неврегульованим спірним правовідносинами, визначеними статтею 1048 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За заявлений у позові період, з 03.06.2015 року по 15.02.2017 року (624 дні), позивачем нараховано проценти за користування відповідачем належними йому коштами, з суми 13500 доларів США, що згідно облікової ставки НБУ  (за вказаний період) становить  5375,59 доларів США.

За цей же період ( 03.06.2015 року по 15.02.2017 року, а саме 624 дні) позивачем нараховано проценти за користування відповідачем належними йому коштами з суми 25 000 гривень, згідно облікової ставки НБУ (за вказаний період) становить 9954,79 гривень.

Розрахунок процентів здійснено позивачем арифметично вірно та правильність розрахунку не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

З огляду на ту обставину, що відповідач без достатньої правової підстави користувався належними позивачу коштами в сумі 13 500 доларів США та 25000 гривень, суд вважає, що позов щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 процентів в сумі 5375,59 доларів США та 9954,79 гривень є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, на думку суду, до відносин сторін спору підлягають до застосування положення ст. 625 ЦК України, виходячи з наступного:

Як вище зазначено рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року, за результатами перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області  у справі №607\3159\14-ц, ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 182 275 гривень сплачених коштів, як безпідставно отриманих.

Таке зобов’язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_4 зводиться до сплати грошей, відтак, є  грошовим зобов’язанням.

Згідно з частиною другої статті 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України, котрий виклав правову позицію в постанові від 01.10.2014 року за №113цс14, а тому висновок ВСУ щодо можливості застосування ст. 625 ЦК України, до будь – якого грошового зобов’язання, незалежно правової природи його виникнення, є обов’язковим до судів нижчого рівня у правозастосовній практиці.

Відтак очевидно є правомірним нарахування позивачем відповідачу за  заявлений у позові період з 03.06.2015 року по 15.02.2017 року (624 дні) 3% річних з суми 13 500 доларів США, що становить 691,27 доларів США, й з суми 25 000 гривень, що становить 1280,14 гривень.

Також суд вважає  правильним та таким, що ґрунтується на законі, нарахування позивачем 700 гривень інфляційних втрат, відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі ВСУ від 03.04.1997 року за № 62-97р,  за користування без достатньої правової підстави коштами в сумі 25 000 гривень.

Судом критично оцінюються заперечення представника відповідача з наведених нею мотивів безпідставності вимог позивача з посиланням на відсутність норми закону, що визначає розмір процентів за користування безпідставно набутими чи збереженими коштами, та неможливість застосування до відносин сторін спору, положень ст. 625 ЦК України.

У п.14 Постанови №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум Верховного суду України зазначає, що при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України – гривні.  У разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України.

  Враховуючи вищенаведене, зважаючи на офіційний курс гривні до долара США станом на 19.06.2017 року ( 1 долар США = 26, 02 гривень), суд вважає, що загалом з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 169794 грн. 62 коп., що складається з: 5375,59 дол. США (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 13500 дол. США та 3% річних за невиконання грошового зобов’язання), що станом на 19.06.2017 року, згідно офіційного курсу НБУ 1 долар США дорівнює 26,02 грн. становить 157859,69 грн.; 11934,93 грн. (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 25000 грн., 3% річних за невиконання грошового зобов’язання, з урахуванням індексу інфляції).

  Сплачена при зверненні до суду ОСОБА_4 сума судового збору в розмірі 1758 грн. 61 гривні підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11 ч.1, 60, 84, 210, 213- 222 ЦПК України, ст. ст.8, 509, 526, 536,  625, 1048 ЦК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 169794 грн. 62 коп., що складається з:

-5375,59 дол. США (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 13500 дол. США та 3% річних за невиконання грошового зобов’язання), що станом на 19.06.2017 року, згідно офіційного курсу НБУ 1 долар США дорівнює 26,02 грн. становить 157859,69 грн.;

-11934,93 грн. (проценти за користування безпідставно набутими коштами, нараховані з суми 25000 грн., 3% річних за невиконання грошового зобов’язання, з урахуванням індексу інфляції).

         Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4  1758 грн. 61 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий суддяОСОБА_6