ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2017 року № 813/4686/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

29 грудня 2016 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (надалі по тексту - ФО-П ОСОБА_4, позивач) до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту - Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 0011771302 та № 0011781302 від 27.10.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн.

Ухвалою судді від 30.12.2016 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

Позивач з посиланням на викладені обґрунтування у позовній заяві від 29 грудня 2016 року просить визнати протиправними і скасувати рішення Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 0011781302 від 27.10.2016 року "про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 539,89 грн., та рішення № 0011771302 від 27.10.2016 року "про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 9778,54 грн.

Вважає вказані рішення протиправними з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що він був зареєстрований як фізична особа - підприємець 07.06.2005 року Виконавчим комітетом Орджонікідзівської міської ради Дніпропетровської області та перебував на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. 22.08.2016 року позивач змінив місце проживання та перейшовши на облік у Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Позивач наголосив, що здійснюючи підприємницьку діяльність періодично здійснював звіряння з відповідним підрозділом Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (за місцем попереднього податкового обліку), а 19 квітня 2016 року позивачем було здійснено доплату єдиного внеску в розмірі 4893,70 грн. на відповідний рахунок Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Крім того, позивачем було проведено звірку з податковим органом під час зміни місця проживання, що в свою чергу передбачається при змін органу податкового обліку. Натомість, відповідачем при винесенні спірних рішень не було взято до уваги факт зміни позивачем місця податкового обліку, що в разі виявлення будь - яких розбіжностей повноти нарахування та сплати єдиного внеску, потребувало б проведення належної перевірки первинних документів та звіряння проведених оплат.

Позивач звертає увагу суду на те, що згідно норм Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення, а в разі наявності бажання взяти участь у розгляді своїх заперечень. Виходячи з наведеного, позивач зазначає, що його було позбавлено права перевірити достовірність проведених розрахунків, надати заперечення до такого акта та прийняти участь у розгляді заперечень.

Також позивач зазначив, що підставою для нарахування пені є документи, що підтверджують суму нарахованого платником єдиного внеску, строк її сплати, звіти платника податків щодо нарахування єдиного внеску, акти перевірок, повідомлення - розрахунки, документи, що підтверджують суму і дату оплати єдиного внеску. Жодних із зазначених документів, при винесені відповідачем спірних рішень щодо ФО-П ОСОБА_4 перевірено не було. Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач оскаржував їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області, однак за результатами розгляду скарги позивача, Головним управлінням ДФС у Львівській області скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржені рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили їх задовольнити.

На заперечення позовних вимог представником відповідача було подано до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що позивач перебував на обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та 20.09.2016 року змінив податкову адресу перейшовши на облік в Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Представник відповідача зазначив, що згідно картки особового рахунку позивача (71010000) була наявна недоїмка в сумі 1117,60 грн. та не застосована штрафна санкція в сумі 354,33 грн. (10 %) та 8097,13 грн. (20 %) і не нараховувалася пеня в сумі 1103,56 грн. Згідно картки особового рахунку позивача (71040000) була наявна недоїмка в сумі 638,00 грн. та не застосована штрафна санкція в сумі 42,00 грн. (10 %) та 420,04 грн. (20 %) і не нараховувалася пеня в сумі 77,85 грн. Представник відповідача наголосив, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів згідно рішень від 27.10.2016 року № 0011771302 та № 0011781302.

З огляду на вказане, представник відповідача зазначає, що оскаржувані рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийняті законно і просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав зазначену правову позицію у повному обсязі та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, з урахуванням виниклих спірних правовідносин, заслухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 - РНОКПП - НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Позивача було зареєстровано як фізичну особу - підприємця 07.06.2005 року Виконавчим комітетом Орджонікідзівської міської ради Дніпропетровської області та перебував на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

22.08.2016 року позивач змінив місце проживання та перейшов на облік у Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2016 року Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 0011781302 від 27.10.2016 року "про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 539,89 грн. за періоди: з 21.10.2014 року по 18.11.2014 року в сумі 42 грн., з 19.02.2015 року по 18.03.2016 року в сумі 420,04 грн., та нараховано пеню в розмірі 77,85 грн.

27.10.2016 року Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 0011771302 від 27.10.2016 року "про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 9778,54 грн., за періоди: з 21.10.2014 року по 28.01.2015 року в сумі 354,33 грн., з 28.01.2015 року по 29.09.2016 року в сумі 8320,65 грн., та нараховано пеню в розмірі 1103,56 грн.

Вказані рішення були отримані позивачем поштою 08.11.2016 року.

Не погоджуючи із даними рішеннями, 13.11.2016 року позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області.

14.12.2016 року за результатами розгляду скарги позивача Головне управління ДФС у Львівській області дійшло висновку рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 0011771302 та № 0011781302 від 27.10.2016 року залишити без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Використавши всі можливі способи досудового врегулювання спору, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення в даній адміністративній справі, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція) до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до розділу VII Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи податкового органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Крім цього, затверджена наказом Міністерством фінансів України від 20.04.2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 року №393) процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів вказує на прийняття необхідних рішень про застосування штрафних санкцій, пені на підставі актів перевірки.

Зазначене свідчить про те, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату та пені за несплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки.

Представник відповідача у своїх запереченнях, покликався на те, що позивачем в порушення вимог ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не своєчасно було сплачено суми єдиного внеску, самостійно визначеного в поданих звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2016 року по терміну сплати до 20.09.2016 року, фактично сплачено 29.09.2016 року. У зв'язку з чим, відповідачем було винесено щодо позивача оскаржувані в даній справі рішення.

З цього приводу суд зазначає, що оскаржувані рішення охоплюють не лише період 2016 року, але й період 2014-2015 років.

Крім того, суд звертає увагу на те, що оскаржувані рішення винесені виключна на підставі відомостей електронної податкової бази та без співставлення даних відомостей з матеріалами облікової справи платника.

Згідно п. 1.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 1.6. цього Порядку, стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі формується облікова справа.

Реєстраційна частина облікової справи платника податків формується із документів, які надходять до контролюючих органів для взяття на облік платника податків, та доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків згідно із ст. 66-68 ПК України.

Звітна частина облікової справи платника податків формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності.

Ведення облікових справ платників податків здійснюється з дотриманням правил діловодства. Комплектування документів проводиться у хронологічному чи тематичному порядку або у їх поєднанні. Кожна частина облікової справи повинна мати опис документів. Зберігання окремих документів та облікових справ здійснюється відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884.

Виходячи з наведене, податковий орган при винесенні оскаржуваних рішень повинен був брати до уваги матеріали облікової справи по ФО-П ОСОБА_4, а не виключно відомості електронної податкової бази даних, яка лише є відтворенням відомостей облікової справи платника та не може бути єдиним джерелом вихідних даних для винесення рішень про застосування фінансових санкцій.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що облікова справа ФО-П ОСОБА_4 не була надана суду для огляду.

Більше того, допитаний в якості свідка інспектор Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області - Кузнєцов Богдан Андрійович зазначив, що на даний час облікова справа по ФО-П ОСОБА_4 не передана до Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з місця попереднього податкового обліку, а саме з Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Крім того, даний свідок зазначив, що при перевірці електронної податкової бази ним було виявлено неналежне адміністрування позивача по сплаті єдиного внеску за період 2014-2015 років за попереднім місцем податкового обліку у Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

З цього приводу суд зазначив, що державні податкові інспекції діють як єдина система управління і контролю за дотримання податкового законодавства, за правильністю нарахування, повноти і своєчасності внесення до відповідного бюджету податків та інших обов'язкових платежів, встановлених Законом.

Виходячи з наведеного, інспектор у разі виявлення таких порушень повинен був вжити передбачених чинним законодавством заходів щодо виявлення порушень податкового законодавства при адмініструванні позивача за попереднім місцем податкового обліку, адже відповідальність за неналежне адміністрування позивача за вказаний період покладається на органах ДФС. Чого, однак, ним зроблено не було.

Щодо покликання представників позивача на те, що податковим органом не було проведено перевірки щодо позивача в порядку ст. 75-76 ПК України, а саме не було проведено камеральної перевірки та оформлення її результатів у формі акта, суд зазначив, що при обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовується норми спеціального законодавства, а саме Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, а не загальні норми ПК України.

Крім того, як вказується в Інструкції, - розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Однак позивачем отримано оскаржуване рішення без акту перевірки та без розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату та пені за несплату сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Розрахунок є документом, що підтверджує наявність станом на визначену дату суми грошового зобов'язання платника податків, яка видається органами, що забезпечують адміністрування у податковій сфері, відповідно до вимог законодавства.

Такий розрахунок, як і будь-який документ фінансового характеру повинен містити обов'язкові реквізити, повинен бути засвідченим підписом керівника такого органу та скріплений печаткою.

Суд звертає увагу на те, що за відсутності такого розрахунку не можливо достовірно встановити суму штрафу та пені, зазначених в оскаржуваних рішеннях, адже не видно тіла нарахування, тобто не зрозуміло, які вихідні дані бралися податковим органом при визначенні суми пені та штрафних санкцій.

Наступним істотним недоліком, який встановив суд за результатами розгляду даної справи є те, що службовими особами відповідача при винесенні оскаржуваних рішень не взято до уваги здійснену позивачем переплату єдиного внеску по особовому рахунку (за кодом бюджетної класифікації 71040000 - ЄСВ, який сплачує ФО-П ОСОБА_4.) в розмірі 4893,70 грн. за попереднім місцем податкового обліку за період 2015 року.

З огляду на зазначене, при вирішенні даної справи суд вважає за потрібне застосувати правову позицію викладену у висновку постанови Верховного Суду України від 05.12.2006 року у справі за позовом ЗАТ "Київській склотарний завод" до ДПІ в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення. Зокрема, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, Судова палата, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток (а звідси й податку на додану вартість) через порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно формування валових витрат як платником податку, так і податковим органом, не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки ДПІ ще не визначила в установленому законом порядку звичайну ціну послуги з товарного кредитування.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, зважаючи на те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, слід вважати недійсним в цілому.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов переконання, що оскаржувані рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 0011771302 та № 0011781302 від 27.10.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн. прийняті за відсутності матеріалів особової справи платника - ФО-П ОСОБА_4 та без належного розрахунку штрафних санкцій та пені.

Згідно ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На думку суду, в даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п.74).

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при винесенні щодо позивача оскаржуваних рішень дотримані були не в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судовому засіданні правомірності винесених рішень суду не довів.

Тому, враховуючи наведені недоліки при адмініструванні позивача та порушення при винесенні щодо нього рішень № 0011771302 та № 0011781302 від 27.10.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн., суд дійшов переконання про протиправність дій службових осіб відповідача - Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Враховуючи те, що протиправні дії відповідача при винесенні вищевказаних рішень не можуть породжувати жодних правомірних наслідків, суд вважає позовні вимоги позивача, які полягають у визнанні протиправними та скасуванні оскаржуваних рішень підставними, відтак задовольняє їх у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0011771302 від 27.10.2016 року та № 0011781302 від 27.10.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9 778,58 грн. та 539,89 грн.

Стягнути з Залізничної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат за правову допомогу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 червня 2017 року.