АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області у складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Луценка В.В., Гуцола П.П.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю представника апелянта - позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових за-сідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ТОВ «Український проми-
словий банк» в особі Вінницької філії про стягнення коштів
банківського вкладу, відсотків за прострочення повернення
вкладу, інфляційних нарахувань, моральної шкоди,
за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1, керуючого Віницькою філією ТОВ «Укрпромбанк» Вакули Дмитра Миколайовича на рі-шення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
01 червня 2009 року ОСОБА_1. звернувся в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ТОВ «Укрпромбанк» в особі Вінницької філії про стягнення банківського вкладу, процентів по ньому, інфляційних нарахувань та моральної шкоди ( а. с. 3 -5 ).
Позовні вимоги мотивовані наступним. На підставі договору банківського вкладу від 11.09.2008 року № 1004/0305215002480001 ОСОБА_1. вніс на депозитний рахунок 30000,00 гривень на строк до 12.03.2009 року з нараху-ванням щомісячно 17,9% річних. 12.03.2009 року позивач звернувся в банк із заявою про проведення з ним розрахунку в готівковій формі, але отримав відповідь про введення в банкові з 21.01.2009 року тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вважаючи свої права пору-шеними, ОСОБА_1. звернувся в суд з даним позовом.
21 липня 2009 року ОСОБА_1. уточнив власні позовні вимоги станом
Справа № 22-2291/09 Рішення ухвалено під головуванням судді Грабика В.В.
Категорія 27 Доповідач Денишенко Т.О.
на день розгляду справи 27 липня 2009 року ( а. с. 30 ), де зазначив, що про-тягом дії депозитного договору з 11.09.2008 року по 12.03.2009 року процен-ти річних він отримував від відповідача щомісячно. 13.03.2009 року банк не повернув йому суму вкладу у розмірі 30000,00 гривень. Прострочка станом на 27 липня 2009 року становить 137 днів. Сума річних 17,9% від 30000,00 гривень становить 14,76 гривень за один день, а за 137 днів прострочки – 2022,12 гривні. Сума інфляційних нарахувань за період з 13.03.2009 року по 27.07.2009 року становить 840,00 гривень. ОСОБА_1. просив суд стягнути ці кошти з банку на його користь, а також відшкодувати судові витрати у справі, оплату послуг з правової допомоги в сумі 2000,00 гривень.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково, стягнуто з ТОВ «Україн-ський промисловий банк» на користь позивача кошти за договором банківсь-кого вкладу від 11.09.2008 року № 1004/0305215002480001 в загальній сумі 32699,57 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 гривень, в дохід держави судовий збір в сумі 326,99 гривень. В задоволенні решти частини позову відмовлено ( а. с. 55-57 ).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в певних частинах, сторони у справі оскаржили його в апеляційному порядку. Позивач ОСОБА_1. вважає незаконним і необґрунтованим судове рішення, таким що під-лягає скасуванню в частині відмови у відшкодуванні завданої йому мораль-ної шкоди. Просить ухвалити нове рішення про стягнення з банку на його ко-ристь моральної шкоди в сумі 5000,00 гривень. Керуючий Вінницькою філі-єю «Укрпромбанк» ОСОБА_3 посилається на не дослідження судом усіх обставин справи, порушення норм процесуального, матеріального права, про-сить скасувати рішення в частині стягнення з банку упущеної вигоди, тобто відсотків річних за період після припинення дії договору банківського вкла-ду, інфляційних нарахувань, витрат на правову допомогу та в цій частині по-зовних вимог відмовити ( а. с. 61-62, 69-70 ).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. грунтуються на тому, що від-мовляючи йому у відшкодуванні моральної шкоди, суд не врахував спричи-нених банком страждань через неповернення коштів, перебування його з сі-м’єю в скутному становищі із-за неоплати навчання в університеті. ОСОБА_1., вимагаючи задоволення позову в цій частині, посилається на норми За -кону України «Про захист прав споживачів». Апеляційна скарга відповідача обґрунтовується нормами ст.ст. 611, 614, 617 ЦК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення та заперечення на апе-ляційну скаргу керуючого Вінницькою філією «Укрпромбанку» представни-ка позивача ОСОБА_2., перевіривши обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу відповідача належить задоволити частково.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» при порушенні зобов’язань, що підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», суд, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди має керуватись цим Законом. Виходячи з роз’яснень поста-нови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» ( п. 2 ) дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється і на відносини в сфері фінансово-кредитних послуг. Ст. 4 Закону України «Про за -хист прав споживачів» передбачає відшкодування моральної шкоди лише в разі заподіяння шкоди життю та здоров’ю споживача неякісною продукцією. Виходячи із встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1. в частині відшкодування моральної шкоди на підставі цього Закону як обгрунтування вимоги позивачем, задоволенню не підлягали. Самим договором про банків-ський вклад від 11.09.2008 року № 1004/0305215002480001, укладеним між сторонами у справі та прерогативним у виниклих правовідносинах, також не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди за невиконання умов договору. Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зо-бов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. На цих підставах апеля-ційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає. Суд першої інстанції ухвалив в цій частині законне і підставне рішення.
Судом першої інстанції задоволено позов ОСОБА_1. щодо стягнення з банку на його користь відсотків річних від простроченої суми за період з дня закінчення дії договору 12 березня 2009 року по день ухвалення судом рішен-ня в сумі 2022,12 гривні, тобто упущеної вигоди, та інфляційних коштів в су-мі 677,45 гривень за період з 13 березня 2009 року. В цій частині рішення су-ду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе від- повідальність за наявності її вини ( умислу, необережності ), якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 611 ЦК України визначено, що матеріальні збитки за невиконання договірних зобов’язань відшкодовуються другою стороною, якщо це передбачено законом або договором.
Зазначення в оскаржуваному рішенні Ленінського районного суду м. Він-ниці від 27 липня 2009 року того, що стягувана упущена вигода та інфляційні втрати є коштами, передбаченими договором банківського вкладу від 11 ве-ресня 2008 року № 1004/0305215002480001, є таким, що не відповідає дійсно-сті. Підпунктами 3.1, 3.3 цього договору передбачено нарахування відсотків від дня, наступного за датою внесення коштів ( 11 вересня 2008 року ) до дня, щo передує даті повернення ( 12 березня 2009 року ). Пунктом 5.2. договору банківського вкладу передбачено, що сторони звільняються від відповідаль-ності, якщо невиконання або неналежне виконання умов цього договору є на-слідком обставин надзвичайного характеру, зокрема видання уповноважени-ми органами нормативних актів, які прямо перешкоджають або забороняють вчиняти дії, спрямовані на виконання зобов’язань за цим договором, а також інші обставини надзвичайного характеру, що виникли після укладання дого-вору, і які сторони не могли передбачити і відвернути розумними діями.
Статтею 617 ЦК України встановлено, щo особа звільняється від відпові-дальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Останньою було введення НБУ у відповідача тимчасової адміністрації, оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, наслідки яких регулюються главою 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Частина 1 ст. 88 ЦПК України передбачає присудження з другої сторони стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально під -тверджені судові витрати. З огляду на задоволення позову ОСОБА_1. в частині стягнення на його користь коштів банківського вкладу в розмірі 30000,00 гривень, враховуючи наявність в матеріалах справи квитанції від 10. 07.2009 року № 686 про отримання адвокатом Хом’яченко І.Ф. від позивача гонорару в сумі 2000,00 гривень ( а. с. 35 ), суд першої інстанції правомірно вирішив питання відшкодування ОСОБА_1 за рахунок банку витрат, по-несених на оплату правової допомоги.
За наведених обставин рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1. відсотків річних від простроченої суми за період з наступного дня після закінчення дії договору 13 березня 2009 року по день ухвалення судо-вого рішення 27 липня 2009 року в сумі 2022,12 гривні ( упущеної вигоди ), інфляційних коштів в сумі 677,45 гривень за період з 13 березня 2009 року не може залишатись в силі. Наявні в справі докази дають можливість ухвалити в цій частині нове рішення без повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу керуючого Віницькою філією ТОВ «Укрпромбанк» Ва-кули Дмитра Миколайовича задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2009 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1. відсотків річних за час простро-чення повернення банківського вкладу, інфляційних нарахувань – скасувати, в задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошен-ня, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: