Справа № 2а – 381/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09 жовтня 2009 року                   Вінницький районний суд Вінницької області  

в складі:

головуючого судді                                    Спринчука В.В.,

при секретарі                           Яровій О.В.,

за участю позивачів                         ОСОБА_1,

                                                                                       ОСОБА_3 ,

                                                                                       ОСОБА_2,

представника позивача                                               ОСОБА_5,

представника відповідача                                           ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління пенсійного фонду України у Вінницькому районі, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та перерахунок пенсії , -

в с т а н о в и в :

До Вінницького районного суду звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з вимогами до управління пенсійного фонду України у Вінницькому районі, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», перерахунок пенсії.

Ухвалою суду від 30.09.2009 року позови об`єднано в одне провадження.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 мотивують свої вимоги тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІV від 18.11.2004 року вони являються дітьми війни та їм повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак, за період 2006 – 2008 р.р. така допомога виплачувалася їм не в повному розмірі.

Так, в 2006 році невиплачена щомісячна державна соціальна допомога складає 1290 грн. 60 коп.; в 2007 році – 1442 грн. 70 коп.; в 2008 році – 1158 грн. 60 коп. Таким чином, загальна сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за вказаний період складає 3891 грн. 90 коп., в зв`язку з чим позивачі звернулися до суду з даним позовом, .

Позивач ОСОБА_4 мотивує свої вимоги тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІV від 18.11.2004 року її віднесено до категорії «діти війни», їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007 року, однак така допомога виплачувалася їй не в повному розмірі, що спонукало зверненню до суду.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, мотивуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, просили позови задоволити.

Представник управління пенсійного фонду України у Вінницькому районі, ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів не визнала, пояснила, що Законом не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Статтею 7 Закону № 2195 встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Неможливо застосувати норми ст.6 Закону України «Про соціальний      захист дітей війни» до внесення змін до Державного бюджету України на 2007 р., оскільки немає відповідного бюджетного призначення, виплата пенсії потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України. У Державному бюджеті України на 2008 р. не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої пенсії понад розміри, встановлені законами України про державний бюджет на відповідний рік. Мінімальний розмір пенсії за віком,   встановлений Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», для розрахунку надбавок та підвищень до пенсії не застосовується.  Крім того, однією з підстав для відмови в задоволенні позову вказала на пропуск  строків звернення до суду.

Представник Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позов не визнає, заперечує проти його задоволення.

За таких обставин, керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача - Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріали справи, прийшов до висновку, що вимоги позивачів обґрунтовані, однак підлягають до задоволення частково.

Такого висновку суд дійшов з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є пенсіонерами, відносяться до соціальної категорії "Діти війни" і мають право користуватися пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195 від 18.11.2004 року (далі Закон), що підтверджується відповідними доказами (а.с.7, 41, 72, 99).

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік.

Відповідно до Закону України від 19.01.2006 № 3367-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуются у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році запроваджено не було.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007, у 2008 році – з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни: за 2007 рік – з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, за 2008 рік – з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 року до 08.07.2007 року та у 2008 році – з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Згідно ст. 111 Закону України "Про бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У дію ст. 6 Закону було зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про державний бюджет  України на 2008 рік" розмір виплати зменшено до 10%. Однак за ст. 46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ст.22 Конституції України).

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів за правовідносинами внаслідок дій і положень статей законів, що визнані неконституційними.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України). Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв’язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Невиконання державою (в особі Пенсійного Фонду, на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України "Про бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року за №107-У1) своїх соціальних зобов’язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри  особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості у правовій державі. Законами  України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" безпідставно скасовано та зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України "Про соціальний захист дітей війни" і гарантована Конституцією України.

Суд вважає, що відмовляючи позивачам у додатковій виплаті відповідач - управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі, порушив права ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, визначені Конституцією України та вказаним Законом.

На підставі викладеного, суд не приймає заперечення проти позову з боку відповідача управління пенсійного фонду України у Вінницькому районі, у тому числі і щодо законодавчого не врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, що підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні в справі письмові докази, зважаючи на характер спірних правовідносин, позовні вимоги позивачів є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині не донарахування за 2008 рік, а саме в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Відмовляючи в частині вимог позивачів суд виходить з того, що відповідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, на яке посилаються позивачі, оприлюднене в засобах масової інформації 10.07.2007 року /вісник Конституційного суду України/, 27.07.2007 року /вісник України/, тому перебіг строку на звернення до адміністративного суду, для позивачів починається від дня коли вони могли дізнатись про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів, яким є зазначена вище дата оприлюднення.

Оскільки відповідач - управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі наполягає на застосуванні положень ст. 100 КАС України, до правовідносин, які виникли між сторонами, це є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Належних доказів в підтвердження причин пропуску строку звернення до суду, які б могли бути визнані судом як поважні, позивачами не надано та про них не заявлено.

В задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині вимог, пред’явлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовити, оскільки нарахування, перерахунок пенсійних виплат, щодо яких виник спір не є компетенцією зазначеного управління.  

Керуючись ст.ст. 122, 138, 158-163, 167, 99, 100 КАС України, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд  -

п о с т а н о в и в :

Адміністративні позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області щодо не забезпечення проведення щомісячної доплати за статусом "Діти війни" та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області провести нарахування та виплату додаткової соціальної гарантії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_2 за період з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_3 за період з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року, ОСОБА_4 за період з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: