У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Хилевича С.В., Григоренко М.П.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до  ОСОБА_1, ОСОБА_2   про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим,-

в с т а н о в и л а :

04 лютого 2016 року ПАТ "ПриватБанк" звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2   про стягнення заборгованості.

08 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «ПриватБанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим,-

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року позовну заяву ПАТ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 36299 дол. США, що за курсом 25,55 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.11.2016 складає 927 439, 45 грн. та 86896,05 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 14827 грн. 98 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано договір поруки №ROHPGK0000128 укладений 20 лютого 2007 року з ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», припиненим з 09 листопада 2011 року.

Стягнуто з ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що умовами кредитного договору не передбачено обов’язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за кредитним договором, так само і не встановлено право банку отримувати таку комісію, отже вимога банку про стягнення заборгованості по комісії є безпідставною.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги те, що банком у розрахунку заборгованості визнано, що в період з 2007 по 2014 року ОСОБА_1 на рахунки позивача було сплачено 5120,88 дол. США комісії, проте отримання та зарахування банком зазначених платежів як комісії було неправомірним.

Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимоги ПАТ «ПриватБанк» скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити ПАТ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення не оскаржене.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого згідно статуту є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 було укладено договір №ROHPGA00000128, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 23000 дол. США. зі сплатою відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості та щомісячної комісії 0,2% від суми виданого кредиту. Пунктом 4.1 сторони погодили нарахування пені при порушенні позичальником зобов'язань в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу.

09 листопада 2011 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою внесли зміни до умов договору, змінили графік погашення кредиту, збільшили відсоткову ставку до 1,09% на місяць та встановили щомісячний платіж в розмірі 451,22 дол. США. Кінцевий термін повернення кредиту визначили 16 лютого 2027 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 27 січня 2016 року заборгованість за договором становить 39795,97 дол. США, з яких: 28910,51 дол. США - заборгованість за кредитом, 6197,95 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1190,54 дол. США заборгованість за комісією і 86896,05 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Порушене право кредитора підлягає поновленню стягненням заборгованості з позичальника за розрахунком, який приведений відповідно до умов договору, тому приймається судом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що за відповідачем наявна заборгованість, яка не спростовується наявними в матеріаліх доказами, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягають задовленню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування про безпідставність заявлених вимог, які надавались відповідачем у запереченнях на заявлений позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді :