П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/910/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

          Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2017 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача повторно прийняти документи та надіслати до ДФС України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 у 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач - ОСОБА_4, проходив службу в органах податкової міліції у Головному управлінні ДФС в Хмельницькій області.

Наказом ГУ ДФС в Хмельницькій області № 309-о від 21.11.2016 року ОСОБА_4 був звільнений зі служби в податковій міліції через хворобу.

Позивач пройшов обстеження у Хмельницькій обласній медико-соціальній експертній комісії, де 18.11.2016 року було встановлено причинний зв'язок між захворюваннями ОСОБА_4 з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії АВ №0862276.

На підставі вказаних документів 02.03.2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Хмельницькій області із заявою (рапортом) про нарахування та виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

20 березня 2017 року позивач отримав відповідь Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про відмову позивачу у виплаті такої допомоги, оскільки відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію", тому готувати висновки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам податкової міліції після вказаної дати законні підстави відсутні.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 21.05.2007 року № 707, а не постанови КМУ від 21.10.2015 року № 850.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України.

Статтею 356 Податкового кодексу України визначений правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, зокрема передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року втратив чинність 07.11.2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року.

В той же час, відповідно до абз.3 п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що за колишніми працівниками міліції, а також податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію".

31.10.2015 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Ця постанова прийнята відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію".

Суд звертає увагу на те, що вказаним пунктом 2 постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України №208-VIII від 13.02.2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007 року.

Згідно з наявними в матеріалах справи довідками до акту огляду МСЕК та про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 18.11.2016 року, за результатами огляду, проведеного 18.11.2016 року, позивачу встановлена ІІ група інвалідності, причини інвалідності пов'язані із проходженням служби в ОВС.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12.03.2015 року. Однак, оскільки позивач набув таке право після 12.03.2015 року та у період чинності ст.23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону №208-VIII від 13.02.2015 року, який набув чинності 12.03.2015 року), то розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним Законом та у порядку, визначеному постановою КМУ № 850.

Так, положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 від 21.10.2015 року передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 від 21.10.2015 року грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

За змістом п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

При цьому, відповідач зобов'язаний був діяти згідно з вимогами п.8, 9 Порядку №850.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному ст. 23 Закону України "Про міліцію", та в порядку, встановленому постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року, які були чинним на момент встановлення позивачу групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Отже, при отриманні заяви позивача із відповідними додатками, відповідач повинен був прийняти відповідні документи, сформувати висновок та надіслати їх до ДФС України, керуючись при цьому ст. 23 Закону України "Про міліцію" та постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дав оцінку усім вказаним обставинам, помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду всім обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про виплату грошової допомоги протиправними.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області повторно прийняти документи та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 у 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 червня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6