Справа: №2-2565/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Горбуновій Л.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання права користування та покладення зобов'язання виконати певні дії, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_4 І,М., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу(далі за текстом "виконком"), в якому просять: визнати за позивачами право користування квартирою №81 будинку №31 по вул. Космонавтів в м. Кривому Розі; зобов’язати РІК Саксаганського виконкому м. Кривого Рогу виключити квартиру зі статусу службових в комунальну власність.
В обґрунтування позовних вимог наводять наступне. Спірна квартира була виділена, ОСОБА_2, коли працював слюсарем-сантехніком ЖЕУ№20, на підставі рішення Саксаганської районної ради нар депутатів № 183 від 08.04.1983 року, що підтверджується копією ордеру №1545. ОСОБА_2, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 25.08.1979 року. Від спільного проживання у шлюбі мають дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , після одруження змінила прізвище на “Карпачову”, має неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. На підставі ордеру № 1545 від 21.04.1983 року , виданого Саксаганським РІК, була надана спірна квартира. Квартира мала статус "службової", надавалася безстрокове користування, знаходиться на балансі УЖКХ. Головним наймачем наданої квартири є ОСОБА_2, інші позивачі зареєстровані в спірній квартирі. В ЖЕУ №20 Житлово-експлуатаційного об'єднання Саксаганського району працював з 25.08.1981 року по 13.07.1988 рік. Після припинення трудових відносин до теперішнього часу продовжує проживати в спірній квартирі. З моменту припинення трудових відносин з ЖЕУ№ 20 минуло 20 років, позовної давності для висування будь-яких вимог з боку УЖКХ та ЖЕУ№20, щодо квартири, минув. Підприємство на протязі 20 років не використовувало службову квартиру та право користування квартирою виникло у інших осіб, тобто у позивачів, тому спірна квартира може бути виведена із статусу службової. Звернувся в комунально-житлове підприємство №21 з заявою щодо виведення зі статусу службової квартири спірного житла. Адміністрація КЖП №21 не заперечувала в виведені із статусу службової квартири та направило 21.12.2007 року в адресу голови виконкому клопотання з цього приводу, яке було узгоджено з УЖКГ міста, але так й не прийнято рішення щодо клопотання. У зв'язку з чим, було направлено повторне клопотання. Управління ЖКГ відмовило в виводі із статусу службового спірного приміщення. Відповідно до ст.123 ЖК України до порядку користування службовим приміщенням застосовуються правила про договір найму жилого приміщення. Всі члени сім’ї наймача мають рівні права щодо користування квартирою (ст.65 ЖК України). У зв'язку з тим, що підприємство на протязі 20 років не використовувало квартиру як службову та у всіх позивачів виникло право користування нею тому вважають, що квартира може бути виведена із службової. Продовжуючи мешкати в квартирі, з якої не може бути виселено, не скористуватися правом щодо приватизації. Відповідно до ст.125 ЖК України пенсіонери та неповнолітні діти не можуть бути виселеними із службового приміщення без надання їм іншого житла.
Уточнивши позовні вимоги, просять: визнати за позивачами право користування службовою квартирою №81 будинку №31 по вул. Космонавтів в м. Кривому Розі; зобов’язати виконком виключити квартиру зі статусу службових в комунальну власність.
На обґрунтування уточненого позову навели ті самі обставини.
Ухвалою суду за заявою представника позивачів залишені без розгляду позовні вимоги в частині передачі квартири у комунальну власність.
У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала повністю, підтвердивши доводи, викладені в позовних заявах. Крім того пояснила, що про виселення позивачів ніхто не звертався. Змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, заяв до суду про причини неявки не подавав. У зв’язку з викладеним, за згодою представника позивачів, справа, відповідно до ст. 224 ЦПК України, розглянута у заочному порядку.
Третя особа, КЖП №21, у судове засідання не з’явилася, подавши заяву в який просить справу розглянути за його відсутності.
Третя особа, УЖКГ виконкому Криворізької міської ради до суду не прибула, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, заяв про причини неявки не подала.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені такі письмові докази: клопотання від 20 червня 2008 року(а.с.6), заява(а.с.7), відповідь на клопотання(8), клопотання від 21 грудня 2007 року(а.с.9), трудова книжка(а.с.10-14), довідка про склад сім’ї(а.с.15), довідка(а.с.16)посвідчення та пенсійне посвідчення(а.с.17), паспорта(а.с.18-21), свідоцтва про народження(а.с.22), довідка МСЕК(а.с.23), ордер(а.с.24).
Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.
ОСОБА_3 доводиться ОСОБА_3І дружиною, ОСОБА_7 доводиться ОСОБА_7 донькою. ОСОБА_7 20 лютого 1998 року уклала шлюб та набрала прізвище “Карачова”, 3 вересня 1998 року народила доньку - ОСОБА_6 Вказані обставини встановлені паспортами(а.с.18-21), свідоцтвами про народження(а.с.22)
ОСОБА_2 працював на посаді слюсаря - сантехніка в ЖЄУ №20 з 25 серпня 1981 року по 13 липня 1988 року до звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що встановлено поясненнями представника позивача, трудовою книжкою (а.с.10-14).
На підставі рішення виконкому Саксаганської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу № 183 від 21 квітня 1983 року ОСОБА_2 на склад сім'ї з 2-х осіб: дружини – ОСОБА_3 та доньки – ОСОБА_7 виділена спірна квартира, яка є службовою. Вказані обставини встановлені ордером(а.с.24).
Позивачі зареєстровані та проживають в спірній квартирі, що встановлено паспортами(а.с.18-21), довідкою(а.с.15).
Адміністрація та профспілковий комітет КЖП №21 зверталися 21 грудня 2007 року та 20 червня 2008 року до Саксаганській районній у місті ради з клопотаннями про виведення спірної квартири із складу службових, вказуючи, що відпала необхідність у використання цієї квартири як службового житла. Клопотання від 21 грудня 2007 року було узгоджено начальником УЖКГ виконкому Криворізької міської ради та головою профспілки УЖКГ Криворізької міської ради, а клопотання від 20 червня узгоджено головою профспілки УЖКГ Криворізької міської ради. 17 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до виконкому з проханням переоформити ордер на спірну квартиру зі службового на звичайний. Вказані обставини встановлені клопотаннями(а.с.9,6), заявою(а.с.7).
8 грудня 2008 року начальнику УЖКГ Криворізької міської ради повідомив КЖП №21 про відсутність підстав для виведення спірної квартири із службового житла, пославшись на потребу у службовому житлі працівників КЖП №21. Вказані обставини встановлені відповіддю(а.с.8).
Право позивачів на користування спірною квартирою ніким не оспорюється, що встановлено поясненнями представника позивачів.
Суд вважає неналежними доказами довідку про нараховані до сплати суми(а.с.16), посвідчення(а.с.17) та довідку МСЕК (а.с.23) тому, що ці докази не містять інформацію щодо предмета доказування по даній справі.
Суд вважає, що правовідносини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, ЖК України, Законом України "Про місцеве самоврядування", Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Згідно ст. 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Згідно ст. 124 ЖК України, робітники, що припинили трудові відносини з підприємством, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до положень ч.2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року не підлягають приватизації квартири віднесені у встановленому порядку до числа службових. Таким чином та обставина, що спірна квартира відноситься до службових жилих приміщень створює умови для виселення позивачів з спірної квартири, перешкоджає здійснювати дії по реалізації можливого права на приватизацію квартири.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування", принципом здійснення місцевого самоврядування є законність. Згідно ст. 121 ЖК України, порядок надання службових приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства УРСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. Згідно п.3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (надалі Положення), жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Згідно п. 16 Положення, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
Судом встановлено, що спірна квартира як службове приміщення надана ОСОБА_2 та членам його сім’ї з дотриманням зазначених норм ЖК України.
У відповідності до п. 6 Положення, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба у такому використанні. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства рішенням виконавчого комітету відповідної районної в місті Ради.
У судовому засіданні встановлено, що КЖП № 21 дійшло висновку про те, що спірна квартира підлягає виключенню з числа службових, так як відпала потреба у такому використанні. Правом визначати потребу у службових приміщеннях, відповідно до п.п.6, 16 Положення, наділені саме підприємства. Тому заперечення УЖКГ Криворізької міської ради проти того, що у КЖП №21 відпала необхідність у службовому приміщенні не ґрунтується на вимогах закону. Оскільки пунктом 6 Положення, приписується виконавчим комітетам відповідної районної в місті Ради приймати рішення про виключення приміщення з числа службових і не передбачена можливість прийняття іншого рішення, суд вважає, що відповідач отримавши відповідне клопотання КЖП №21 зобов’язаний був прийняти рішення про виключення квартири з числа службових.
Тому позовні вимоги про покладення на відповідача зобов’язання виключити спірну квартиру з числа службових є обґрунтованими.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В судовому засіданні встановлено, що право позивачів на користування спірною квартирою ніким на даний час не порушується, а тому відсутні підстави для захисту на даний час цього права в судовому порядку. Тому позовні вимоги в частині визнання права користування спірною квартирою суд вважає на час розгляду справи необґрунтованими.
Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що позивачі обґрунтовано, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Таким чином, вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача належить стягнути з відповідача судові витрати: по сплаті держмита у сумі – 8 грн. 50 коп., витрати по сплаті інформаційно – технічного забезпечення розгляду – у сумі 7 грн.50 коп.
Керуючись ст.ст.19,47 Конституції України, ст. ст.15,16 ЦК України, ст.ст.121,124 ЖК України, ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. ст. 10, 11, 88, 208, 210, 212-215, 224 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу - задовольнити частково.
Зобов’язати виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради виключити квартиру АДРЕСА_1 зі складу службових жилих приміщень.
У інший частині у задоволенні позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя : В.М. Прасолов