ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 907/638/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),

суддів :Бондар С.В., Ковтонюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПолянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду 06.02.2017 р.

у справі№907/638/15

господарського судуЗакарпатської області

за позовомПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

доПолянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області

третя особаДочірнє підприємство "Санаторій "Сонячне Закарпаття"

провизнання недійсним рішення Полянської сільської ради від 30.07.2014р. № 313

за зустрічним позовомПолянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області

до1)Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", 2)Реєстраційна служба Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області

третя особаДочірнє підприємство "Санаторій "Сонячне Закарпаття"

провизнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників від:

позивачаБондаренка С.А. (дов. від 30.05.17),

відповідачаУгрінчука Е.Р. (дов. від 16.06.17),

відповідача-2 за зустрічним позовомне з'явилися, були належно повідомлені,

третьої особиОлійника Р.Б. (дов. Від 10.07.15)

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", звернулось з позовом до відповідача: Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, с. Поляна Свалявського району за участі - 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття", с. Поляна Свалявського району про визнання недійсним рішення Полянської сільської ради від 30.07.2014 р. № 313.

Полянська сільська рада, с. Поляна Свалявського району звернулась із зустрічним позовом до відповідача приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" за участі 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Реєстраційна служба Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області за участі 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття", с. Поляна Свалявського району про визнання права власності на водопровід "Луг", що знаходиться в с. Поляна, Свалявського району за Свалявською сільської радою Свалявського району на праві колективної власності, який складається із будівлі фільтрів, свердловини прісної води та водопроводу, а також про зобов'язання Реєстраційну службу Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію речових прав та права власності за Полянською сільською радою на водопровід "Луг", що знаходиться в селі Поляна, Свалявського району.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 р. (судді: Йосипчук О.С., Бобрик Г.Й., Ушак І.Г.) в справі № 907/638/15 вирішено в первісному позові відмовити повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано право власності нерухомого майна - водопроводу "Луг", що знаходиться в селі Поляна Свалявського району Закарпатської області за Полянською сільською радою Свалявського району Закарпатської області на праві колективної власності, який складається з будівлі фільтрів, свердловини прісної води та водопроводу. В решті вимог у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. (судді: Малех І.Б., Кордюк Г.Т., Давид Л.Л.) рішення господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 р. в справі № 907/638/15 скасовано. Первісний позов задоволено, визнати недійсним Рішення Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 30.07.2014 р. №313 "Про згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади села Поляна та села Уклин Системи водогону та водовідведення". В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Полянська сільська рада Свалявського району Закарпатської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Третя особа надала відзив, просивши залишити постанову без змін, касаційну скаргу - без задоволеня.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ звернулось з позовом до відповідача: Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, с. Поляна Свалявського району за участі - 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття", с. Поляна Свалявського району про визнання недійсним рішення Полянської сільської ради від 30.07.2014 р. № 313, згідно з яким відповідач прийняв рішення дати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади села Поляна та села Уклин системи водогону та водовідведення (п.1 рішення). На виконання цього пункту рішення також було прийнято рішення про створення комісії з питань прийняття та передачі об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність територіальної громади села Поляна (п.2 рішення), якій провести обстеження технічного стану зазначених об'єктів (п.2.1. рішення) і підготувати документи щодо їх прийняття до комунальної власності територіальної громади (п.2.2.рішення), а також зобов'язано комісії з питань бюджету сільської ради передбачити кошти у видатках на 2014-2-15 р.р. на утримання системи водопостачання та водовідведення та на виготовлення технічної документації (п.3рішення), заборонити будь-яке відчуження в будь-якій формі системи водопостачання та водовідведення і віднести їх до об'єктів стратегічного значення територіальної громади села Поляна і Уклин (п.4 рішення). Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійно діючу комісію сільської ради з питань прийняття та передачі об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність.

У свою чергу, Полянська сільська рада, с. Поляна Свалявського району звернулась із зустрічним позовом до відповідача приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" за участі 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Реєстраційна служба Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області за участі 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття", с. Поляна Свалявського району про визнання права власності на водопровід "Луг", що знаходиться в с.Поляна, Свалявського району за Свалявською сільської радою Свалявського району на праві колективної власності, який складається із будівлі фільтрів, свердловини прісної води та водопроводу, а також про зобов'язання Реєстраційну службу Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію речових прав та права власності за Полянською сільською радою на водопровід "Луг", що знаходиться в селі Поляна, Свалявського району.

Таким чином, спір виник на підставі оспорювання обома сторонами спору право власності на майно - водопровід "Луг", де позивач за первісним позовом, вважаючи себе власником, оспорив рішення відповідача за первісним позовом, яким той формалізував умови переходу цього ж майна в свою власність, а позивач за зустрічним позовом, зважаючи на факт невизнання уже його майнових права на це ж майно відповідача за зустрічним позовом, заявив вимогу про визнання за ним права власності і таким чином - узаконити свій статус, відносно спірного водопроводу "Луг". У цьому спорі обидві сторони діють як власники, права та охоронювані інтереси, яких порушені діями опонента.

Відмовляючи у задоволені первісного позову та задовольняючи частково зустрічний, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірний водопровід "Луг" не міститься в переліку об'єктів, якими на правах власності володіє ПАТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до інформаційних довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, щодо всього нерухомого майна позивача, яку сформовану 29.08.2016р. та довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, щодо всього нерухомого майна третьої особи, яку також сформовану 29.08.2016р., а докази правомірного набуття спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2000р. відсутні, суд не визнав подане позивачем реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 08.10.2001р. спроможним доказом права власності ПАТ "Укрпрофоздоровниця" на водопровід "Луг".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи первісний, а в зустрічному позові відмовивши, апеляційний господарський суд зазначив, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" є правомірним і законним власником водопроводу "Луг", що підтверджується реєстраційним посвідченням від 08.10.2001 р. та повною мірою відповідає вимогам Закону України "Про власність" (в редакції від 28.02.1995 р., чинній на момент отримання зазначеного Реєстраційного посвідчення). Суд вказав, що вказане реєстраційне посвідчення жодним суб'єктом у встановленому порядку не було оспорено та недійсним у судовому порядку не визнавалось.

Вищий господарський суд України не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд, визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. За загальним правилом підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У свою чергу, відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли в інших осіб виникають сумніви в належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, в зв'язку з наявністю таких сумнівів. При цьому, за таких обставин, коли суб'єктивне право власності ще безпосередньо інші особи не порушили, особа може звернутися до суду з заявою про визнання права власності, яка матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення якогось зобов'язуючого рішення для інших осіб, оскільки в такому випадку навіть відсутня така сторона, як відповідач, адже така заява розглядатиметься в порядку окремого провадження.

Згідно змісту оспорюваного рішення Полянської сільської ради від 30.07.2014р. № 313, відповідач за первісним позовом прийняв рішення надати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади села Поляна та села Уклин системи водогону та водовідведення (п.1 рішення). На виконання цього пункту рішення було прийнято рішення про створення комісії з питань прийняття та передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади села Поляна(п.2 рішення), якій провести обстеження технічного стану зазначених об'єктів(п.2.1. рішення) і підготувати документи, щодо їх прийняття до комунальної власності територіальної громади (п.2.2.рішення), а також зобов'язано комісії з питань бюджету сільської ради передбачити кошти у видатках на 2014-2015р.р. на утримання системи водопостачання та водовідведення та на виготовлення технічної документації (п.3рішення), заборонити будь-яке відчуження в будь-якій формі системи водопостачання та водовідведення і віднести їх до об'єктів стратегічного значення територіальної громади села Поляна і Уклин (п.4 рішення). Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійно діючу комісію сільської ради з питань прийняття та передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність.

Як вбачається з матеріалів справи 08 жовтня 2001 року ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (на той час ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") було оформлено право колективної власності та отримано реєстраційне посвідчення на водопровід "Луг", що розміщений в с. Поляна на території санаторію "Сонячне Закарпаття" та в цілому складається з будівлі фільтрів, свердловини прісної води та водопроводу.

З наявних в матеріалах справи вбачається, що вищезазначену реєстрацію було проведено на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2000 р.

Отже, судам при новому розгляді справи треба витребувати та проаналізувати умови договору на підставі якого ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" набуло право власності на водогін.

У оскаржуваних рішеннях, суди, посилається на ч. 1 ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", відповідно до якої передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном - щодо об'єктів житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури.

При цьому, не надали оцінки та не дослідили документи про передачу на баланс Полянської сільської ради трьох житлових будинків у с. Поляна, виробничої бази ДП "Закарпаткурортрембуд", очисних споруд, котельні, внутрішнього водопроводу.

Судам треба з'ясувати чи ці документи і об'єкти взагалі стосуються предмету даного спору, оскільки водопровід "Луг" може бути окремим об'єктом нерухомого майна, забезпечувати водопостачання трьох санаторіїв, два з яких ("Квітка Полонини" та "Кришталеве джерело" знаходяться на території іншого населеного пункту (с.Солочин)) та двох населених пунктів (с.Поляна та С.Солочин).

Тобто, встановити чи водопровід "Луг" чи являється об'єктом мереж водопостачання трьох житлових будинків, переданих на баланс Полянської сільської ради.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12).

Таким чином, оскільки суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полянської сільської ради Свалявського району Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 13.12.2016 р. у справі № 907/638/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Л. В. Ковтонюк