УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2509/16-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 30 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначав, що 22.12.2015 року старшим слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015060020006538 по факту ДТП. В даній постанові зазначено, що 16.12.2015 року, приблизно о 08 год. 51 хв., ОСОБА_1 керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. В.Бердичівська в напрямку майдану Смолянського на дозволяючий сигнал світлофору на ділянці проїзної частини по вул. В.Бердичівській поблизу перехрестя вул. ОСОБА_4, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який, порушуючи п.4.7 Правил дорожнього руху, перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу, порушивши п.4.9 Правил дорожнього руху вийшов на проїзну частину на забороняючий сигнал світлофору, всупереч вимог п.4.10 Правил дорожнього руху перед виходом на смугу руху автомобіля із-за транспортного засобу, що стоїть, обмежуючи оглядовість, не впевнився у відсутності транспортних засобів, що наближаються. Своїми діями, які виразилися в тому, що пішохід ОСОБА_2 раптово вибіг на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху, пішохід ОСОБА_2 створив небезпеку для руху водію автомобіля Toyota Land Cruiser 200 ОСОБА_1, який не мав технічної можливості уникнути наїзду в даній дорожній обстановці. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. 02.03.2016 року постановою Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вказував, що у зв’язку з порушенням ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху, його автомобілю були завдані механічні пошкодження. Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в сумі 110 551 грн. 65 коп., 900 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, а також судові витрати.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 15 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 73 701 грн. 11 коп. завданих матеріальних збитків та 737 грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2015 року о 8 год. 50 хв. по вул. В.Бердичівській в м. Житомирі ОСОБА_2 перетинав проїзну частину поза пішохідним переходом на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого автомобіль Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 та спричинив останньому тілесні ушкодження.

Внаслідок ДТП  транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснив судам пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

 Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого СВ Житомирського відділу поліції Головного управління Національної полоції в Житомирській області від 22.12.2015 року закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діянні учасників дорожнього руху ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Із змісту постанови вбачається, що пішохід ОСОБА_2 порушив п.п.4.7, 4.8, 4.9, 4.14 а), 4.14 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановю КМ України від 10.10.2001 року №1306, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира    від 02.03.2016 року закрито провадження у справі про притягнення    ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Вказаною постановою суду встановлено, що вина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП доведена повністю та підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 №927353 від 20.01.2016 року, схемою місця ДТП, постановою про закриття кримінальної справи від 22.12.2015 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивач надав до суду висновок експертного автотоварознавчого дослідження №112 від 23.12.2015 року, проведеного судовим експертом ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_1, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завдана власнику автомобіля Toyota Land Cruiser 200 д.н. АМ 7777ВА внаслідок ДТП, складає 73 701 грн. 11 коп.

Вищезазначені постанови та автотоварознавче дослідження відповідачем не визнаються.

Разом з тим, матеріали справи не містять інших доказів про розмір матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу внаслідок ДТП. Відповідачем не спростована вартість матеріального збитку, яка визначена вказаним автотоварознавчим дослідженням. Зазначені процесуальні документи, а саме постанови, є чинними.

На виконання положень ч.4 ст.10 ЦПК України апеляційний суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив сторонам їх право заявити клопотання про призначення по справі судової автотехнічної експертизи для з'ясування питання, дії якого із учасників, перебувають у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки та судової товарознавчої експертизи для визначення вартості матеріального збитку заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля Toyota Land Cruiser 200. При цьому останні були попереджені про наслідки вчинення або не вчинення таких процесуальних дій.

Однак, представники відповідача після виконання судом вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не надали ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, будь-яких клопотань з цього приводу не заявляли.

За таких обставин, задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що з вини ОСОБА_2 відбулося пошкодження автомобіля ОСОБА_1, у результаті чого останньому були завдані матеріальні збитки на суму в розмірі 73 701 грн. 11 коп., які підлягають стягненню з відповідача.  

До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути  оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді