КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2017 р. Справа№ 911/3483/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Бойко А.І. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Ростолопа Є.Г. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2017р.

у справі № 911/3483/16 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до відповідача Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент"

про стягнення 379 994,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" про стягнення 379 994,38 гривень, з яких: основна сума заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00006241 від 22.11.2012р. у розмірі 114 306,38 грн., плата за фактичний час користування об'єктом лізингу в розмірі 120 969,09 грн., збитки в розмірі 51 884,10 грн., 3% річних у розмірі 8 316,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 84 518,01 грн., стверджуючи про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №00006241 від 22.11.2012р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2017р. у справі № 911/3483/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 114 306,38 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №00006241 від 22.11.2012р., 120 969,09 грн. лізингових платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу, 8 316,80 гривень 3% річних, 84 518,01 грн. інфляційних втрат та 4 921,66 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Білдгрупменеджмент" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити частково у розмірі 37 869,43 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, та невірним застосуванням норм матеріального права.

На думку скаржника, при вирішенні спору судом першої інстанції не були враховані правові позиції Вищого господарського суду України та Верховного суду України при вирішенні даної категорії спорів. Відповідач, зокрема, стверджував, що позивач з власної ініціативи відмовився від договору фінансового лізингу, надіславши відповідного листа та вимогу про повернення об'єкта лізингу, чим фактично припинив дію договору фінансового лізингу, в силу чого втратив право на отримання у складі боргу платежів по відшкодуванню частини покупної вартості об'єкту лізингу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2017р. у справі № 911/3483/16 прийнято до провадження, у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивної Л.В., судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А. та призначено до розгляду на 05.04.2017р.

05.04.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив, в якому його представник не погоджувався з доводами апеляційної скарги.

В судовому засідання 05.04.2017р. оголошено перерву до 26.04.2017р.

18.04.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких його представник вказував на незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення.

26.04.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

У судовому засіданні 26.04.2017р. оголошено перерву до 24.05.2017р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Приватним підприємством "Білдгрупменеджмент" (лізингоодержувач) укладений договір про фінансовий лізинг №00006241, згідно якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу об'єкт лізингу - транспортний засіб типу AUDI A8 Long 6.3 FSI (368 kW), 2012р. виробництва, а лізингоодержувач - прийняти об'єкт лізингу і сплатити кошти згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - "План відшкодування"), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 181 753,29 доларів США.

Строк лізингу визначений у 60 місяців, лізинговий платіж еквівалент 3 250,11 дол. США, адміністративний платіж еквівалент 0,00 дол. США.

Пунктом 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід'ємною його частиною (далі - умови), для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Згідно до п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Умови лізингу) щомісячні лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до Плану відшкодування від 22.11.2012р. відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі до 15 числа кожного місяця, останній платіж має бути здійснено 15.11.2017р.

Пунктом 8.3.1 договору передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за п. 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 8.3.2 договору, якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг") Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу віл лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати контракт/відмовитися від контракту, та також право на повернення об'єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів (12.6.1 договору).

У випадках, передбачених пунктом 12.6, договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (12.13 договору).

Пунктом 13.1 договору лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2012р. на виконання договору про фінансовий лізинг № 00006241 від 22.11.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу: автомобіль Audi А8 Long, 2012р.в., державний номер АА1786HH, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта лізингу, підписаним та скріпленим печатками сторін договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивачем були надіслані нагадування про несплату: перше нагадування про несплату від 05.05.2014р.; друге нагадування про несплату від 19.05.2014р.; третє нагадування про несплату від 05.06.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що разом із третім нагадуванням 05.06.2014р. відповідачу направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору №00006241 від 22.11.2012р., яка була отримана відповідачем 17.06.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0430600450608.

З урахуванням п. 12.6 договору лізингу є правомочним висновок місцевого господарського суду про те, що договір вважається розірваним з 01.07.2014р., а відтак правовідносини лізингу - припиненими.

Згідно до п. 13.7 договору якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкта лізингу у відповідача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

11.08.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис нотаріуса зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 1329 про повернення об'єкта лізингу.

19.09.2014р. державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №4481162 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1329 від 11.08.2014р.

22.09.2014р. відповідно до акту державного виконавця об'єкт лізингу вилучено у відповідача та передано позивачу.

Позивач зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором він змушений був звернутись до спеціалізованої організацій, а саме: ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" та ТОВ "Агенція комплексного і захисту бізнесу "Дельта М" для вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення та зберігання об'єкту лізингу, у зв'язку з чим, на примусове повернення об'єкту лізингу позивач поніс додаткові витрати у розмірі 45 884,10 грн.

Крім цього, з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів для подання позовної заяви та участі у судових засідання по розгляду справи, позивач звернувся до ТОВ "Юридична фірма Верне" внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 6 000,00 грн.

Вимоги позову складалися із примусового стягнення з відповідача: 114 306,38 грн. основного боргу, на який позивачем було нараховано 8 316,80 грн. 3% річних та 84 518,01 грн. інфляційних втрат; 120 969,09 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу та збитки у розмірі понесених позивачем додаткових витрат у сумарному розмірі 51 884,10 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 114 306,38 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №00006241 від 22.11.2012р., у зв'язку з несплатою щомісячних лізингових платежів у період квітень 2014р.-червень 2014р., які на час прийняття рішення відповідачем не погашено; 120 969,09 грн. лізингових платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу з липня 2014р.-вересень 2014р., 8 316,80 грн. 3% річних та 84 518,01 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості.

Проте у повні мірі з таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати об'єкту лізингу, який переходить у власність лізингоодержувача по закінченню дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв'язку з припиненням зустрічного зобов'язання лізингодавця по переданню у майбутньому об'єкта лізингу у власність.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-28гс13 від 01.10.2013р.

Враховуючи вказану правову позицію, а також беручи до уваги ту обставину, що договір фінансового лізингу №00006241 від 22.11.2012р. є припиненим з 01.07.2014р., відсутні правові підстави для стягнення з відповідача несплаченої ним у складі лізингових платежів платежу по відшкодування частини вартості об'єкта лізингу у сумі 18 454,73 грн. за рахунком-фактурою від 01.04.2014р., у сумі 19 077,89 грн. за рахунком-фактурою від 05.05.2014р. та 19 579,00 грн. згідно з рахунком-фактурою від 03.06.2014р. Отже, позов у цій частині вимог заявлений неправомірно. Натомість вимоги про стягнення заборгованості (процентів та комісій) за квітень-червень 2014 року у розмірі 57 194,76 грн., заявлені правомірно і підлягають стягненню, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, як і три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції встановлено, що 4 158,47 грн. 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 45 091,25 грн. за загальний період з 16.04.2014р.-17.10.2016р., є обґрунтованими, арифметично вірними, і вимоги у цій частині позову відповідають вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до п. 12.9 договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Водночас, згідно з абзацом другим пункту 6.17 договору, сторони погодились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Оцінюючи цю умову договору, як підставу вимоги позивача про стягнення з відповідача 120 969,09 грн. лізингових платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу з липня 2014р.-вересень 2014р., колегія суддів враховує положення законів, які регулюються порядок повернення предмету лізингу, а також співвідношення актів цивільного законодавства і договору.

Відповідно до статті 4 статті 9 Закону України «Про лізинг» якщо з вини лізингоодержувача у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу, не повернуто лізингодавцю об'єкт лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача передачі зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих затримкою передачі, відповідно до умов договору та законодавства України.

Загальними правилами про правові наслідки зміни або розірвання договору (стаття 653 ЦК України) передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотними порушеннями договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

В силу положень статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон про лізинг, як і Цивільний кодекс, не надають сторонам договору вибору поведінки у випадках припинення договору у зв'язку з його достроковим розірванням. Тож, вимоги сторони, що засновані на договорі і у якому сторони відступили від обов'язкових для них актів цивільного законодавства, судовому захисту не підлягають, що, утім, не позбавляє сторін можливості добровільно виконати договір, в силу обов'язковості його умов для сторін, які його уклали.

За таких обставин справи, вимоги про стягнення з відповідача плати за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення контракту за період з липня 2014р.-вересень 2014р. на суму 120 969,09 грн. до задоволення не підлягали.

Позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 51 884,10 грн. збитків, зокрема у розмірі 45 884,10 гривень, які останній поніс внаслідок залучення юристів для надання юридичної допомоги для вчинення виконавчого напису нотаріусом, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об'єкту лізингу та 6 000,00 гривень за послуги по юридичному консультуванню, підготовки процесуальних документів для подання позовної заяви та участі у судових засідання по розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Колегія суддів встановлено, що заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 51 884,10 грн. не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до актів цивільного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00006241 від 22.11.2012, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 884,10 грн. збитків.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду спору судом апеляційної інстанції частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" з мотивів викладених у цій постанові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково апеляційну скаргу Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2017р. у справі № 911/3483/16.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2017р. у справі № 911/3483/16 - скасувати частково. Прийняти нове рішення. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, код 35482152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В, код 35571472) 57 194 (п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 76 коп. боргу, 4 158 (чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 47 коп. 3% річних, 45 091 (сорок п'ять тисяч дев'яносто одна) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 1 595 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 98 коп. судового збору за подання позову.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В, код 35571472) на користь Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2/1, код 35482152) судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі та 1 128 (одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 58 коп.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

5. Матеріали справи №911/3483/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко