ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 року Справа № 904/2891/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Чимбар Л.О., Дармін М.О. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.06.2017 р.)

при секретарі: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреністьб/н від 01.02.2017 р., ;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року у справі № 904/2891/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "МАКСІМЕТ", м. Сєвєродонецьк, Луганська область

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про стягнення 87 051,13 грн.,-

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст..ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017року у справі №904/2891/17 (суддя Золотарьова Я.С.) позовні вимоги задоволено повністю.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "МАКСІМЕТ" заборгованість у розмірі 74610,00 грн., 864,65 грн. 3 % річних, 3581,28 грн. інфляційні втрати, 7995,20 грн. пені.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини справи.

Зокрема заявник скарги посилається на те, що розгляд справи відбувся без участі представника відповідача, що позбавило його права на подання пояснень і заперечень на позовну заяву та можливості пред»явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним для захисту порушених інтересів ПАТ»Дніпроважмаш».

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не звернуто увагу на той факт, що позивачем ( постачальником) не було надано повний перелік документів, встановлених пунктом 4.5 договору, оформлених належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, на продукцію що поставляється - видаткову накладну, рахунок, посвідчення про вибухонебезпечність , хімічну та радіаційну безпечність.

Крім того, податкова накладна № 60 від 19 жовтня 2016 року на суму 74610,00грн. була зареєстрована 06 грудня 2016 року, тобто з порушенням пункту 4.6 договору та встановлених строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для стягнення штрафу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 травня 2017 року у справі № 904/4645/17 прийнято до розгляду апеляційну скаргу колегією суддів у складі головуючого судді та доповідача: Джихур О.В., суддями: Іванов О.Г., Чимбар Л.О. Розгляд справи призначено на 30 травня 2017року.

У зв’язку із звільненням з посади судді-доповідача ОСОБА_2, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженогоРішенням ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 ( у редакції рішення Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25) зі змінами призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/2891/17.

За розпорядженням керівника апарату суду від 25 травня 2017р., у зв'язку із звільненням з посади судді – доповідача Джихур О.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду апеляційної скарги у справі №904/2891/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя – Березкіна О.В. (доповідач), судді –Іванов О.Г., Чимбар Л.О.          

За розпорядженням керівника апарату суду від 19 червня 2017р., у зв'язку з відпусткою судді Іванова О.Г., проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/2891/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя – Березкіна О.В. (доповідач), судді – Чимбар Л.О., Дармін М.О.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року по справі № 904/2891/17 залишити без змін (а.с.59. відзив на апеляційну скаргу).

Представник відповідача ( скаржник) в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ( рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення а.с.63, т.1).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача , оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2015року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "МАКСІМЕТ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець) було укладено договір поставки № 61/104 ( Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у договорі (а.с.7-10).

У пунктах 11.1. та 11.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Загальна кількість продукції, що постачається за договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених специфікацій і накладних (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. договору загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії договору.

Згідно пункту 3.1 договору , покупець розраховується за продукцію згідно умов, що вказуються у специфікаціях. На підставі специфікації 32 від 25 травня 2016 року до договору , підписаної позивачем та відповідачем, сторонами погоджено умови розрахунків за поставлену продукцію.

25 травня 2016 року між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію №2, в якій сторони обумовили найменування товару - брухт чорних металів вид 55,506 ДСТУ 4121-2002, кількість товару - 40,000 т., вартість товару - 184000,00 грн. (а.с.11).

В п. 3 специфікації сторони визначили умови розрахунків, а саме: не пізніше 5 банківських днів з дати постачання за поставлену партію продукції.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" із позовом про стягнення 87 051,13 грн. з яких: 74610,00 грн. основної заборгованості, 864,65 грн. 3 % річних, 3581,28 грн. інфляційних втрат, 7995,20 грн. пені, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "МАКСІМЕТ" посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №61/104 від 01.07.2015, в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору позивачем здійснена поставка продукції, проте відповідачем неналежно виконані умови договору поставки №61/104 від 01 липня 2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Максімет» виконав своє зобов»язання за договором з постачання продукції у повному обсязі, здійснівши поставку металобрухту чавунного загальною вагою 16580кг та загальною вартістю 74610 грн., що підтверджується підписанним сторонами приймально-здавального акту форми №19 від 19 жовтня 2016 року у відповідності до пунктів 4.3, 5.5 Договору, товарно-транспортною накладною №55 від 19 жовтня 2016 року (а.с.13).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідач своє зобов»язання з оплати поставленої продукції, як то передбачено пунктом 3.1 договору та специфікацією № 2 від 25 травня 2016 року до договору не виконав.

13 березня 2017року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості (а.с.17-20), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, товар на суму 74610,00 грн. залишився неоплаченим відповідачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 74 610,00 грн. підлягали задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання, то суд першої інстанції перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, обгрунтовано стягнув на користь позивача 3% річних за період з 27 жовтня 2016року по 16 березня 2017року у розмірі 864,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3581,28 грн. за період з листопада 2016 по лютий 2017 включно.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4. договору, за невчасну сплату поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд першої інстанції також обгрунтовано стягнув пеню у сумі 7995,20 грн.

Доводи апелянта про порушення його права на участь у розгляді справи є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено 20 березня 2017 року та призначено справу до розгляду на 10 квітня 2017 року.

Ухвала суду про призначення справи на цю дату була отримана відповідачем 27 березня 2017 року ( л.с. 31).

Відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

Як роз»яснено у п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Оскільки відповідачем не надано доказів того, що спір не міг бути вирішений без його участі, клопотань про відкладення розгляду справи він не надавав, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно, тому суд першої інстанції, розглянувши спір без відповідача, не допустив порушення норм процесуального права.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав повний перелік документів, встановлених пунктом 4.5 договору, оформлених належним чином на продукцію що поставляється, що на його думку, звільняє його від обов»язку оплатити отриману продукцію, також є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, непередані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки відповідач отримав товар, не відмовився від нього та не повернув товар продавцеві, його посилання на ненадання супровідних документів, не спростовують його обов»язку оплатити поставлений товар.

Доводи апелянта на несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у Єдиному державному реєстрці податкових накладних також не є підставою, яка б звільнила його від обов»язку оплатити отриманий товар.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2017 року у справі № 904/2891/17- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 червня 2017року

Головуючий суддя                                                                      О.В. Березкіна

Суддя                                                                                 М.О.Дармін

Суддя                     Л.О.Чимбар