2-49/2007p. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідач, що є її сусідкою, всупереч змісту добросусідства побудувала сінник для складування сіна на відстані 4 метрів від житлового будинку та господарських будівель, який має таку висоту, що затуляє світло у її будинку, сіно падає у її двір, що надає їй незручностей. Окрім того, розміщення сіннику не відповідає нормам ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку», п. 7.1.8. «Правил пожежної безпеки в Україні». Відповідач також складує на межі її земельної ділянки гній, що приводить до забруднення земельної ділянки, у зв'язку з чим державною санітарно-епідеміологічною службою їй було видано припис довести територію земельної ділянки до відповідності санітарним нормам та правилам. Порушенням відповідачем її права користування земельною ділянкою завдано моральної шкоди у сумі 1000 грн., так як відповідач постійно порушує правила добросусідства. Просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права користування земельною ділянкою за адресою:АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача знести сінник для складування сіна, побудований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, та ліквідувати склад гною на межі земельних ділянок, стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 100 грн., судові витрати у сумі 24,50 грн.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, підтвердила викладене у позові, доповнивши, що на час розгляду справи у суді склад гною відповідачка ліквідувала, моральна шкода їй завдана тим, що на її земельній ділянці не ростуть дерева, не може користуватися літньою кухнею, бо це пожежонебезпечно, у зв'язку з чим вона переносить нервові стреси, так як неодноразово зверталася до відповідачки з цього приводу, вимушена була звертатися до державних органів, застосовувати додаткових зусиль для організації життя: утримуватися від користування пічкою у літній кухні, терпіти неприємні запахи від гною. Розмір моральної шкоди визначила виходячи з тривалості порушення.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, підтвердила пояснення позивача.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що має на праві приватної власності будинок АДРЕСА_2. Дійсно на її подвір'ї збудовано сінник, який оббито дошками та толлю, тому сіно з нього не випадає. Вона дійсно складала гній за двором, але довго його не зберігала, бо віддавала людям або вивозила на дачу. Гній збирається протягом зими, тому запаху зимою від нього немає. Влітку гній відразу вивозиться, незручностей позивачці не завдає. Висота сінника 3,7 м, довжиною близько 6 м, але він не затіняє двір позивачки, бо не перешкоджає сонячному світлу. До адміністративної відповідальності вона не притягувалась.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, підтримав пояснення відповідача.
Судом досліджені наступні докази:
2
показання свідка ОСОБА_3, який у судовому засіданні показав, що проживає разом з позивачем, з якою перебуває у фактичних шлюбних стосунках, розміщенням відповідачкою сінника на межі їх земельних ділянок порушено правила пожежної безпеки, сінник затіняє город позивачки, тому рослини не отримують достатньо сонячного світла, сіно падає у двір позивачки, для обслуговування сінника чоловік відповідачки без дозволу заходить у двір позивачки. За двором відповідачка складає гній, запах від якого заважає. Позивачка нервується через те, що відповідачем не витримуються принципи добросусідства, бо вона неодноразово зверталася до відповідачки з цих питань, але безрезультатно. На цей час гною за двором немає;
показання свідка ОСОБА_4, яка у судовому засіданні показала, що є донькою позивачки, сінник відповідачки розташований на відстані близько 5 м від будинку позивачки, затіняє город позивачки, через що у позивачки не плодоносить вишня. Сіно інколи випадає у двір позивачки. За двором відповідачка складає гній, від якого йде неприємний запах, багато мух. Гній відповідачка складає і влітку;
показання свідка ОСОБА_5, яка у судовому засіданні пояснила, що відповідачка тричі переносила сінник через скарги позивачки. У відповідачки сіно спаковане, гній влітку не складається, складається лише взимку, запаху немає. У цей час гною за двором немає;
показання свідка ОСОБА_6, яка у судовому засіданні пояснила, що відповідачка складає гній лише взимку, весною гній вивозиться. Сіно з сінника не випадає, бо він з усіх сторін закритий руберойдом. Тіні від сінника немає, так як сонце сходить з іншої сторони;
показання свідка ОСОБА_7, яка у судовому засіданні пояснила, що відповідачка складає гній лише взимку, влітку гній вивозиться, тому запаху немає. У двір позивачки сіно з сінника не випадає. Сінник близько 8 м довжиною та 3,5 м висотою, оббитий толлю, накритий дахом. Тінь від сінника, на її думку, не попадає на город позивачки;
показання свідка ОСОБА_8, яка у судовому засіданні пояснила, що гній, який складає відповідачка, завдає незручностей, так як розмножується капустянка та жуки. У цей час гною немає. Сінник довжиною близько 8 м, висотою - 3,5 м, оббитий толлю, але пожежонебезпечний. Сінник затіняє город позивачки лише при заході сонця. Влітку відповідачка складала гній, але потім його вивезла;
показання свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні пояснив, що у 2005 році до Лисичанського МНС України в Луганській області надійшла скарга від позивачки з приводу того, що відповідачкою складається сіно, у зв'язку з чим була проведена перевірка, за результатами якої відповідачці внесено припис: убрати сіно до 01.09.2005р. 01.09.2005р. проведено повторну перевірку, вимоги припису відповідачкою не усунуто, тому на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 26.05.2006р. надійшла повторна скарга від позивачки, на яку відповіли, що питання вже розглядалося, запропонували звернутися до суду. Розташування сінника відповідачки є пожежонебезпечним відповідно до п. 7.1.8. Правил. Не убравши сінник, відповідачка по цей час порушує Правила пожежної безпеки;
показання свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні пояснила, що у серпні 2005 року до Лисичанської санстанції надійшла скарга позивачки з приводу складання гною біля її двору. Перевіркою зазначені у скарзі факти підтвердилися, в результаті чого відповідачці було винесено припис про усунення порушень: ліквідувати склад гною. Оскільки відповідачка у вересні-жовтні 2005 року усунула порушення, то до адміністративної відповідальності не притягалась. У травні 2006 року позивачка повторно звернулася зі скаргою з того ж питання. На час перевірки відповідачка вже почала ліквідовувати склад гною, тому було складено акт, припис не винесено, винесено попередження - доубирати гній. Відповідачкою порушувались Правила утримання територій населених місць, так як земельна ділянка за двором відповідачки є суспільною землею, вона не має права зберігати на ній гній;
письмові докази: квитанції про сплату судових витрат, копія паспорту позивача, довідка про вартість правової допомоги, копія свідоцтва про право власності позивача від 28.03.2005р., копія свідоцтва про право на спадщину за законом позивача від 28.03.2005р., лист Лисичанського ГУ МНС України в Луганській області НОМЕР_1, лист Лисичанського ГУ МНС України в Луганській області НОМЕР_2, лист
3
УАМ Лисичанської міської ради НОМЕР_3, копія листа УАМ Лисичанської міської ради НОМЕР_4, лист УАМ Лисичанської міської ради НОМЕР_5, копія листа Лисичанської міської санепідемстанції НОМЕР_6, лист Лисичанської санепідемстанції НОМЕР_7, копія технічного паспорту АДРЕСА_1, письмові заперечення відповідача, копія технічного паспорту АДРЕСА_2, копія договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 31.05.1978р. відповідача, копія рішення виконкому Лисичанської міської ради НОМЕР_8, копія реєстраційного напису на документ про право особистої власності, копія припису Лисичанського ГУ МНС України в Луганській області від 15.08.2005р., копія протоколу про адміністративне правопорушення від 15.09.2005р., копія постанови про накладення адміністративного стягнення від 20.09.2005р., копія акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 15.05.2006р., копія акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 11.08.2005р., акт обстеження від 06.12.2006р.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 Луганської області на підставі свідоцтва про право власності від 28.03.2005р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2005р. (а.с.8,9), земельна ділянка знаходиться у користуванні, що не заперечується сторонами.
Відповідачці на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 31.05.1978р. (а.с.30), земельна ділянка знаходиться у користуванні на підставі даного договору.
На земельній ділянці, якою користується відповідачка, на межі з земельною ділянкою, якою користується позивачка, зведено з дерев'яних дошок, покритих руберойдом, впродовж межі ділянок на відстані 4 метрів від початку земельної ділянки зі сторони вул. Комунарів некапітальну споруду для складування сіна висотою 3,7 м, довжиною близько 6 метрів, що не заперечується сторонами.
Відповідачці Лисичанським ГУ МНС України в Луганській області було винесено припис про порушення п. 7.1.8. Правил пожежної безпеки в Україні від 15.08.2005р., за яким відповідачку зобов'язано складати сіно в найбільш відділеному від житлового будинку та господарських будівель місці на відстані не менше 10 м до 01 вересня 2005 року (а.с.51).
Постановою головного інспектора з пожежного нагляду від 20.09.2005р. відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачені ст. 188-8 КУпАП, а саме: незабезпечення виконання п. 1 припису Державного пожежного нагляду від 15.08.2005р., та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8,50 грн. (а.с.60).
Відповідачка штраф сплатила, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9.
За межами земельної ділянки, якою користується відповідачка, навпроти зі сторони вул. Комунарів, ближче до двору позивачки, відповідачкою складувався гній, що не заперечується сторонами.
Актами санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 11.08.2005р., 15.05.2006р. (а.с.61,62) встановлено, що на території, яка прилягає до двору АДРЕСА_2, у якому проживає відповідачка, складається гній на вулиці, запропоновано відповідачці ліквідувати склад гною до 01.09.2005р. та до 30.05.2006р. відповідно.
На час розгляду справи склад гною ліквідовано, що не заперечується сторонами.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
4
У судовому засіданні встановлено, що розміщенням відповідачкою на межі з земельною ділянкою, якою користується позивачка, в порушення п. 7.1.8. Правил пожежної безпеки в Україні споруди для складання сіна, порушуються права позивачки, так як розміщено споруду у безпосередній близкості від літньої кухні позивачки, що позначена на технічному плані літерою В (а.с.70-72), яка має вугільне опалення, є пожежонебезпечним та перешкоджає позивачці користуватися літньою кухнею відповідно до її призначення, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, копією припису від 15.08.2005р. (а.с.51).
Окрім того, згідно з приписом Лисичанського ГУ МНС України в Луганській області від 15.08.2005р. відповідачка зобов'язана знести споруду для складання сіна як таку, що не відповідає вимогам пожежної безпеки.
Відповідно до ч.І ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Складанням відповідачкою гною за межами її земельної" ділянки у близкості від двору позивачки, також і влітку, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, актами санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 11.08.2005р., 15.05.2006р. (а.с.61,62), порушуються правила добросусідства, бо завдаються незручності неприємними запахами позивачці при користуванні земельною ділянкою!
Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що гній влітку відповідачкою не складається, а тому немає неприємного запаху, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, актами санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 11.08.2005р., 15.05.2006р. (а.с.61,62).
У судовому засіданні не знайшло підтвердження затінення сінником городу позивачки, оскільки показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Таким чином, суд доходить висновку про те, що діями відповідачки позивачці створюються перешкоди у користуванні земельною ділянкою та належним їй майном, розташованим на земельній ділянці. Але, оскільки сторонами не заперечується відсутність на час розгляду справи складу гною, то позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.І ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зазначеними діями відповідачки позивачці завдано моральної шкоди, яка виразилась у нервових переживаннях у зв'язку з вчиненням та тривалим неусуненням відповідачкою порушень, застосуванні додаткових зусиль для організації життя: утримуватися від користування пічкою у літній кухні, терпіти неприємні запахи від гною, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3
Розмір моральної шкоди, завданої позивачці, суд визначає у 200 грн. залежно від характеру та тривалості правопорушення, глибини душевних страждань позивачки, а також, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати: витрати на правову допомогу у сумі 100 грн., що підтверджуються довідкою (а.с.7), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 7,50 грн. (а.с.З), судовий збір з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди пропорційно до задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 3,40 грн.
На підставі викладеного, ст. 391 ЦК України, ст. 103 ЗК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 70, 71, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
5
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити частково.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою та господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_2 знести споруду для складування сіна, зведену та території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) гривень, а також судові витрати у сумі ПО (сто десять) гривень 90 копійок, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.
Суддя: