- відповідач: Ющенко Олександр Васильович
- Представник позивача: Гінгуляк Олександр Миколайович
- позивач: Гнатюк Володимир Дмитрович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Єдиний унікальний номер 719/109/17
Номер провадження 2/719/54/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2017 року
м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
судді Луців О.В.,
секретаря Марчук Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
24 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як на підставу задоволення заявлених вимог, представник позивача посилається на вирок Сколівського районного суду Львівської області № 453/1618/16-к від 14.02.2017 року, яким встановлено, що відповідач 19.07.2016 року спричинив позивачу легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
В результаті заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, останній здійснив витрати на лікування на суму 3840 грн. Окрім того, позивач вказав, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю у період з серпня 2016 року по січень 2017 року був позбавлений можливості працювати та отримувати заробітну плату, а тому його втрачений заробіток (упущена вигода) згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України складає за цей період становить 32040 грн.
ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 також моральну шкоду в розмірі 3000 грн., яка полягає у сильних душевних стражданнях, порушенні сну, відчутті постійної тривоги.
В подальшому, представник позивача збільшив позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди до 37080 грн. та просить суд стягнути із ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 37080 грн. та моральну (немайнову) шкоду у сумі 3000 грн.
Позивач та його представник, які були належним чином повідомлені, подали заяву про розгляд справи без їх участі, при цьому просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач 22.06.2017 року подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що визнає позов в частині стягнення моральної шкоди та витрат на лікування в сумі 3840 грн., щодо решти позовних вимог - покладався на розсуд суду.
Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних засобів.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Положеннями ч. 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 19.07.2016 року спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, що підтверджується вироком Сколівського районного суду Львівської області № 453/1618/16-к від 14.02.2017 року, який вступив у законну силу 17.03.2017 року (а.с. 4-5).
За правилами ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 8 і п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) закріплено, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Як вбачається із вироку Сколівського районного суду Львівської області від 14.02.2017 року, який має для суду преюдиційне значення, висновок про ступінь тяжкості завданих позивачу тілесних ушкоджень зроблено на підставі висновку експерта № 43 від 29.09.2016 року. Згідно даного письмового доказу у позивача виявлено синці у навколо-очній ділянці ліворуч та у проекції лівого плечового суглобу спереду, садна на обличчі праворуч, у лівій надключичній ділянці, на лівім коліні і правім лікті - які утворилися від дії тупих предметів та тупих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею і синці у середніх третинах обох плечей та на грудях праворуч, що також утворилися від дії тупих предметів та тупих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею (а.с. 41-45).
Відповідно до виписного епікризу № 2844 від 03.08.2016 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз крововилив під кон'юнктиву та під шкіру нижньої повіки лівого ока, рубець рогівки правого ока, у зв'язку з чим зав. відділенням ОСОБА_4 та лікарем-травматологом ОСОБА_5 позивачу призначено для лікування анальгін, дімедрол, Л-лізин, фурасемід, тіоцетам, аспаркам, магнікум, меновален та аскорбінову кислоту (а.с. 35). З консультативних висновків окулістів від 02.08.2016 року, від 22.08.2016 року вбачається, що зниження гостроти зору у ОСОБА_2 може бути пов'язане з ушкодженням центральних відділів зорового аналізатора та рекомендовано провести ОКТ обох очей (а.с. 33-34).
Таким чином, суд дійшов висновку, що між протиправними діями відповідача та наслідками, які проявились у вигляді встановленого позивачу діагнозу, існує причинно-наслідковий зв'язок. Відтак на підставі ч. 1 ст. 1195 ЦК України ОСОБА_2 має право, зокрема, на відшкодування витрат, здійснених на лікування та обстеження, пов'язаного з таким лікуванням.
Так, згідно висновку Центру сучасної офтальмології «Ваш Зір» від 02.08.2016 року та фіскального чеку на суму 490 грн. (а.с. 36), фіскального чеку на суму 90 грн. (а.с. 37), заключення мультидетекторної комп'ютерної томографії головного мозку від 02.08.2016 року (а.с. 37), квитанції до прибуткового касового ордера №158 від 02.08.2016 року на суму 1200 грн., позивачем витрачено на обстеження в загальному 1780 грн.
Однак, суд не вважає фіскальний чек від 02.08.2016 року на суму 1200 грн. (а.с. 73) підтвердженням витрат ОСОБА_2 на проходження ним повторної комп'ютерної томографії, з огляду на наступне.
Відповідно квитанції до прибуткового касового ордера № 158 від 02.08.2016 року позивачем було сплачено 1200 грн. готівкою 02 серпня 2016 року за КТ голови. Із заключення мультидетекторної комп'ютерної томографії головного мозку від 02.08.2016 року не вбачається необхідність повторного проходження КТ головного мозку, тим більше в цей самий день.
Статті 10, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності проходження КТ головного мозку в той самий день, що і перше КТ, суд дійшов висновку, що фіскальний чек від 02.08.2016 року на суму 1200 грн. (а.с. 73) дублює квитанцію до прибуткового касового ордера № 158 від 02.08.2016 року (а.с. 32), а тому не є доказом на підтвердження здійснення додаткових витрат на суму 1200 грн.
Окрім того, згідно фіскальних чеків (а.с. 18-31) ОСОБА_2 витратив на придбання ліків в загальному 2060 грн., однак відповідно до виписного епікризу № 2844 від 03.08.2016 року позивачу було призначено для лікування лише анальгін, дімедрол, Л-лізин, фурасемід, тіоцетам, аспаркам, магнікум, меновален та аскорбінову кислоту. Натомість в наданих фіскальних чеках вказані, в тому числі, лікарські препарати (а.с. 20-23, 25, 27-29, 31), які не передбачені лікарськими призначеннями та не містять в своєму складі лікуючої речовини, зазначеної у виписному епікризі від 03.08.2016 року.
З огляду на те, що відповідач визнав позов в частині відшкодування витрат, здійснених позивачем на лікування в сумі 3840 грн. (в тому числі на обстеження), суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення 2060 грн. на придбання медикаментів слід задовольнити, незважаючи на відсутність доказів щодо необхідності придбання ліків, не зазначених у виписному епікризі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача загальних витрат на лікування останнього підлягають частковому задоволенню на загальну суму 3840 грн. Натомість, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь ОСОБА_2 1200 грн. на повторне проходження КТ головного мозку слід відмовити за недоведеністю.
Що стосується стягнення із ОСОБА_3 на користь позивача упущеної вигоди, то, на думку суду, задоволенню такі вимоги не підлягають, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді прохідника в підземних умовах дільниці по будівництву Бескидського тунелю у ПАТ «Інтербудтонель» (а.с. 72).
На підставі наказу по особовому складу №92/1-К від 19.09.2016 року позивача було переведено на посаду підсобного робітника адміністративно-господарської служби строком на два місяці з окладом 1450 грн. на місяць із збереженням попереднього заробітку протягом двох тижнів згідно ст. 170 КЗпП України.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 останній отримав заробітну плату із серпня 2016 року по січень 2017 року 16162,79 грн., місячний розмір якої варіював від 1714,56 грн. до 4683,13 грн. (а.с. 17).
Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України закріплено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Однак в частині третій цієї ж статті вказано, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).
Згідно зі ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Таким чином, ч. 3 ст. 22 ЦК України є банкетною, оскільки відсилає до ст. 1195 ЦК України, яка є спеціальною по відношенню до ст.. 22 ЦК України. При цьому, ст.. 1195 ЦК України містить вичерпний перелік збитків, які можуть бути відшкодовані особі, а саме, втрачений дохід (заробіток).
За правилами ч. 1 ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
В роз'ясненнях, наданих в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медична експертиза - в решті випадків.
На підставі ст. 10 ЦПК України позивачу та його представнику судом роз'яснювалось їх право на призначення судово-медичної експертизи для визначення втрати працездатності, проте стороною відповідне клопотання не заявлялось.
При цьому, в обґрунтування позовної вимоги щодо стягнення втраченого заробітку ОСОБА_6 вказав, що отримує в середньому заробітну плату у розмірі 14000 грн., на підтвердження чого надав виписки з банку про перерахування йому відрядних коштів (а.с. 6-16).
Так, відповідно до п.п. в) п.4 Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата на проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).
Статті 10, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів жодними доказами наявності у нього середньої заробітної плати в розмірі 14000 грн., оскільки розмір такої спростовується довідкою про доходи ОСОБА_2, а виписки із банку свідчать прол компенсацію позивачу витрат на відрядження, які згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 до середньої зарплати не включаються.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення в частині втраченого середнього місячного заробітку (доходу) слід відмовити.
Відповідно ч. 1-2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За загальним правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Положення ч. 1 ст. 1168 ЦК України передбачають, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Пунктами 3, 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Беручи до уваги пояснення представника, викладені в позовній заяві, щодо глибини душевних страждань ОСОБА_2, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, характеру немайнових втрат та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану потерпілого від злочину, заяву відповідача про визнання позову в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вважає розмір заявленої моральної шкоди у сумі 3000 грн. справедливим та розумним.
Частина 3 ст. 88 ЦПК України визначає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому, оскільки суд задовольнив позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 частково, а саме, в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 3840 грн. зі 37080 грн., а в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн. повністю, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 706,28 грн. (3840 : 37080 * 640 = 66,28; 66,28 + 640 = 706,28). Іншу частину судового збору в розмірі 573,72 грн. (640- 66,28 = 573,72) слід покласти на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 280, 1166-1168, 1177, 1195, 1197 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 197, 208, 209, 212-215, 223, 294, 296 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями), -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 18.11.2011 року, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1, матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у сумі 3840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 18.11.2011 року, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_1, моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір в розмірі 706 (сімсот шість) гривень 28 копійок на користь держави.
Іншу частину судового збору в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) гривні 72 копійки покласти на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Новодністровський міський суд Чернівецької області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ:/
- Номер: 2/719/54/17
- Опис: Провідшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 719/109/17
- Суд: Новодністровський міський суд Чернівецької області
- Суддя: Луців О.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.04.2017
- Дата етапу: 10.07.2017