Справа № 1-777 / 2009 р.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 05 листопада 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді Каліновської В.С.
за участі секретаря Лунь О.В.
прокурора Покидюка В.М.
захисника ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого різноробочим в ЗАТ « Волинь-Лада», неодруженого, несудимого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4,-
- у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України ,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 09 листопада 2008 року, приблизно в 22 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи корисливу зацікавленість, знаходячись на території ЗОШ № 22 по пр. Відродження в м. Луцьку, шляхом застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров»я гр. ОСОБА_2 та виразилось в нанесенні йому двох ударів кулаком руки в обличчя, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, відкрито викрав в потерпілого мобільний телефон « Нокіа 6233” ІМЕІ 352744015312819, вартістю 700 грн., з сім-картою « Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 17 грн. та карту пам’яті, вартістю 40 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 767 грн.
В судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненому визнав частково.
Вина підсудного в інкримінованих йому діяннях підтверджується повністю зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що в листопаді 2008 року ввечері він разом з товаришем ОСОБА_4 стояли біля магазину « Смачно» по пр. Відродження. Підійшов підсудний ОСОБА_3 Між його товаришем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник конфлікт, який переріс в бійку. ОСОБА_4 штовхнув підсудного і втік, а він залишився. ОСОБА_3, підійшовши до нього, почав вимагати передзвонити до ОСОБА_4, він відмовився. Тоді підсудний наніс йому удар кулаком в обличчя та наказав віддати мобільний телефон, що він і зробив. Підтримав покази, дані в стадії досудового слідства ( а.с. 20-21) про те,що підсудний наніс йому два удари рукою в обличчя, від чого він відчув фізичний біль. Тому він вимушений був віддати йому свій телефон. Він просив повернути телефон, однак, ОСОБА_3 спочатку сказав, що поверне, коли він приведе до нього ОСОБА_4, а потім взагалі сказав,що ніякого телефону він не брав і пішов. Потім звернувся до працівників міліції.
Аналогічні покази потерпілий ОСОБА_2 дав і при проведенні відтворення обстановки та обставин події з його участю ( а.с. 63-71) та в ході очної ставки з підсудним, що зафіксовано протоколом ( а.с. 28) і які потерпілий підтримав в судовому засіданні.
Пояснення потерпілого об’єктивно підтверджуються доказами по справі.
Згідно висновку судово-медичної експертизи ( а.с. 48-49) в потерпілого ОСОБА_2 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді глибокого садна в лівій виличній ділянці.
Підсудний суду показав, що він дійсно разом з друзями зустрів свого колишнього однокурсника ОСОБА_2 та раніше незнайомого хлопця - ОСОБА_4, з яким в нього виник конфлікт, під час якого останній наніс йому декілька ударів та втік. Після чого він підійшов до потерпілого, щоб покликав свого товариша, або дав свій телефон, щоб передзвонити до останнього. Коли потерпілий відмовився, він наніс йому удари.
Після чого останній передав йому телефон. ОСОБА_2 просив повернути телефон, але він сказав, що поверне його лише тоді, коли потерпілий приведе до нього свого друга. Через деякий час віддав телефон потерпілого працівникам міліції.
Свідок ОСОБА_4 показав, що до нього підійшов ОСОБА_3 на вулиці, вимагав купити пиво. Оскільки він відмовився, то між ними виник конфлікт, який переріс в обоюдну бійку. Розборонив незнайомий чоловік. Після чого він пішов додому. Через 30 хв. приблизно зустрів ОСОБА_2, який повідомив, що ОСОБА_3 забрав в нього мобільний телефон.
Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_4 і в ході проведення очної ставки в стадії досудового слідства ( а.с. 29), які підтримав в суді.
Свідок ОСОБА_5 підтвердила факт бійки біля магазину « Смачно». Був ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ще інші хлопці.
Свідок ОСОБА_6 показав, що підсудний, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля магазину « Смачно» почав чіплятись до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Потім між останнім і ОСОБА_3 виникли конфлікт, бійка. ОСОБА_4 пішов, а між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 знову виник конфлікт. Після чого потерпілий віддав ОСОБА_3 свій телефон.
Підтримав покази, дані в стадії досудового слідства ( а.с. 16-17) про те, що ОСОБА_3 наносив удари рукою по обличчю потерпілого, штовхав його за одяг перед тим, як потерпілий дав йому телефон. Останній неодноразово просив ОСОБА_3 повернути йому телефон, але останній на це не реагував.
Аналогічні покази свідок ОСОБА_6 дав і в ході проведення очної ставки з ОСОБА_3 ( а.с. 34), які підтримав в суді.
Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили факт конфлікту між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Бачили, як на вимогу ОСОБА_3 ОСОБА_2 передав йому свій мобільний телефон. Всіх обставин події не бачили і не чули, бо стояли осторонь.
Підсудний на час події перебував в стані алкогольного сп’яніння.
Дана обставина підтверджується і довідкою Волинського обласного наркологічного диспансеру від 10 листопада 2008 року ( а.с. 11).
Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтримали аналогічні покази, дані в ході проведення очних ставок в стадії досудового слідства ( а.с. 32, 33).
Суд не бере до уваги покази підсудного про те, що він не мав наміру незаконно заволодіти мобільним телефоном, належним потерпілому, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами по справі.
Крім того, потерпілий в стадії досудового слідства, які підтримав в судовому засіданні, при відтворення обстановки та обставин події ( а.с. 63) пояснив, що підсудний вимагав в нього телефон і забрав останній з його руки, а в ході проведення очної ставки з ОСОБА_3 ( а.с. 28) пояснив, що дав останньому телефон, бо відчувши фізичний біль після нанесення ОСОБА_3 йому ударів, злякався, щоб він не продовжував його бити в подальшому.
Підсудний в стадії досудового слідства показав: ( а.с. 77) про те,що він не мав права розпоряджатись мобільним телефоном ОСОБА_2, так як він не є його власністю та в ході проведення очних ставок із свідками ОСОБА_7 ( а.с. 32), ОСОБА_8 ( а.с. 33), ОСОБА_6 ( а.с. 34), які підтримав в суді, показав, що він наніс потерпілому два удари рукою по обличчю перед тим, як забрав телефон, на прохання потерпілого його не повернув, хоч свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 таких показів не давали. В ході очної ставки з потерпілим ( а.с. 28) підсудний показав, що забрав телефон в потерпілого, щоб використати його для власних потреб.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердив, що телефон потерпілого підсудний не передавав добровільно працівникам міліції, а останні його вилучили - вийняли з кишені одягу підсудного.
Дані покази свідка ОСОБА_4 підтверджуються протоколом огляду місця події ( а.с. 6-8), згідно якого в кишені куртки підсудного було виявлено і вилучено викрадений телефон потерпілого.
При таких обставинах, покази підсудного та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 про те, що після події вони мали намір піти до потерпілого додому, щоб повернути телефон, на думку суду, не заслуговують на увагу, а крім того, з показів свідка ОСОБА_6 в стадії досудового слідства ( а.с. 16-17), які він підтримав в судовому засіданні, вбачається, що запропонував ОСОБА_3 повернути телефон потерпілому саме він, а не підсудний. Тому він взяв в ОСОБА_3 телефон, щоб повернути його батькам потерпілого, але останній забрав в нього даний телефон і повідомив, що сам поверне.
Покази підсудного про те, що він вимагав телефон в потерпілого, щоб передзвонити до його товариша ОСОБА_4 і вияснити з ним відносно конфлікту, а також те, що в стадії досудового слідства він давав покази з метою звільнення з ІТТ, суд вважає надуманими і також до уваги не бере.
Вищевикладеним підтверджується умисел підсудного на незаконне заволодіння мобільним телефоном, належним потерпілому.
Такі переконання суду ґрунтуються на тих поясненнях і показах учасників і очевидців події, які послідовні в своїй основі, детальні, не містять будь-яких протиріч, доповнюють одне одного і узгоджуються між собою, а також з доказами по справі.
Вищезазначені покази, на думку суду, підсудний дав з метою зменшити міру своєї відповідальності за вчинене.
Оцінюючи всі зібрані і досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, оскільки він умисно відкрито викрав чуже майно із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров»я потерпілого.
Згідно акту наркологічної експертизи ( а.с. 37) підсудний ОСОБА_3 епізодично вживає алкоголь, хронічним алкоголізмом не страждає, примусового протиалкогольного лікування не потребує.
Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочин відноситься до категорії тяжких та особу підсудного.
Обтяжуючою покарання підсудного обставиною справи є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Пом’якшуючих покарання підсудного обставин по справі суд не вбачає.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, переданий постановою суду на поруки трудового колективу ( а.с. 104), не зробивши з цього належних висновків, в зазначений період знову вчинив аналогічний злочин, однак, позитивно характеризується, працює, думку потерпілого, який просив його суворо не карати, його молодий вік, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Тому йому слід призначити покарання в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України – позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75 КК України – звільнення від покарання з випробуванням і виконанням певних обов’язків згідно ст. 76 КК України.
Речовий доказ, згідно ст.81 КПК України: мобільний телефон « Нокіа 6233”залишити за належністю володільцю- потерпілому ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України , суд ,-
З а с у д и в :
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки 6 ( шість) місяців.
В строк покарання засудженому ОСОБА_3 зарахувати період його затримання та перебування під вартою з 10 по 13 листопада 2008 року включно.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного за даним вироком покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання; періодично з’являтись для реєстрації в зазначені органи.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.
Речовий доказ: мобільний телефон « Нокіа 6233”залишити за належністю володільцю- потерпілому ОСОБА_2
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Г О Л О В У Ю Ч А :