Справа № 408/2369/17-к 

Провадження № 11-сс/782/131/17 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого         ОСОБА_1 ,

суддів:             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря         ОСОБА_4 ,

прокурора         ОСОБА_5 ,

підозрюваного         ОСОБА_6 ,

захисника         ОСОБА_7 ,

розглянувши 14 червня 2017 року в м. Сєвєродонецьку у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біловодського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно  ОСОБА_6 

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганської області ОСОБА_9  про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.396 КК України, строком на 60 днів, розмір застави визначено в 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 84200,00 гривень.

Відповідно до клопотання слідчого ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він 14 лютого 2017 року приблизно о 23.00 годині, за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проникли на територію дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де через двері, які не були зачинені, проникли до господарського приміщення. Звідки незаконно заволоділи скутером, моделі «ВАЙПЕР», об`єм двигуна 49 куб.мм., вартістю 2500 грн., який належить ОСОБА_12 , і помістили його до причепу автомобіля ВАЗ-2108, що належить ОСОБА_6 .

Окрім того, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , продовжуючи свої дії проникли на територію дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де через двері, які не були зачинені, проникли до господарського приміщення. Звідки таємно викрали майно на загальну суму 33 000 гривень, що належить ОСОБА_12 , яке розмістили до причепу зазначеного автомобіля ВАЗ-2108.

Окрім того, на прикінці лютого 2017 року, у проміжок часу з 21.00 години до 22.00 години, ОСОБА_6 , достовірно знаючи та усвідомлюючи те, що ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 вчинили кримінальне правопорушення, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_14 та те, що ОСОБА_10 вчинив крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_12 , допоміг ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , перевезти на власному автомобілі ВАЗ-2108, сховати вищевказане викрадене майно за місцем мешкання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , з метою приховування крадіжки майна.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість підозри, що підтверджується такими матеріалами кримінального провадження: показаннями потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , протоколами огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , в ході яких було виявлено та вилучено викрадене майно, показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , показаннями підозрюваних - ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , слідчими експериментами за участю вказаних підозрюваних.

В обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, необхідність запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Слідчий суддя врахував, що підозрюваний: не працює та не навчається, матеріального джерела для існування немає, домашнім господарством не займається, раніше не судимий.

Слідчий суддя вважав доведеним наявність підстав, передбачених ч. 1 ст.194 КПК України, зокрема наявність ризиків, зазначених у клопотанні та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. ОСОБА_6 мешкає на лінії розмежування та може переховуватися на території не підконтрольній Україні, офіційно не працює, немає стабільного заробітку, що і надалі буде підштовхувати останнього до вчинення навмисних злочинів. Свідки та потерпілий проживають в с. Верхня Вільхова, Станично-Луганського району, Луганської області, де проживає і сам підозрюваний та в с. Пшеничне, с/т «ЛІСОК», тому перебуваючи на волі ОСОБА_6 , матиме реальну можливість впливати на них в незаконний спосіб з метою примусити їх відмовитися від своїх показань і тим самим уникнути кримінальної відповідальності. Саме це він вже намагався зробити, коли тиснув на підозрюваного ОСОБА_13 , щоб той змінив свої показання проти нього, та звинуватив в усьому підозрюваного ОСОБА_11 . Окрім того він підписав скаргу, яку нібито складено його родичами (матір`ю та дружиною брата - ОСОБА_10 ), в якій викладені неправдиві свідчення щодо вчинення слідчим кримінальних правопорушень, зазначена скарга була спрямована до прокуратури Луганської області та Генеральної прокуратури України. Як пізніше було встановлено зі слів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , та які підтверджені ними в суді, - викладені в скарзі обставини є недостовірними. Це в свою чергу вказує, що окрім впливу на одного з підозрюваних, ОСОБА_6 ще намагався тиснути на слідчого з метою ухилитись від кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі захисник в інтересах підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, обравши більш м`який запобіжний захід. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної поведінки. Посилається на практику ЄСПЛ, а саме рішення у справах Смирнова проти Росії, Ягчі і Саргін проти Туреччини, Вренчев проти Сербії тощо. Зазначає, що судом не взято до уваги, те що, підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні вагітну дружину, позитивно характеризується. На переконання захисника жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_6 не має сенсу переховуватись від органів слідства, оскільки він добровільно надав показання, вину визнає в повному обсязі. Підозрюваний ОСОБА_6 жодного разу не намагався переховуватись. Враховуючи те, що з моменту пред`явлення підозри до вирішення питання про обрання запобіжного заходу сплинув чималий термін - біля місяця, та підозрюваний не вчинив жодної спроби переховуватись від органів досудового розслідування. При цьому вказує про доведеність обґрунтованісті підозри та наявність ризиків. Про те на його думку, не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, вважає наявними підстави для застосування, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При апеляційному розгляді:

- захисник і підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи;

- прокурор заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді. 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Виходячи з вимог ст. 370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. 

Однак слідчий суддя не в повній мірі дотримався цих вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованих злочинів, а також достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та встановлений слідчим суддею.

Наявність вказаних ризиків підтверджуються відомостями про спроби тиску на підозрюваного ОСОБА_11 , поданням скарг на слідчого, в яких містяться недостовірні дані.

За таких обставин колегія суддів вбачає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.

Зокрема застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки  ОСОБА_20 , оскільки, згідно з ч. 2 ст. 180 КПК України, колегії суддів не надано достовірних даних, що вказана особа заслуговує на особливу довіру. 

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. 

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею місцевого суду неправильно визначений розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 84200,00 гривень.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Термін розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб кримінальний процесуальний закон не містить.

За змістом ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст.і 7 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що загальними засадами кримінального провадження, якими необхідно керуватися при визначенні терміну розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб при застосуванні кримінального процесуального закону, є верховенства права та законність.

З урахуванням наведеного, при визначенні місячному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідно виходити з його розміру, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановила, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року працездатних осіб складає 1600 гривень.

При цьому визначена слідчим суддею застава у розмірі  50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є завідомо непомірною для підозрюваного.

Колегія суддів враховує, що підозрюваний ОСОБА_6 не працює, його дружина  вагітна, на підставі чого, вважає необхідним зменшити розмір застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 64000 грн.

Керуючись ст.ст. 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Біловодського районного суду Луганської області від 25 травня 2017 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно  ОСОБА_6  скасувати.

Постанови нову ухвалу, якою клопотання слідчого Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганської області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістьдесят) днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з 25 травня 2017 року.

Строк дії ухвали до 23 липня 2017 року включно.

Встановити ОСОБА_6 заставу в розмірів 40 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 64000 (шістдесят чотири тисяч) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на рахунок Апеляційного суду Луганської області: р/р 37316059000837, МФО 820172 в ДКС України, ЄДРПОУ 02890564 призначення платежу: застава.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави за ОСОБА_6 зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду, органу досудового розслідування, а також покласти такі обов`язки: не відлучатися за межі Станично-Луганського району Луганської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з підозрюваними, потерпілими, свідками в цьому кримінальному провадженні без дотримання умов визначених прокурором, слідчим, слідчим суддею або судом.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на строк  2 місяці.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                 ОСОБА_1 

 

Судді:                     ОСОБА_2 

                   

                       

                        ОСОБА_3