Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/196/17

Провадження № 2/321/151/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Бородіної І.В.

представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми депозитного вкладу та процентів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми депозитного вкладу в розмірі 1152264,60 грн. та процентівв розмірі 342087,60 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» у відділенні, що розташоване у м. Севастополь, було укладено договір № SAMDNWFD 0070032673300 від 11 грудня 2013 року Вклад «Депозит плюс» на суму 42 350 доларів США на строк до 11 грудня 2014 року, зі сплатою процентів - 9,5 % річних. Згідно умов договору відкрито особовий рахунок №26358623000712, на який зараховано суму вкладу і нараховуються проценти. Відповідно до Договору, дія договору припиняється з виплатою Вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами, нарахованими відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що оскільки по закінченні строку Договору не було виплачено суму вкладу з нарахованими процентами, відповідно до умов Договору, останній вважається продовженим на новий строк, при цьому відсоткова ставка по вкладу на новий строк відповідає розміру ставки, яка діє в Банку для нових вкладів цього найменування та строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Продовження вкладу відбувається без оформлення додаткової угоди. Відповідно до умов Договору, вкладник має право достроково розірвати Договір, при цьому якщо строк дії договору було продовжено один або декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються в повному обсязі. Позивачем зазначається, що не зважаючи на його звернення до ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогою повернення йому суми вкладу за договором № SAMDNWFD 0070032673300 від 11 грудня 2013 року з нарахованими відсотками, відповідачем вклад та нараховані проценти не було повернуто. Через порушення банком умов договору він позбавлений права вільно володіти та користуватися належними йому грошовими коштами в сумі вкладу 42 350 доларів США, а також належними йому процентами за користування банком коштами клієнта, сума яких станом на 01.02.2017 року складає: з 11 грудня 2013 року по 11 грудня 2016 року - 12 069,72 доларів США, із розрахунку 9,5 % річних, з 12 грудня 2016 року по 26 січня 2017 року включно - 507 доларів США, із розрахунку 9,5 % річних, а всього сума процентів складає -12 576,75 доларів США. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 42 350 доларів США, що за курсом НБУ становить 1152264,60 грн., а також суму належних процентів за користування банком коштами клієнта в розмірі 12 576,75 доларів США, що за курсом НБУ становить 342 087,60 грн.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, надавши письмові заперечення (а.с. 80-84), відповідно до яких позивачем не надано відповідних доказів, зокрема, будь якого платіжного документу про внесення депозиту, які б підтверджували його право на отримання вказаних в позові сум, в зв’язку з чим просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір № SAMDNWFD 0070032673300 Вклад «Депозит плюс» на умовах: сума вкладу – 42350 доларів США, строк вкладу - з 11 грудня 2013 року по 11 грудня 2014 року, процентна ставка на дату укладення вкладу – 9,5% річних, період нарахування відсотків - 1 місяць, особовий рахунок за вкладом  - №26358623000712 (а.с. 5-6).

Відповідно до п.9 договору сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору. Якщо клієнт вимагає розірвання договору, а строк вкладу ще не закінчився, сума вкладу повертається, за неповний строк вкладу проценти сплачуються за зниженою процентною ставкою.

Згідно п.13 при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника, коли строк вкладу вже був продовжений один чи декілька разів, відсотки за кожний повний строк вкладу сплачується в повному обсязі. Відсотки за останній строк вкладу, який на час розірвання договору вкладу не сплив, нараховується за умовами, передбаченими п.п.11, 12 договору.

Відповідно до заяви від 27 травня 2016 року, позивачем повідомлено відповідача про намір розірвати договір банківського вкладу, яка також містить вимогу про видачу суми вкладу та нарахованих відсотків по вкладу (а.с.12).

Також позовні вимоги позивач обгрунтовує випискою з карткового рахунку від 5 серпня 2014 року (а.с. 7-10), довідкою № НОМЕР_1 від 28 травня 20914 року про наявність у нього рахунків в ПАТ КБ «Приватбанк» та довідкою від 12 березня 2014 року № 1293343 про залишок на рахунку в сумі 43628,56 доларів США станом на 12 березня 2014 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ст. ст. 1058, 1060, 1066 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладання банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішнім положенням банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Тобто, вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, має бути встановлений факт укладення відповідного договору, з'ясовані повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 21 вересня 2016 року по справі № 6-997цс16, від 16 листопада 2016 року по справі № 6-1286цс16, від 06 липня 2016 року по справі № 6-127цс16.

Як було встановлено в ході судового розгляду, позивачем хоча і був наданий депозитний договір від 11 грудня 2013 року укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», проте не було надано жодного платіжного документу на підтвердження внесення коштів на депозитний рахунок, що робить неможливим перевірку судом факту внесення відповідних коштів.

Крім того, судом не можуть бути прийняті в якості належних доказів: виписка з рахунку від 5 серпня 2014 року, довідка про наявність рахунків від 28 серпня 2014 року і довідка про суму залишку на рахунку від 12 березня 2014 року, оскільки: по-перше, всі вони містять різні данні про суму коштів на рахунку; по-друге, надані копії довідок, а не оригінали; по-третє, ці документи датовані 2014 роком, а з позовом ОСОБА_4 звернувся до суду лише в лютого 2017 року; по-четверте, в будь-якому разі вказані довідки не можуть бути належними доказами внесення коштів на відповідний депозитний рахунок.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги не були доведені позивачем належними та допустимими доказами, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми депозитного вкладу та процентів – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5