ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"04" листопада 2009 р. Справа № 8/87-38
За позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, структурного підрозділу - Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, м. Ковель
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Волиньгаз”, м. Луцьк
Треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “Професіонал”, м. Київ ,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Авентіс”ЛТД, м. Київ ,
Про стягнення 152 808 грн. 17 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
від позивача: Мірук О.В., довіреність від 12.01.2009 року
від відповідача: Собчук Б.В., довіреність від 28.07.2009 року №1042/6-1
від третіх осіб: н/з.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.
Суть спору: дочірня компанія “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, структурного підрозділу - Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернулася в господарський суд з позовною заявою до відповідача відкритого акціонерного товариства “Волиньгаз”; треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю “Професіонал”, товариство з обмеженою відповідальністю “Авентіс”ЛТД про стягнення 152 808 грн. 17 коп. заборгованості за надані в жовтні – грудні 2007 року послуги з транспортування природного газу.
В підтвердження надання відповідачу послуг з транспортування природного газу позивач посилається на акти прийому - передачі природного газу від 07.11.2007 року, 06.12.2007 року, 09.01.2008, реєстри реалізації природного газу за жовтень – грудень 2007 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.09.2009 року №1231/6-3, додаткових поясненнях по справі від 16.09.2009 року №1235/6-3 позовні вимоги вважає безпідставними, стверджує, що технічна угода ВТ-03 від 03.02.2003 року, на яку посилається позивач, передбачає суто технічні та технологічні умови транспортування природного газу, а умови щодо прийняття та оплати наданих послуг нею не передбачені. Вважає, що реєстри та акти, на які посилається позивач, не є підставою для оплати відповідачем послуг з транспортування природного газу. Також зазначає, що в бухгалтерському обліку ВАТ «Волиньгаз» заборгованість за транспортування зазначеного обсягу природного газу не відображена.
Представник відповідача в додаткових поясненнях від 13.10.2009 року №1354/6-3 зазначає, що з січня по 1 жовтня 2007 року природний газ промисловим та комунально – побутовим споживачам області постачався з ресурсу ЗАТ «Укргаз – Енерго» через ТзОВ «Авентіс ЛТД». З долученого відповідачем договору комісії №Ав-08/07-ВлГ/к від 31.08.2007 року, що укладений між ним та ТзОВ «Авентіс ЛТД», та додаткової угоди №1 до договору вбачається, що вартість транспортування газу магістральними та розподільчими газопроводами входить до вартості газу. З жовтня 2007 року ЗАТ «Укргаз – Енерго» було виведено з ринку газу, що позбавляє відповідача можливості визначити власника газового ресурсу з жовтня по грудень 2007 року.
Треті особи витребувані ухвалами суду від 29.07.2009 року, 12.08.2009 року, 30.09.2009 року (отримані третіми особами згідно повідомлень про вручення поштових відправлень (вх.№№01-28/15443, 01-28/15442 від 07.10.2009 року, а. с. 87, 88), 14.10.2009 року документи не подали, повноважних представників в судове засідання не направили з невідомих суду причин. Ухвала суду від 14.10.2009 року про відкладення розгляду справи на 04.11.2009 року повернута органами поштового зв’язку на адресу суду по причині відсутності адресатів за зазначеною адресою.
Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу третіх осіб з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
3 лютого 2003 року між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» УМГ «Львівтрансгаз» та ВАТ «Волиньгаз» було укладено технічну угоду №ВТ-03 про умови приймання – передачі природного газу на газовимірювальних та газорозподільних станціях (а. с. 17-19).
Згідно п. 1.1. зазначеної технічної угоди Трансгаз зобов’язується здійснити транспортування природного газу магістральними трубопроводами територією України для потреб промислових споживачів, комунально – побутових споживачів, бюджетних організацій і установ, населення, теплопостачальних організацій, виробничо – технологічних та власних потреб Облгазу та передати його в загальному потоці газу на газорозподільних станціях в об’ємах, підтверджених ОДУ ДК «Укртрансгаз».
Умови оплати послуг з транспортування природного газу позивачу технічною угодою №ВТ-03 не передбачені.
Водночас, постановою КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 року №1729 передбачена оплата послуг з транспортування природного газу постачальникам.
У відповідності до п. п. 10, 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, що затверджений постановою КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 року №1729 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), постачальники природного газу у разі постачання природного газу населенню укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу; ті, що визначені підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729, - у разі постачання природного газу установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу; зокрема, НАК "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства - у разі постачання природного газу суб'єктам господарювання укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та із суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу. Газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу: забезпечують у межах виділених постачальниками планових обсягів (лімітів) природного газу його транспортування відповідно до договорів, укладених із зазначеними в абзаці четвертому підпункту 1 та в абзаці другому підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729 постачальниками, що забезпечують природним газом населення, установи і організації, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, та суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію; забезпечують у межах виділених постачальниками (крім НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств) планових обсягів природного газу його транспортування відповідно до договорів, укладених із споживачами (крім тих, що зазначені в абзаці третьому пункту 12 цього Порядку); забезпечують транспортування природного газу споживачам відповідно до договорів, укладених з НАК "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, у межах виділених ними планових обсягів природного газу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Зобов’язання відповідача щодо оплати послуг з транспортування природного газу позивачу ні з договору, ні з закону не випливають. Технічна угода №ВТ-03 від 03.02.2003 року, на яку посилається позивач, передбачає лише умови приймання – передачі природного газу на газовимірювальних станціях, а не зобов’язання відповідача по оплаті за транспортування природного газу. Акти прийому – передачі природного газу від 07.11.2007 року, 06.12.2007 року, 09.01.2008, реєстри реалізації природного газу за жовтень – грудень 2007 року, на які посилається позивач, не є належними доказами щодо обов’язку відповідача провести оплату за транспортування газу саме позивачу відповідно до ст. 43 ГПК України, а підтверджують лише кількість отриманого газу.
Про включення ціни послуг за транспортування газу магістральними газопроводами високого тиску у вартість газу зазначає сам позивач в абзаці 2 позовної заяви.
Крім того, позивачем не доведено факт купівлі природного газу відповідачем у четвертому кварталі 2007 року через ТзОВ «Професіонал» та ТзОВ «Авентіс-ЛТД». Згідно листа ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від 31.01.2008 року
(а. с. 73) використаний у жовтні – грудні 2007 року природний газ залишається неоформленим. На звернення позивача до ТзОВ «Професіонал» (лист від 27.05.2009 року, а. с. 8) про підтвердження факту закупівлі природного газу відповідачем через дане підприємство у жовтні – грудні 2007 року відповіді не надійшло. Договір комісії №Ав-08/07-ВлГ/к від 31.08.2007 року (а. с. 91-93), що укладений між ВАТ «Волиньгаз» та ТзОВ «Авентіс ЛТД» про передачу природного газу у 2007 році згідно додаткової угоди №1 (а. с. 94) закінчив свою дію в частині постачання природного газу 30.09.2007 року.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач наявність зобов’язань відповідача щодо оплати послуг з транспортування природного газу позивачу не довів, що є підставою для відмови у позові.
Підстави стягнення судових витрат з відповідача відсутні.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , - в и р і ш и в:
У позові дочірньої компанії “Укртрансгаз” в особі Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, структурного підрозділу - Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів до відкритого акціонерного товариства “Волиньгаз”, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю “Професіонал”, товариство з обмеженою відповідальністю “Авентіс” ЛТД, про стягнення 152 808 грн. 17 коп. відмовити.
Суддя А.М. Кравчук
Дата виготовлення повного
тексту рішення 06.11.2009 року
Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною