ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2017 рокусправа № 184/467/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року

у справі №184/467/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області з позовом до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу, як учаснику бойових дій, у 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з урахуванням проведених виплат.

Постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що станом на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України мав право регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 4) та користується пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачу, як учаснику бойових дій, нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік в розмірі 920,00 грн.

16 листопада 2016 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації з заявою щодо виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, на яку відповідачем, листом від 30 листопада 2016 року №Д-638, надано відповідь про те, що виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2016 році здійснена відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, в розмірі 920,00 грн.

Не погоджуючись з розміром щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік позивач звернувся до суду.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на отримання грошової допомоги до 05 травня, визначені та закріплені в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України визначено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Згідно з прийнятим 25 січня 2012 року рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012, яким встановлено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються Законами України, а також нормативно-правовими актами відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

У 2016 році виплата допомоги позивачу здійснювалась згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, якою встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що станом на час виплати позивачу вказаної соціальної виплати Кабінет Міністрів України мав право регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «Великода проти України», яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держав.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідачем правомірно нараховано та виплачено позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 183-2, 195, 197, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим