АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________________________

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про зобов'язання видати ордер на квартиру,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та просили зобов'язати відповідача видати ордер на кімнату АДРЕСА_1 на чотири особи - позивачів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2016 відмовлено у відкритті провадження в справі за вищевказаним позовом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів вказують, що даний спір носить цивільно-правовий характер та не публічно-правовим, тому що виникає з житлових відносин.

Справа № 761/38517/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/7354/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.

Сторони, крім ОСОБА_1,в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомленні про розгляд справи.В зв'язку з наведеними обставинами, керуючись ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1ст.3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору є зобов'язання Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію видати ордер на кімнату, тобто позивачі фактично просять суд захистити їх право на приватизацію кімнати в гуртожитку.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа. Згідно з роз'ясненнями пункту 21зазначеної постанови, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Враховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства. У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника гуртожитку, тобто перебуває з мешканцем гуртожитку не у публічно-правових, а у приватноправових відносинах.

Таким чином, в спорах, що виникають щодо зобов'язання видати ордер на квартиру, здійснюється захист цивільних прав та інтересів суб'єктів, а не вирішуються питання про порушення в сфері публічно-правових відносин. Тому такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від того, що відповідачем у справі може виступати Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган виконавчої влади, оскільки характер спору є цивільним.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків.

Вимоги апеляційної скарги про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не підлягають задоволенню, оскільки розгляд справи по суті ще не починався.

За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2016 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А. Семенюк