Справа № 289/1996/16-ц

Номер провадження 2/289/143/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

13.12.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.08.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим станом на 31.10.2016 року утворилася заборгованість 48 444,24 грн., яка складається з наступного: 5 673,98 грн. - заборгованість за кредитом; 36 989,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 997,69 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 283,06 грн. - штраф (процентна складова).

Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також 1 378,00 грн. судових витрат.

12.04.2017 року представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив визнати недійсним кредитний договір б/н від 16.08.2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що станом на 16.08.2010 року - дата укладення кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 був неповнолітньою особою та не мав повної цивільної дієздатності для того, щоб укладати кредитні договори. Батьки останнього своєї згоди на укладення кредитного договору з їх неповнолітнім сином не надавали. А тому, відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, просив визнати цей договір недійсним. Ухвалою суду від 12.04.2017 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у їх відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити повністю (а.с.38).

В своїх поясненнях, які надійшли на адресу суду 03.05.2017 року, представник позивача, посилаючись на те, що при оформленні кредиту заява підписується повнолітньою, дієздатною особою, чим підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку (а.с.88 зворот.).

В поясненнях представник позивача за первісним позовом зазначає, що укладений з відповідачем кредитний договір чинному законодавству України не суперечить. Надав свої пояснення стосовно узгодження між сторонами істотних умов договору, щодо посилань відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів», на несправедливі умови кредитування та одночасне нарахування пені та штрафу, щодо строків позовної давності, однак, ніяких пояснень, заперечень по зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 та доказів на їх обґрунтування суду не надав (а.с.88-102).

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_1 в судовому засіданні проти заявлених вимог за первісним позовом до його довірителя заперечував з підстав, викладених у запереченнях проти позову (а.с.72-81) та посилаючись на ту обставину, що його довіритель ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору являвся неповнолітнім, тому не міг повністю зрозуміти несправедливість запропонованих Банком умов, їх невигідність для нього. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві (а.с.61-69).

Суд, заслухавши пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку про те, що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Позивачем за первісним позовом на підтвердження виникнення у ОСОБА_2 зобов'язань перед банком надана копія анкети-заяви від 16.08.2010 року (а.с.6) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с.7), розрахунок заборгованості за договором б/н від 16.08.2010 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_2 станом на 31.10.2016 року (а.с.4-5), довідка про видачу кредитних карт, згідно якої ОСОБА_2 на підставі договору б/н від 16.08.2010 року отримав картку № 5577212713694084 з терміном дії до останнього дня 06.2015 року (а.с.104) та випискою по рахунку ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 26.04.2017 року (а.с.107-108).

З наданого позивачем розрахунку та виписки вбачається, останнє повернення коштів здійснено відповідачем банку 28.04.2015 у сумі 2,30 грн. шляхом переказу коштів між рахунками по договору.

Згідно розрахунку, станом на 31.10.2016 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість перед «ПриватБанком» за Договором на суму 48 444,24 грн., яка складається із: 5 673,98 грн. - заборгованість за кредитом, 36 989,51 грн. - заборгованість за процентами, 2 997,69 грн. - нарахована комісія, 2 783,06 грн. - заборгованість по судовим штрафам (а.с.5).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 народився 10.07.1994 року (а.с. 31).

В судовому засіданні було встановлено, що 16.08.2010 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредитну картку "Універсальна" (а.с.6,7-30), відповідно чого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, однак на момент укладення даного правочину ОСОБА_2 виповнилось лише повних 16 років, тобто кредитний договір було укладено з неповнолітньою фізичною особою в стані неповної цивільної дієздатності, докази щодо надання згоди батьками ОСОБА_2 на укладення цього кредитного договору в справі відсутні.

З довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду по договору ОСОБА_2 був ознайомлений 31.08.2011 року, тобто на дату ознайомлення останній не набув повноліття (а.с.7).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Повну цивільну дієздатність фізична особа досягає 18 років, що передбачено ч. 1 ст. 34 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону (ст.32 ЦК України).

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Характер кредитних правовідносин, які є досить складними і передбачають обов'язок позичальника регулярно в обов'язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Крім всього іншого, самим же позивачем по справі не надано доказів на підтвердження згоди батьків відповідача на укладення кредитного договору від 16. 08. 2010 року.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Так відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною другою ст. 222 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Встановивши, що позичальник ОСОБА_2 уклав кредитний договір із ПАТ КБ «Приватбанк» у віці 16 років без згоди батьків та органу опіки та піклування, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи права на укладення такого договору самостійно, суд дійшов висновку, що вказаний кредитний договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним.

Будь-яких доказів протилежного, заперечення на зустрічний позов ПАТ КБ «Приватбанк» не надав.

Аналіз вищезазначеного переконує суд в тому, що в задоволенні позовних вимог за первісним позовом необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір б/н від 16.08.2010 року укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19.06.2017.

Суддя /підпис/ Н. С. Сіренко

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" __________ 20 __

(дата засвідчення копії)