ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03.11.2009                                                               Справа №  4/341-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді   Немченко Л.М.  при секретарі Шульженко Г.М., розглянув  у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом  Приватного підприємець ОСОБА_1, м. Каховка Херсонської області

до  Закритого акціонерного товариство "Кримська фруктова компанія", с. Петрівка Красногвардійського району АР Крим  

про   стягнення 39107 грн. 63 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача - ОСОБА_2 від 20.07.2008року, представник; приватний підприємець ОСОБА_1 пас. МО 674896 від 02.03.99 р.

від  відповідача - Ласточкін А.В., дов. №13 від 12.01.2008 р., представник

Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (відповідач) 21845грн. 00коп. основного боргу, 436грн. 30коп. 3% річних, 4898грн. 96коп. втрат від інфляції та 11927грн. 37коп. пені, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором від 01.10.2007 року № 16 на виконання робіт (надання послуг).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.09.08 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Зазначене рішення було оскаржено до Запорізького апеляційного господарського суду. Постановою від 13.11.08 р. апеляційної інстанції рішення господарського суду Херсонської області було змінено, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4094 грн. суми основного боргу, 2198 грн. пені, 839 грн.48 коп. інфляційних втрат, 80 грн.58 коп.-3 % річних, 750 грн. витрат на послуги адвоката та пропорційно стягнутій сумі судові витрати.

Зазначена постанова була оскаржена до касаційної інстанції. Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.09 р., раніше прийняті рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції були скасовані, справа повернута  до господарського суду Херсонської області на новий розгляд. В постанові зазначено, що при новому розгляді суду слід ретельно з'ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам надати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону та обставин справи вирішити спір.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідач при новому розгляді проти позову заперечує, посилаючись на те, що директор Каховської філії Новаков М.В. не мав повноважень підписувати вищезазначений договір, оскільки таке право було йому надано лише  на підставі  довіреності ВКВ  № 409904 від 08.11.2007 року. Крім того, він зазначає, що зазначені в  актах виконаних робіт суми за перевезення людей не узгоджувалися при підписанні договору, не включені до ціни позову, а  договором передбачено оплату лише за послуги по збору овочів та прополці суниці. Відповідач також  пояснює, що він розрахувався з позивачем за надані послуги в межах узгодженої договором суми, чим виконав свої договірні зобов'язання за договором.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи докази, заслухавши представників сторін, суд –

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що 01.10.07 р. між  приватним підприємцем ОСОБА_1 та Каховською філією ЗАТ „Кримська фруктова компанія” укладено  договір на виконання робіт (надання послуг) згідно з яким позивач, як виконавець робіт, зобов’язався  надати  відповідачу послуги  по збиранню овочів та прополці суниці, а відповідач,  зобов’язався прийняти зазначені послуги відповідно до  умов договору та здійснити за них  розрахунки. За п.2.2 договору Замовник зобов'язався оплатити транспортні витрати виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Строк договору встановлено  пунктом 4.6 – з 01.10.2007 року по  31.12.2007року.

Сторони  узгодили розцінки  послуг  додатком №1 до договору щодо  збирання цибулі, картоплі, моркви та буряка, а також  прополку суниці та транспортні витрати.

Договір підписаний з боку позивача приватним підприємцем ОСОБА_1, з боку Каховської філії директором Новаковим М.В. без будь-яких зауважень. Підпис директора філії завірений печаткою.

Оглядом укладеного договору суд дійшов до висновку, що за своєю природою він є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що  за договором про  надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням  другої сторони (замовника) надати  послугу, яка  споживається в процесі  вчинення певної  дії або здійснення певної  діяльності, а замовник зобов’язується оплатити  виконавцеві зазначену послугу, якщо  інше не  встановлено договором.

Із огляду на договір та законодавче визначення договору про надання послуг, суд дійшов до висновку, що між сторонами погодженні істотні умови, у зв'язку з чим, договір слід вважати укладеним.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою.

Відповідно до ч.4 ст.95 ЦК України зазначено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої їм довіреності.

Оглядом Положення про Каховську філію ЗАТ "Кримська фруктова компанія"  зазначено, що директор філії діє від імені товариства в межах наданих йому повноважень, відповідно до довіреності.

Судом встановлено, що на день укладення договору №16 від 01.10.07 директор Каховської філії ЗАТ " Кримська фруктова компанія"  Новаков М.В. не мав доручення, за яким би товариство доручало укладати договори.

Судом встановлено, що тільки 12.10.07 р. дорученням  ЗАТ "Кримська фруктова компанія" уповноважило Новакова М.В. бути представником товариства у всіляких підприємствах, організаціях будь-яких організаційно-правових форм та форм власності з питань ділових переговорів, оформлення і складання угод, контрактів, у тому числі укладати та розривати договір оренди землі, тощо. Для чого йому надано право:  надавати та підписувати листи, довідки, заявки у відповідні підприємства й організації, надавати та отримувати необхідні довідки і документи, ставити підпис на відповідних документах, угодах, договорах і контрактах.

З урахуванням встановлених фактів та приведених норм  чинного цивільного законодавства, суд дійшов до висновку, що станом на 01.10.07 р. директор Каховської філії не був уповноваженим підписати договір № 16.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особу, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою.                               Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють створює, змінює і припиняє цивільні права та обов"язки з моменту вчинення цього правочину.

Оглядом матеріалів справи, суд дійшов  до висновку, що  в матеріалах справи є свідчення послідуючого схвалення дій директора Каховської філії щодо укладення договору, а саме. По -перше, відповідач не надав доказів не визнання дій директора філії щодо укладення договору (документи службового розслідування, буд-які накази про притягнення до відповідальності директора філії за перевищення своїх повноважень, звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення директором філії дій, що містять ознаки кримінальної відповідальності, звернення до суду з позовом про визнання договору №16 від 16.10.07 недійсним, тощо) По-друге, окрім спірних актів № 22 від 05.11.07, № 23 від 07.11.07, №24 від 08.11.07 на виконання п.2.2 укладеного договору № 16 сторони підписували інші акти надання послуг, які частково оплачувались, що свідчить про прийняття відповідачем укладеного договору до виконання.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладені  договору, вибору контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, прийнявши до виконання підписаний директором Каховської філії договір до виконання (надання послуг) та надавши йому в подальшому права ставити підпис на відповідних документах, угодах, договорах і контрактах, відповідач, фактично, зобов'язався нести обов'язки, передбачені вказаним договором.

До обов'язків замовника відповідно  замовника відповідно до п.2.2 договору входить зокрема, оплата транспортних витрат виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, відповідач прийняв на себе зобов'язання за договором оплатити вартість транспортних витрат пов'язаних з перевезенням людей.

Відповідно до ст.629,525,526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором чи законом.

Судом встановлено, що протягом жовтня - листопада 2007 року між сторонами було складено та підписано 24 акти прийняття виконаних робіт (наданих послуг), що додані до матеріалів справи (арк.8-10,40-60). Згідно актам, виконавець (відповідач у справі) зазначав обсяги сільгоспробіт та перевозку людей із розрахунку 9 грн. за перевезення кожної людини. Судом оглянуто акти, згідно яких кількість перевезених людей змінювалася від 52 осіб до 1439 чол. ( акт № 21 від 29.10.07).  Позивач пояснив, що перевозку він здійснював власним автобусом, який розрахований на 45 чоловік. Різну кількість людей він пояснює тим, що перевозку людей за декілька днів він відображав в одному акті, хоч акти складалися кожного дня. Також він пояснив, що  працюючі люди на полях перебували з ним у цивільно-правових відносинах, тому кількість людей, які працювали на полях не була сталою кожний день.

Відповідач не визнає правомочність підпису  директора філії на актах та пояснює, що згідно посадових інструкцій головного агронома та головного інженера зазначені акти мали бути  завізованими цими посадовими особами. Крім того, відповідач пояснює, що повноваження підписувати акти виконаних робіт  директор філії набув тільки на підставі довіреності від 08.11.07 ( арк.19).

Суд оглянув договір та надані акти, дійшов до висновку, що обов'язок замовника підписувати акти приймання-передачі наданих послуг випливає не із вимог закону, а із умов договору, який є обов'язковим для виконання, а тому для вчинення такої дії видача довіреності не є необхідністю. Доводи відповідача щодо візування попередньо головними спеціалістами товариства суд  не приймає до уваги, оскільки таке візування є внутрішнім порядком у товаристві, не дотримання якого не впливає на наявність юридичної сили документу. Крім того, представник відповідача не пояснив, яким чином головні спеціалісти, які знаходяться за юридичною адресою товариства, тобто, в с. Петрівка Красногвардійського району АР Крим мали щоденно контролювати обсяг виконаних робіт, які виконувались у Каховському районі Херсонської області та візувати акти.

Відповідач пояснив, що при здійсненні оплати за іншими актами ним оплачені всі послуги окрім перевезення людей.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути заборгованість, яка склалася через несплату відповідачем  за актами № 22 від 05.11.07, № 23 від 07.11.07, № 24 від 08.11.07 в загальну суму 218945 грн.

Оскільки позивач у позовних вимогах не просить стягнути заборгованість за перевезення людей, що відображені в інших актах, суд не виходить за межі позовних вимог та не досліджує це питання.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами свідчить про  виконання умов укладеного договору сторонами, окрім спірних актів надання послуг.

Із огляду на спірні акти, суд встановив, що окрім обсягу робіт в п.5 акту № 22 зазначена вартість перевезення 125 людей у сумі 1125 грн., із розрахунку  9 грн. за перевезення однієї людини; у акті № 23 від 07.11.07 перевезено 159 осіб на суму 1431 грн., в акті 24 перевезено 52 особи на суму 468 грн., а всього за трьома актами на суму  3024 грн.

Як витікає із п.2.2 договору Замовник (відповідач) зобов'язався  відшкодовувати транспортні витрати виконавця, тобто, фактичні фінансові витрати, які пов'язані з перевезенням людей до місця роботи та повернення їх додому, тобто, для відшкодування витрат позивач мав надати первинні документи, які підтверджують витрати, що пов'язані з придбанням ГСМ,  виплатою заробітної плати водію, придбання запчастин, якщо транспортний засіб того потребував за час виконання умов договору, транспортні накладні, які б підтвердили фактичний пробіг автобусу, тобто, жовтень - 8 листопада 2007 року.

Для обґрунтування перевезення людей, позивач надав розрахунок затрат на перевезення одної людини за договором № 16 у сумі 9 грн. При цьому ним не було надано будь-яких первинних документів, які б підтвердили зазначені витрати, зокрема, витрати на придбання запчастин на суму 1730 грн., виплату зарплати водію на суму 945 грн. перебіг транспортного засобу за місць 3300 км. Приватний підприємець у судовому засіданні пояснив, що дані про амортизацію транспортного засобу, витрати на запчастини він брав у найближчому автогаражі.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку, що витрати, які відображені у спірних актах та пов'язані з перевезенням людей, позивачем не доведені та не підлягають задоволенню, решта вартості виконаних робіт за спірними актами підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.4.3 договору № 16 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,3 % від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожний день прострочки на підставі цього пункту позивач нарахував 11927 грн. пені.

Відповідно до п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначаються обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій.

На підставі  наведених норм суд  дійшов до висновку, що за позовними вимогами позивач просить стягнути пені у розмірі, що складає 50% суми основного боргу. зазначена сума є надмірно великою. В зв'язку з цим, керуючись ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України, суд зменшує пеню та обраховує її із розрахунку подвійної ставка НБУ від суми боргу, яку суд задовольнив, за кожний день прострочки, але не більше ніж 6 місяців.  Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1644 грн.22 коп.   

Відповідно до ст.625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі наведеної норми заявив позовні вимоги про стягнення 436 грн.30 коп.-3% річних та 4898 грн.96 коп.

Із огляду на наведену норму суд задовольняє позовні вимоги у цій частині у сумі, обрахованої із суми основного боргу, що стягнута з відповідача, а саме: інфляційні втрати  у розмірі 3365 грн.75 коп. та 375 грн.43 коп. - три відсотки річних.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на відповідача пропорційно стягнутій сумі.

На підставі вищевикладених  норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково в сумі 24182 грн. 40 коп. В решті позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з ЗАТ "Кримська фруктова компанія"  (АР Крим Красногвардійський район, с.Петрівка, р/р 26003001327603 в філії ЗАТ "ОТП Банк" в м.Сімферополь, МФО 384005, ЗКПО 32644372) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) суму основного боргу 18797 грн., 3% річних в сумі 375 грн. 43 коп., інфляційні збитки в сумі 3365 грн. 75 коп., пеню в сумі 1644 грн., а також в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі  241 грн. 82 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

   Суддя                                                                                      Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                                                  06.11.2009р.