Справа №469/111/17 19.06.2017 19.06.2017 19.06.2017

Провадження №22-ц/784/1245/17

Справа № 469/111/17 Головуючий у суді 1 інстанції – ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/784/1245/17 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 червня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенко О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Шагаєм О.А.,

з участю :

відповідача ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну способу нарахування аліментів, визначення їх у твердій грошовій сумі та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

у с т а н о в и л а:

30 січня 2017 року ОСОБА_4 пред’явила зазначений позов до ОСОБА_3, який обґрунтувала наступним.

З 04.06.1994 року сторони перебували у шлюбі між собою, який було розірвано за судовим рішенням 25 квітня 2004 року.

В шлюбі, а саме, 16 грудня 1999 року, вона народила доньку ОСОБА_5, батьком якої у свідоцтві про народження вказано відповідача.

Відповідно до рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2005 року з ОСОБА_3, починаючи з 14 березня 2005 року і до повноліття дитини, на її користь для утримання дочки стягуються аліменти у розмірі ? частини з усіх видів заробітку відповідача.

Оскільки цих коштів не вистачає для утримання дитини, а відповідач добровільно допомоги на утримання не надає, аліменти сплачує не своєчасно та не у повному обсязі, не бере участі у додаткових витратах, пов’язаних з навчанням, хоча є приватним підприємцем та має магазин будівельних матеріалів в с. Коблево, просила змінити розмір аліментів та щомісячно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, у розмірі 2 000 гривень на місяць, а також додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_5 у сумі 5 586 гривень 50 копійок.

У судовому засіданні відповідач погоджувався з вимогою про зміну способу визначення розміру аліментів, готовий сплачувати їх у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень на місяць. Що ж до вимоги про його участь у додаткових витратах на дитину, то вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки для цього немає законних підстав і крім того, на його утриманні перебуває син, народжений іншою жінкою та син жінки, з якою він проживає натепер, без реєстрації шлюбу і, крім того, він надає утримання своїй пристарілій матері.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, змінено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 Ухвалено стягувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень на місяць до досягнення дочкою повноліття. У задоволені позовної вимоги про участь батька у додаткових витратах - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині визначеного судом розміру аліментів та участі батька у додаткових витратах на доньку, у ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду 1 інстанції нормам сімейного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та порушеннями положень процесуального права.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду І інстанції змінити, збільшивши розмір визначеного судом утримання, та, залишивши без змін в іншій частині, виходячи при цьому з наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач є їх платником, у частці від свого доходу. Проте, дохід є нерегулярним і носить мінливий характер, що унеможливлює контроль за розміром належних до сплати аліментів, а тому, з урахуванням знаходження на його утримані ще однієї дитини, батьком якої він є, та пристарілої матері, їх розмір слід визначити у твердій грошовій сумі, а саме – у розмірі 600 гривень на місяць.

Відмовляючи у вимозі щодо участі відповідача у додаткових витратах на дитину, суд виходив з того, що встановлених законом підстав для такої участі позивачем не назвала, хоча то є її обов’язком.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з встановленими судом 1 інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них і результату вирішення справи, окрім висновку щодо розміру стягнутих у твердій грошовій сумі аліментів, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, за Конституцією України, ст. 27 ЦПК України та п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів, який здійснюється в порядку конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного та господарського судочинств.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статей 1,3 ЦК України, 1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зазначити, що, виходячи із загальних засад цивільного законодавства про: неприпустимість свавільного втручання держави у сферу особистого життя людини, її цивільного права та інтересу; справедливість; добросовісність та розумність - в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для цього, він розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до статей 10, 59, 60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі” - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58 – 59, ч.3 ст. 61, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач – для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК України. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК України (відповідним пунктом) та нормою ЦПК України, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Оскаржене рішення, в межах розгляду справи апеляційним судом, не у повній мірі відповідає виписаному вище.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України, яка встановлює загальне правило, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Разом з тим, згідно до ст. 184 СК України, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.  

У той же час, розмір аліментів та спосіб його визначення не є величинами сталими.

За частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, у зв'язку з чим, із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При цьому слід зазначити, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, право зміни розміру аліментів шляхом заміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначені висновки у повній мірі відповідають положенням п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до якого, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що при зміні способу нарахування аліментів районний суд діяв у правовому полі, хоча й з деякими неточностями.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом 1 інстанції та не оспорюється сторонами - позивач і відповідач є батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3), яка після розлучення батьків проживає разом з матір’ю.

На підставі рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2005 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 стягуються аліменти у розмірі ? частини з усіх видів заробітку (а.с. 7).

Відповідно до довідки Березанського РВ ДВС Головного територіального управляння юстиції у Миколаївській області (а.с.34); довідки податкової інспекції щодо задекларованих доходів (а.с. 29); довідки Коблевської сільської ради про склад сім`ї (а.с. 30); довідки ОСНК «Троїцький» (а.с. 32) - відповідач є фізичною особою-підприємцем, аліменти сплачує нерегулярно і, буває, не у повному обсязі, на його утриманні знаходяться жінка, з якою він проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу, два сина, один з яких його, та 70 річна мати.

За такого, як на думку колегій суддів, у суду 1 інстанції були законні підстави для зміни способу нарахування аліментів, а саме, з їх нарахування у частці від заробітку на нарахування у твердій грошовій сумі, що той вірно і констатував у своєму рішенні.

Проте, змінивши спосіб нарахування аліментів, районний суд занизив їх розмір.

Так, виходячи з рівності обов’язків батьків по утриманню дітей та, взявши до уваги

Закон України «Пpo Державний бюджет на 2017 рік», яким Держава визначила розмір прожиткового мінімуму для дітей вікoм від 6 до 18 років з 01 січня 2017 пo 30 квітня у 1689 гривень, з 01 травня пo 30 листопада – у 1777 гривень, а з 01 грудня – у 1860 гривень, колегія вважає за можливе стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 900 гривень на місяць.

Оскільки суд стягнув аліменти у меншому чим вказано вище розмірі, то їх розмір слід привести до названого - рішенням апеляційної інстанції.

Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те що відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі оскільки є фізичною особою-підприємцем та приховує свої доходи, які є значно вищими в порівняні з задекларованими, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки даний факт не підтверджений належними та допустимими доказами.

Стосовно відмови у вимозі позивача, про стягнення додаткових витрат на утримання доньки, то суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, про її безпідставність, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до постанови пленуму судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-1296цс15 від 24 лютого 2016 року, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв’язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Позивач названих обставин не довела, хоча за ст. 60 ЦПК України, то є її обов’язком.

Отже, правових підстав для задоволення позову в цій частині немає, оскільки позивачка просить стягнути зазначені суми за статтею 185 СК України, обґрунтовуючи це як обов’язок відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, у той час, як витрати на підготовку та вартість майбутнього навчання не відносяться до таких обставин.

У зв’язку з цим, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги в названій частині та залишенні, в цій частині, без змін рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2017 року.

У зв’язку з тим, що позивач звільнена за законом від сплати судового збору при подані позовної заяви, та відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути 111 гривень судового збору

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2017 року в частині визначення розміру аліментів, присуджених до щомісячного стягнення у твердій грошовій сумі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити – збільшивши визначений судом розмір аліментів з 600 гривень до 900 гривень на місяць.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 111 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_6