ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 5023/6017/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Камишева Л.М. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Курченко В.А.

представники сторін не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корора" (вх. №1663 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.16р. у справі № 5023/6017/12

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2016р. (суддя Усатий В.О.) задоволено клопотання ліквідатора (вх. №34471 від 19.10.2016р.). Накладено арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8 загальною площею 154,8 кв.м. в літ."А-5" у будинку АДРЕСА_1.

ТОВ "Корора" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні клопотання ліквідатора відмовити у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського від 22.12.2016р. апеляційну скаргу ТОВ "Корора" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі № 5023/6017/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017р. касаційну скаргу ТОВ "Корора" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016р. у справі № 5023/6017/12 скасовано. Справу №5023/6017/12 передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду Вищий господарський суд України зазначив, зокрема, що апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд ухвали Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року у цій справі та погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, не вірно застосував приписи ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 19.01.2013 року), та не надав належної правової оцінки правомірності звернення ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Безпалого С.О. з клопотанням про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів на підставі цієї статті. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки тому факту, що визначене у клопотанні ліквідатора майно (на момент розгляду цього клопотання) не належало боржнику ФОП ОСОБА_2 (належало ТзОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції"), а приписами ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 19.01.2013 року) не передбачено заходів до забезпечення вимог кредиторів, які стосувалися б іншої особи, ніж боржник. Більш того, господарський суд першої інстанції розглянув справу за відсутності чинного власника спірного майна, тобто, прийняв рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, чим допустив порушення норм ст.22 ГПК України, на які апеляційний господарський суд уваги не звернув.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звернула увагу на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить положень щодо забезпечення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі. Водночас, апеляційний господарський суд не надав правової оцінки правомірності застування господарським судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів ст.12 вказаного вище Закону, але в редакції, що діяла до 19.01.2013 року, враховуючи те, що ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Безпалий С.О. звертався до місцевого господарського суду, саме, в порядку ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 19.01.2013 року).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 12.06.2017р.

12.06.2017р. від арбітражного керуючого Безпалого С.О. надійшло клопотання (вх.№6221), в якому він просив припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Корора» у зв'язку з скасуванням ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2017р. заходів забезпечення.

У судове засідання учасники процесу не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 29.12.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Нікольського О.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2013р. задоволено клопотання ліквідатора про накладення арешту та заборону вчиняти певні дії у відношенні майна банкрута. Накладено арешт (заборону відчуження) на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. В-5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, 61002., загальною площею 149,6 кв.м., що належить на праві власності банкруту - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, м. Харків (код НОМЕР_1). Заборонено ПАТ КБ "Надра" здійснювати реалізацію майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси, а саме: нежитлову будівлю літ. В-5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, 61002., загальною площею 149,6 кв.м.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2013 задоволено скаргу ПАТ "КБ "Надра" на дії ліквідатора Нікольського О.М.; усунено арбітражного керуючого Нікольського О.М. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_2 арбітражного керуючого Строгова С.Л., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постанови господарського суду Харківської області від 09.01.2013 по даній справі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2014 задоволено заяву Строгова С.Л. про звільнення його від обов'язків ліквідатора у даній справі. Призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_2 - арбітражного керуючого Белікова О.П., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постанови господарського суду Харківської області по даній справі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2015 усунено Белікова О.П. від виконання обов'язків ліквідатора у даній справі. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Безпалого С.О., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постанови господарського суду Харківської області у даній справі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.

21.08.2015 до суду від ліквідатора надійшла заява (вх.№ 33635) про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень № 2647 від 28.08.2013р. та застосування наслідків недійсності правочину.

19.10.2016 до суду від ліквідатора надійшло клопотання (вх.№34471) про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8 загальною площею 154,8 кв.м. в літ. "А-5" у будинку АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам боржника та кредиторів, задовольнив клопотання ліквідатора та наклав арешт на вищезазначене майно.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» N 16 від 26.12.2011р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому, положення ГПК України щодо забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог ст. 4-1 ГПК України, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу.

Як вже зазначалось, постановою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 року, ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру.

21.08.2015р. ліквідатор звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.05.2013р., який було укладено між ПАТ "КБ "Надра" (продавець) та ТОВ "Рейкон" (покупець) поза межами справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2015, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 задоволено заяву ліквідатора, визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 28.08.2013р., укладений між ПАТ "Комерційний банк «Надра» та ТОВ "Рейкон", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим № 2647, застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення майна до ліквідаційної маси боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.10.2015 у справі №5023/6017/12 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

В обґрунтування заявлених вимог, ліквідатор послався на те, що питання щодо правомірності реалізації майна банкрута (за договором купівлі-продажу від 28.08.2013 року, укладеного між ПАТ "Комерційний Банк "Надра" та ТзОВ "Рейкон") не вирішено; спірне майно Департаментом реєстрації Харківської міської ради було зареєстровано та повернуто у власність ТзОВ "Рейкон"; за договором купівлі-продажу від 07.10.2016 року спірне майно від ТзОВ "Рейкон" перейшло у власність ТзОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції". У зв'язку з чим, просив застосувати для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів в порядку ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону від 19.01.2013 року) вказані заходи забезпечення.

Приписами п.п. 1, 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено, що цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім: підпункту 14 пункту 7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення", який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування; положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр"). Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що провадження у справі №5023/6017/12 порушено до набрання чинності вказаного Закону (в редакції чинній з 19.01.2013 року), спірне майно реалізовано поза межами процедури банкрутства, враховуючи положення п. 1-1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Проте, ліквідатор звернувся з клопотанням про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів на підставі статті 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону від 19.01.2013 року), відповідно до якої господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Вказаною статтею в редакції Закону від 19.01.2013 року не передбачено можливість вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, які стосувалися б іншої особи, ніж боржник.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Ліквідатором до вказаного клопотання надано Інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.10.2016р., відповідно до якої спірні нежитлові приміщення належать на праві приватної власності ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції".

Таким чином, правових підстав звернення з клопотанням про накладення арешту на підставі ст. 18 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у ліквідатора не було.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Дане забезпечення накладено в межах розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень № 2647 від 28.08.2013 та застосування наслідків недійсності правочину. Предметом оскаржуваного договору купівлі - продажу нежитлових приміщень № 2647 від 28.08.2013, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Рейкон" є нежитлові приміщення №1-:-8 1-го поверху загальною площею 154,8 кв.м. в літ."А-5" за адресою: АДРЕСА_1.

ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" не є учасником даних правовідносин.

Суд першої інстанції, застосувавши до даних правовідносин приписи ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), та наклавши арешт на майно, яке на час винесення оскаржуваної ухвали належало на праві приватної власності ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" (чим фактично обмежив його право вільно розпоряджатися належним на праві власності майном не у спосіб, визначений Законом) розглянув справу за відсутності чинного власника спірного майна, тобто, прийняв рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.

Крім того, господарський суд першої інстанції взагалі не зазначив, у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання відповідного судового рішення, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали, наклавши арешт на нерухоме майно, суд першої інстанції не надав оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо вжиття заходів шляхом накладення арешту на майно, оскільки, лише послався на доводи, що були наведені заявником, та жодним чином не мотивував ухваленого рішення щодо вжиття заходів шляхом накладення арешту на майно.

Окрім того, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить положень щодо можливості вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Стосовно права заявника апеляційної скарги на оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 24.10.16р. у справі № 5023/6017/12 , колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі ТОВ "Корора" посилається, зокрема, на те, що на дату звернення з апеляційною скаргою заявник є власником спірних приміщень на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2016, укладеного ним з ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції".

Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підтверджується, що право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8 загальною площею 154,8 кв.м. в літ. "А-5" у будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ "Корора" 31.10.2016.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст.316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.1 ст.91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до п.5-2 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Таким чином, ТОВ "Корора" як власник приміщень, на які накладено арешт, має право звернення з даною апеляційною скаргою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта стосовно правомірності набуття ним права власності та законності договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №2647 від 28.08.2013 не розглядаються, оскільки виходять за межі предмету апеляційного оскарження.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може вважати обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, а тому дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду Харківської області від 24.10.16р. у справі №5023/6017/12 та залишення без задоволення клопотання ліквідатора про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корора" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.16р. у справі № 5023/6017/12 скасувати.

Клопотання ліквідатора про застосування заходів забезпечення вимог кредиторів (вх. №34471 від 19.10.2016р.) залишити без задоволення.

Повний текст постанови складено 19.06.17р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пуль О.А.