ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Харечко С.П.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"13" червня 2017 р. Справа № 569/2101/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,

позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Рівненської міської ради та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "06" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа- Об'єднання співвласників гуртожитку "Фортеця" про визнання бездільності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивачі звернулись до Рівненського міського суду з позовом до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа ОСГ «Фортеця» та з урахування уточнених позовних вимог просили визнати нечинним рішення Рівненської міської ради від 10.04.2015 року, 18.09.2015 року, 16.10.2015 року, 27.05.2016 року про відмову у переведенні нежитлових приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 в житлові та наданні їх для проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за розглядом їх заяв від 10.03.2015 року, 03.09.2015 року, 19.09.2015 року та 27.04.2016 року. Також, позивачі просили зобов'язати Рівненську міську раду прийняти рішення про приведення нежитлових приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1 у відповідність до санітарно-технічних норм відповідно до висновку судово-будівельної експертизи №50112/1 ФМ від 26.01.2015 року та перевести нежитлові приміщення НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 в гуртожитку по АДРЕСА_1 в житлові кімнати та здійснити відповідну перереєстрацію.

Окрім зазначеного, позивачі просили зобов"язати виконавчий комітет Рівненської міської ради надати їм житлові кімнати НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_5 у вказаному гуртожитку та видати ордери: ОСОБА_3 на кімнату НОМЕР_1, ОСОБА_4 на кімнату НОМЕР_5 в якій він проживає, ОСОБА_5 на кімнату НОМЕР_2, ОСОБА_6 на кімнату НОМЕР_3.

В обґрунтування вимог зазначали, що проживають тривалий час в гуртожитку. Після передачі гуртожитку в комунальну власність звільнились чотири нежитлові приміщення, а саме згідно технічного паспорту кімнати НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 тривалий час пустують і є приватними для проживання, що підтверджує висновок судової будівельно-технічної експертизи за №50112/1ФМ. У зв"язку з тим, що Рівненська міська рада не вирішує питання щодо переведення зазначених кімнат в житловий фонд звернулися за захистом порушеного права.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Рівненську міську раду розглянути питання про приведення нежитлових приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 гуртожитку по АДРЕСА_1 в житлові.

В частині позовних вимог про зобов'язання виконавчий комітет Рівненської міської ради надати позивачам житлові кімнати НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_5 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та ордери на вселення в них: ОСОБА_3 на кімнату НОМЕР_1, ОСОБА_4 на кімнату НОМЕР_5 в якій він проживає, ОСОБА_5 на кімнату НОМЕР_2, ОСОБА_6 на кімнату НОМЕР_3 - провадження в адміністративній справі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, апелянти посилаються на те, що суд не надав належної оцінки доказам, які надано під час розгляду справи, а так само, при закритті провадження у справі не врахував обставини встановлені в ухвалі апеляційного суду від 09.06.2016 року.

В апеляційній скарзі Рівненська міська рада вважаючи судове рішення в частині задоволення позовних вимог таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що судове рішення не містить нормативного обгрунтування того, що саме міська рада має вирішувати питання щодо переведення нежитлових приміщень в житлові.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі тривалий час проживають в гуртожитку по АДРЕСА_1: ОСОБА_3 з 1987 року, ОСОБА_4 з 1979 року, ОСОБА_5 з 1978 року ОСОБА_6 з 1973 року, займаючи лише ліжко-місце.

Рішенням Рівненської міської ради від 28 квітня 2011 року за № 510, гуртожиток, що розташований по АДРЕСА_1, було прийнято до комунальної власності міста, як цілісний майновий комплекс без зміни цільового призначення.

17 липня 2012 року Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Рівненської міської ради було зареєстровано об'єднання співвласників гуртожитку АДРЕСА_1.

Згідно акту приймання - передачі об'єкта в управління з управління (з балансу) від 25 вересня 2012 року гуртожиток, що розташований по АДРЕСА_1, передано як цілісний майновий комплекс Об'єднанню співвласників гуртожитку "Фортеця".

Однак, як встановлено судом та не заперечується представником міської ради гуртожиток знаходяться в комунальній власності.

Суд першої інстанції задовольняючи позов в частині зобов'язання Рівненську міську раду розглянути питання про приведення нежитлових приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 гуртожитку по АДРЕСА_1 в житлові, виходив з того, що рада як власник вказаних нежитлових приміщень повинна вирішити вказане питання.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 47 Конституції України кожному гарантує право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно пп. 2 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать власні повноваження з вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Органи місцевого самоврядування в межах своє компетенції мають право розпоряджатися комунальним майном, та змінювати категорію приміщень, будинків, споруд.

В свою чергу, правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону урегульовано Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

За змістом ст.18 вказаного Закону, органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону:

1) приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону;

2) приймають рішення про надання відповідним житловим комплексам статусу "гуртожиток" і одночасно про надання дозволу на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків відповідно до цього Закону;

4) приймають рішення про реконструкцію, капітальний ремонт чи перепрофілювання або про знесення гуртожитку (цілісного майнового комплексу) після його прийняття у власність територіальною громадою та відселення мешканців відповідно до чинного законодавства;

З огляду на вищезазначене, без волевиявлення власника приміщень не можливо вирішити питання про переведення нежитлових приміщень в житлові, а тому посилання представника Рівненської міської ради на те, що рада не наділена повноваженнями щодо вирішення вказаного питання не заслуговують на увагу.

Окрім того, питання щодо урегулювання вказаного спору і в досудовому порядку передбачено статтею 26 вказаного Закону, за якою, спори, пов'язані з порушенням житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, за згодою таких громадян можуть попередньо розглядатися комісіями із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

Зазначені у частині першій цієї статті комісії створюють відповідні місцеві ради з числа депутатів місцевої ради, представників місцевої державної адміністрації, відповідних фахівців (з питань житлово-комунального господарства, будівництва та містобудування, права, захисту прав людини) із залученням до її роботи власників гуртожитків (уповноважених ними осіб), управителів гуртожитків, власників або користувачів земельних ділянок, а також представників мешканців гуртожитків, об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень гуртожитків і представників громадськості.

Однак, як убачається з матеріалів справи, Рівненська міська рада не вжила жодних дій щодо вирішення питання про переведення зазначених позивачами приміщень із нежитлових в житлові, хоча вказане питання протягом тривалого часу ставилося перед міською радою, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про задоволення позову в названій частині.

Доводи представника Рівненської міської ради про те, що рішення про переведення зазначених позивачами приміщень із нежитлових в житлові має вирішувати виконавчий комітет Рівненської міської ради не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Як встановлено судом, гуртожиток належить до комунальної власності, а тому рада як власник нежитлових приміщень, а так само і житлових приміщень, які не приватизовані повинна вирішувати питання щодо статусу таких приміщень нарівні із іншими співвласниками - членами Об'єднання співвласників гуртожитку "Фортеця", збирати необхідний пакет документів та ініціювати питання перед виконавчим комітетом для прийняття відповідного рішення.

Окрім того, рада як власник приміщень вправі ініціювати питання перед виконавчим комітетом про затвердження Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та їх реконструкції, оскільки такий порядок не прийнято.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення в частині задоволення позову, підстави для скасування якого відсутні.

Так само, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивачів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі просили визнати нечинними рішення Рівненської міської ради від 10.04.2015 року, 18.09.2015 року, 16.10.2015 року, 27.05.2016 року про відмову у переведенні нежитлових приміщень НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 в житлові та наданні їх для проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за розглядом їх заяв від 10.03.2015 року, 03.09.2015 року, 19.09.2015 року та 27.04.2016 року.

Однак, при розгляді справи встановлено, що відповідачем жодних рішень по вказаному питанню не приймалося, а тому позовні вимоги в названій частині є безпідставними.

Є безпідставними і посилання позивачів на те, що саме Рівненська міська рада має прийняти рішення щодо переведення нежитлових приміщень в житлові.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За змістом статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ради - представницькі органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад передбачена статтею 26 вказаного Закону.

В свою чергу, за змістом статті 11 вказаного Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Підпунктом 2 пункту "а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності, а тому посилання позивачів на те, що саме Рівненська міська рада має винести рішення про переведення нежитлових приміщень в житлові не заслуговують на увагу.

Разом з тим, на сьогодні переведення нежитлового приміщення в жиле на законодавчому рівні не врегульовано, подальше використання нежитлових кімнат можливо лише у разі проведення реконструкції гуртожитку з переплануванням та переобладнанням відповідно до вимог Державних будівельних норм.

Відповідно до статті 50 Житлового кодексу УРСР, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним згідно з умовами даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Проектування гуртожитків та проведення їх реконструкції здійснюється у відповідності до Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення), затверджених наказом Держбуду України від 28.09.2005 №80.

Згідно зі статтею 4 Житлового кодексу УРСР житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, нежитлові приміщення в житлових будинках, призначенні для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру не входять до житлового фонду.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 №105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку як службових жилих приміщень підлягають Державному обліку.

Житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях включаються до складу житлового фонду після прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією, реєстрації і технічної інвентаризації.

Отже, механізмом, який може бути розглянутий при опрацюванні можливих шляхів переведення нежитлового будинку (приміщення) до категорії житлового - це повторне прийняття завершеного будівництвом об'єкту в експлуатацію.

Також, постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року затверджено Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року (далі - Положення), за змістом п.3 якого, обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Пунктом 8 Положення передбачено, що виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання. У випадках, коли виконавчий комітет місцевої Ради дійде висновку про можливість і доцільність усунення негативних факторів шляхом проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення), він приймає рішення про проведення такого ремонту.

Враховуючи вищезазначене, посилання позивачів на те, що відповідач може прийняти рішення про переведення нежитлового приміщення в житлове відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи за № 50112/1ФМ, є безпідставним. Не впливає на правильність висновків суду і посилання позивачів на те, що акт приймання - передачі об'єкта в управління з управління (з балансу) від 25 вересня 2012 року гуртожиток, що розташований по АДРЕСА_1, яким передано як цілісний майновий комплекс Об'єднанню співвласників гуртожитку "Фортеця" є сумнівним і не відповідає чинному законодавству, оскільки правомірність передачі гуртожитку згідно вказаного акту не була предметом розгляду по вказаній справі.

Так само, є безпідставним посилання позивачів на те, що позовні вимоги про зобов'язання виконавчого комітету Рівненської міської ради надати житлові кімнати НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_5 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та ордери на вселення в них: ОСОБА_3 на кімнату НОМЕР_1, ОСОБА_4 на кімнату НОМЕР_5 в якій він проживає, ОСОБА_5 на кімнату НОМЕР_2, ОСОБА_6 на кімнату НОМЕР_3 належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі обставини встановлено ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 року було скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2016 року, якою ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було відмовлено у відкритті провадження у справі про визнання протиправною бездіяльності Рівненської міської ради та зобов"язання вчинити дії.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відмовляючи у відкритті провадження суд не з"ясував в повній мірі, хто є власником гуртожитку по АДРЕСА_1, оскільки зі змісту відповіді управління житлово-комунального господарства від 19.05.2016 № 159-13, власником вказаної будівлі є Рівненська міська рада. Так само, судом не встановлено компетенції відповідача відповідно до пп.2 п."а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо вирішення питань використання нежитлових приміщень, будинків та споруд, що належать до комунальної власності та чи здійснює відповідач вказані функції як суб"єкт владних повноважень чи власник майна.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що без з"ясування вказаних обставин, виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішити питання щодо віднесення даного позову до цивільної юрисдикції.

Однак, вказана ухвала не містить обставин щодо належності позовних вимог про надання житлових кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_5 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та ордерів на вселення до вказаних кімнат до адміністративної юрисдикції.

За змістом статті 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних суддів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених законодавством. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизначених або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування житловими приміщеннями у будинку державного чи приватного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору. Зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитку. Такі спори є житловими (цивільним) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги в названій частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Рівненської міської ради та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "06" березня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" червня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам:

- ОСОБА_6 АДРЕСА_2

- ОСОБА_5 АДРЕСА_3

- ОСОБА_4 АДРЕСА_4

- ОСОБА_3 АДРЕСА_5

3- відповідачу/відповідачам:

- Рівненська міська рада вул. Соборна, 12-А,м.Рівне,Рівненська область,33028

- Виконавчий комітет Рівненської міської ради вул.Соборна,12а,м.Рівне,33028

4-третій особі: Об'єднання співвласників гуртожитку "Фортеця" - вул. Коцюбинського,6,м.Рівне,33010,