1Справа № 335/1418/17 2/335/863/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2017 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

представника відповідача Гришина О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Координаційного центру з надання правової допомоги про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Координаційного центру з надання правової допомоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що вона була поновлена на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області. 24.01.2017 вийшла на роботу. Згідно з наказом відповідача № 343-к від 23.12.2016, її було поновлено з 10.07.2015 відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2015, але заробітна плата їй з 10.07.2015 не виплачувалась. Вона звернулась письмово із заявою про виплату заробітної плати, але отримала відповідь про необхідність надати пояснення з приводу причин відсутності на роботі з 12 по 23 січня 2017 р. Просила стягнути на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 55 296,00 грн. (18 місяців х 3 072 грн.).

У судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась через свого представника шляхом вручення йому в суді судової повістки в порядку частини п'ятої статті 76 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності не надавала.

Представник позивача, будучі присутнім у судових засіданнях 27 лютого 2017 р., 28 березня 2017 р. позов підтримував. У судове засідання, призначене на 4 квітня 2017 р., не з'явився, надавав клопотання про перенесення дати та часу судового засідання. У судове засідання, призначене на 7 червня 2017 р., знов не з'явився, надіслав заяву про перенесення дати та часу судового засідання з причин його перебування у відрядженні, а також з урахуванням необхідності надання часу відповідачу для ознайомлення з уточненою позовною заявою. В цей же час, ЦПК України не містить такої процесуальної дії як «перенесення дати та часу судового засідання», а підстави відкладення розгляду справи регламентовано статтею 169 ЦПК України. Зазначена норма не містить такої підстави для відкладення як необхідність надання часу для ознайомлення з уточненою позовною заявою, тим більш, що ухвалою суду від 7 червня 2017 р. у прийнятті уточненої позовної заяви було відмовлено. Крім того, ознайомившись із наданою суду копією документа «направлення у відрядження», суд встановив, що воно видане самим представником позивача як головою ради ГО «Центр реформ, демократії та права», не містить посилання на відповідний наказ про відрядження, а до цього направлення не надано жодного проїзного чи іншого підтверджуючого документа про фактичне відбуття представника у відрядження. Оскільки в силу вимог частини третьої статті 169 ЦПК України неявка представника не є перешкодою для розгляду справи, суд, з урахуванням думки представника відповідача, який прибув у дане судове засідання, вважав за можливе закінчити розгляд справи за його відсутності, з урахуванням раніше наданих ним пояснень та доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що ОСОБА_2 повністю виплачена заборгованість по заробітній платі, отже предмет спору відсутній.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 23.12.2016 № 343-К «Про поновлення на роботі ОСОБА_2», скасовані накази від 07.07.2015 № 370-к «Про звільнення ОСОБА_2», від 17.03.2016 № 88-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_2», від 25.04.2016 № 116-к «Про звільнення ОСОБА_2»; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області з 10.07.2015 (арк. справи 4).

Відповідно до листа Координаційного центру з надання правової допомоги від 26.01.2017 № 29-223 ОСОБА_2 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2015 по 04.12.2015 включно шляхом безспірного списання у розмірі 33 682,03 грн. На підставі наказу від 25.04.2016 № 116-к було виплачено заробітну плату за період з 05.12.2015 по 27.04.2016, а також компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 10.07.2015 по 27.04.2016 у загальній сумі 12 161,97 грн. (арк. справи 6-7). Зазначені обставини також підтверджені розрахунковими листами та повідомленнями про безспірне списання коштів з рахунку боржника (арк. справи 8-10).

Листом Координаційного центру з надання правової допомоги від 23.02.2017 № 29-449 ОСОБА_2 повідомлено про вищезазначені виплати, а також про виплату заробітної плати з 28.04.2016 по 11.01.2017, з 24.01.2017 по 31.01.2017 та авансу за лютий поточного року у загальній сумі 57 881,59 грн. Загальна сума, виплачена ОСОБА_2 становить 120 606,79 грн., з якої утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (арк. справи 31-32).

Зазначені обставини також підтверджуються відомістю розподілу заробітної плати від 14.02.2017 та розрахунком заробітної плати за час вимушеного прогулу (арк. справи 33-34), оригінали яких також були витребувані судом для огляду та надані у судове засіданні за ухвалою суду від 27.02.2017 (арк. справи 47, 75).

Відповідно до листа Координаційного центру з надання правової допомоги від 14.03.2017 № 29-686 та доданих до нього матеріалів, наданих на виконання ухвали суду від 27.02.2017, заборгованість із заробітною платою перед ОСОБА_2 відсутня (арк. справи 73-76).

Предметом позову ОСОБА_2 є стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 55 296,00 грн. В цей же час, як встановлено судом вище, заборгованість ОСОБА_2 із заробітної плати була виплачена останній у загальній сумі 120 606,79 грн., з якої утримано податок та військовий збір. Відтак, у даному випадку відсутній предмет спору.

Крім того, слід зазначити, що правовою підставою позову ОСОБА_2 визначила положення ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка визначає строки виплати заробітної плати.

В цей же час, у даних правовідносинах ОСОБА_2 була двічі звільнена з займаної посади та поновлювалась на роботі, з огляду на що стаття 115 КЗпП України у даному випадку не підлягає застосуванню. Крім того, предметом позову ОСОБА_2 не є порушення строків виплати заробітної плати та застосування у зв'язку із цим передбаченої законом відповідальності до роботодавця.

У даному випадку позивач ототожнює виплату заробітної плати та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок чого не вірно обрала спосіб захисту порушеного права як стягнення заборгованості по заробітній платі замість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням наведених положень, саме позивачу належить право визначати предмет та підставу позову.

Тому, вирішуючи справу у зазначених межах, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову ОСОБА_2 та відсутність підстав для його задоволення, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки ОСОБА_2 в силу вимог Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати слід залишити за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 61, 64, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 червня 2017 року.

Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2017 року.

Суддя А.В. Шалагінова