АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4514/14-ц Номер провадження 22-ц/786/867/17Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Триголова В.М., Дорош А.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2, Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_6, після смерті якого залишилося спадкове майно, але звернувшись до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи, Державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори повідомила, що існує заповіт, в якому спадкодавець, все своє майно заповів своїй другій дружині, - ОСОБА_2. Позивач вважає, що зважаючи на обставини, які існували на момент складання заповіту, є сумніви щодо вільного волевиявлення батька на складання заповіту, а тому прохав суд визнати його є недійсним.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним - задоволено в повному обсязі.

Визнано заповіт ОСОБА_6 від 15 жовтня 2013 року, посвідчений секретарем Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області - недійсним.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року заяву ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним - залишено без задоволення.

З даним рішенням суду не погодились ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 та подали на нього апеляційну скаргу, в якій прохали заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Апелянти вважають, що рішення місцевого суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилаються на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення даного спору, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам.

Судове засідання проводилося за участі сторін та їх представників, за відсутності третіх сторін, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, спадкодавець - ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 р. В передбачений законодавством строк позивач ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи, але Державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори видала Витяг про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі та повідомила, що існує заповіт, в якому спадкодавець, - ОСОБА_6, все своє майно заповів своїй другій дружині, - ОСОБА_2.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №469 від 06.10.2015 року (т.1 а.с.167 на звороті) та Висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи №606/90 від 28.11.2016 року (т.2 а.с. 111) встановлено, що Рукописний запис: «Цей заповіт записано з моїх слів за допомогою комп'ютерної техніки прочитано мною в слух 15.10.2013 р.», у заповіті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 від 15.10.2013 р. (зареєстрований за № 68, виконаний НЕ ОСОБА_6, а іншою особою.

Згідно висновку посмертної судово-медичної експертизи №13 від 24.12.2015 року (т. 2а.с.12) та Висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи №606/90 від 28.11.2016 року (т.2 а.с. 111) стан здоров'я до моменту складання заповіту міг супроводжуватися розладом почерку внаслідок порушення координації тонких рухів та тремтіння рук.

Допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10., підтвердили, що знали покійного ОСОБА_6, від нього особисто неодноразово чули, що останній мав наміри заповісти все своє майно дружині. Також чули, що останній говорив, що вже заповів все майно на дружину. З дітьми відносини мабуть були не зовсім близькі, оскільки рідко їх бачили в будинку покійного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та визнаючи заповіт недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки по справі зібрані достатні докази того, що запис у заповіті, який би підтвердив вільне волевиявлення заповідача, зроблений не останнім, є всі підстави вважати, що у ОСОБА_6 на момент складання спірного заповіту було відсутнє вільне волевиявлення, яке б відповідало внутрішній його волі. Крім того, форма та порядок складання самого заповіту, не відповідає вимогам, встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 143 ЦПК України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно наданих матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції позивачем ОСОБА_4заявлялося клопотання про призначення по даній справі судово-почеркознавчої експертизи.Відповідачем ОСОБА_2 заявлялося клопотання про призначення по даній справі посмертної судово-медичної експертизи. Також, представником відповідача було заявлено клопотання про призначення по даній справі комплексної судово-почеркознавчої експертизи. Вказані клопотання були задоволені судом першої інстанції.

З урахуванням висновків проведених експертиз та наведених положень закону вбачається, що заповіт ОСОБА_6, який був складений на користь ОСОБА_2 від 15.10.2013р. (зареєстрований за № 68) не містить власноруч написаного тексту заповідачем та його підпису, які б вказували на вільне волевиявлення останнього та його внутрішню волю щодо заповідання належного йому майна відповідачці, оскільки даний текс був вчинений іншою особою, а тому висновок суду першої інстанції про визнання даного заповіту недійсним є повним та обґрунтованим, та таким, що відповідає обставинам справи та зібраним по справі доказам.

Доводи апелянтів та надані останніми докази, в тому числі показання свідків, не спростовують висновків суду, оскільки вони не містять даних, які б вказували на волевиявлення та внутрішню волю заповідача на момент складання заповіту, та не пояснюють обставин за яких заповіт містить рукописний текст від імені заповідача, який вчинений не ним, а іншою особою.

Доводи апелянта про необґрунтованість висновків місцевого суду щодо наявних порушень при посвідченні спірного заповіту (невідповідність форми заповіту та порядок його посвідчення), знайшли своє підтвердження та спростовуються поясненнями відповідача та іншими доказами. Проте, зважаючи на той факт, що дані висновки не впливають на зміст рішення суду, мають другорядний характер, колегія суддів, вбачає за можливе з даних підстав не змінювати рішення суду, обмежившись даним мотивуванням та проведеними висновками.

Доводи апелянтів, щодо допущення судом першої інстанції, в ході розгляду справи, порушення норм процесуального законодавства також є частково обґрунтованими, проте, виходячи з положень ч. 3 ст. 309 ЦПК України, вони не можуть слугувати підставою для скасування чи зміни рішення суду, оскільки їх допущення не вплинуло на правильність та законність прийнятого рішення.

Таким чином, виходячи зі встановлених обставин, та вищенаведених вимог закону, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання заповіту ОСОБА_6 складеного на користь ОСОБА_2 від 15.10.2013 року недійсним, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами факт того, що в момент складання вказаного заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ В.М. Триголов /підпис/ А.І. Дорош

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: