АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/12071/15-к Головуючий у 1-й інстанції: Рєпін К.К.

Номер провадження: 11-кп/791/547/17 Доповідач: Коломієць Н.О.

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі: 

головуючого судді: Коломієць Н.О.

суддів: Калініченка І.С., Красновського І.В.

з участю секретаря судового засідання: Благовещенської О.О.

прокурора: Безушко Т.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  у м. Херсоні кримінальне провадження № 12015230040003787 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 27.03.2017 року  щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого;  

-21.10.2005 року Суворовським районним судом м. Херсона за ч. 2 ст. 307 , ч. 2 ст. 309 КК України до п’яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки

-05.12.2006 року Комсомольським районним судом м.Херсона за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до п’яти років шести місяців позбавлення волі, 31.07.2009 року звільнений умовно-достроково, невідбута частина покарання складає 1 рік 8 місяців;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,   ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч.2  ст. 186 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років у кримінально-виконавчій установі закритого типу. На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання, термін попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 18 вересня 2015 року по день набрання вироком законної сили. Запобіжний захід обрано тримання під вартою. Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 01.07.2015 року близько 11.20 год., знаходячись біля буд.9 по вул. Залізничній в м. Херсоні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, із корисливих спонукань, повторно, без застосування фізичного насильства шляхом ривку відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме золотий ланцюжок, вагою 8 г, довжиною 45 см, вартістю 5000,00 грн., чим спричинив ОСОБА_3 шкоду на суму 5000,00 грн.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, 11.08.2015 року близько 16.00 год., знаходячись біля буд.1 по вул. Шевченко в м. Херсоні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, із корисливих спонукань, повторно, із застосуванням до ОСОБА_4 фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, що виразилось в утриманні останньої за шию та заламуванні руки ОСОБА_4, шляхом ривку відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_4, а саме золотий ланцюжок, довжиною 60 см, вагою 1 г, вартістю 600 грн., золотий хрестик, вагою 4,5 г, вартістю 2400 грн., всього на загальну суму 3000 грн., чим спричинив ОСОБА_4 шкоду на суму 3000 грн.

ОСОБА_1, 09.09.2015 року близько 17.15 год., знаходячись біля буд.4 по вул. Гмирьова в м.Херсоні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, із корисливих мотивів, повторно, із застосуванням до ОСОБА_5 фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, що виразилося у поштовху, від якого остання впала на землю, відкрито викрав майно, яке належить ОСОБА_5, а саме сумку жіночу білого кольору, вартістю 200 грн., гаманець шкіряний чорного кольору, вартістю 150 грн., гроші в сумі 300 грн. гроші в сумі 1 долар США, що станом на 09.09.2015 р. згідно курсу НБУ складає 22 грн.42 коп., окуляри оптичні, вартістю 1500,00 грн., в футлярі чорного кольору вартістю 50,00 грн., сонцезахисні окуляри «Дирон», вартістю 370,00 грн. у фірмовому футлярі чорного кольору, вартістю 50 грн., два комплекти ключів, вартістю 200 грн., блюдо для торта, порцелянове, вартістю 100 грн., паспорт громадянина України з довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків та пенсійне посвідчення на ім'я потерпілої, які матеріальної цінності для потерпілої не мають, всього на загальну суму 2942 грн. 42 коп., в результаті чого спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 2942,42 грн.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за епізодом відкритого заволодіння майном ОСОБА_5 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 186 КК України, в решті вирок скасувати, а провадження закрити в зв’язку із відсутністю достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що ОСОБА_1 мав умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_5 при цьому фізичного насильства до неї не застосовував, потерпіла впала на землю від того, що ОСОБА_1 намагався вирвати в неї з рук сумку, на що судом безпідставно не звернуто увагу. В решті обвинувальний вирок ґрунтується лише на показаннях потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які ОСОБА_1 заперечує. Показання вказаних потерпілих апелянт вважає недостовірними, оскільки в суді вони не могли зі 100% впевненістю стверджувати, що саме ОСОБА_1 вчинив їх пограбування, тобто їх показання є припущенням, а вирок суду не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви мають тлумачитись на користь обвинуваченого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 наводить аналогічні доводи та висуває аналогічні апеляційні вимоги.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просив провести апеляційний розгляд у відсутність захисника, з якою попередньо узгодив це питання.

Враховуючи, що участь захисника у цьому провадженні є необов’язковою, зважаючи на позицію обвинуваченого, колегія суддів визнала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності захисника.

Вислухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав апеляційні скарги сторони захисту, прокурора, який апеляційні скарги просив залишити без задоволення, заслухавши сторони в судових дебатах, останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України стосовно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 не визнавав, посилаючись на те, що ці злочини не вчинював, а щодо потерпілої ОСОБА_5 вину визнав частково, пояснюючи, що не застосовував до потерпілої фізичного насильства.

Ретельно перевіривши аналогічні доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст. 374 КПК України.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно.

Вирок ґрунтується на належних, допустимих доказах, яких достатньо для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються.

Так, під час допиту судом першої інстанції потерпіла ОСОБА_3 показала, що 01.07.2015 року близько 11:20 годин, вона прямувала по вул. Залізничній в м. Херсоні в сторону проспекту Ушакова, відчула, як позаду смикнули золотий ланцюжок, повернувшись побачила чоловіка, який втік разом із її золотим ланцюжком.

Під час досудового розслідування та в суді потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка її пограбувала (том 2 а.п. 83-85).

Потерпіла ОСОБА_4 в суді першої інстанції показала, що 11.08.2015 року близько 16:20 годин біля буд. 1 по вул. Шевченко в м. Херсоні, йшла додому, відчула, як хтось рукою тримає її за шию, заламує руку та зриває золотий ланцюжок, повернувшись побачила чоловіка, який втік, забравши золотий ланцюжок, на якому був золотий хрестик.

Під час досудового розслідування та в суді ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_1 як особу, що вчинила щодо неї грабіж (том 2 а.п. 93-95).

Потерпіла ОСОБА_5 в суді першої інстанції показала, що 09.09.2015 року близько 16 годин, йшла по вул. Гмирьова в м. Херсоні в напрямку вул. Потьомкінської, побачила двох чоловіків, які йшла назустріч. Потім почула поштовх та те, що хтось смикнув за ланцюжок на шиї, від поштовху вона впала на асфальт, після чого відчула, як з-під неї витягли жіночу сумку з речами.

Аналогічні обставини, зокрема і про застосування до неї фізичного насильства викладені потерпілою й в заяві про вчинений злочину (том 2 а.п. 6).

Під час досудового розслідування та в суді ОСОБА_5 з впевненістю впізнала ОСОБА_1 як особу, що її пограбувала (том 2 а.п. 114).

Заперечення обвинуваченим факту застосування фізичного насильства до ОСОБА_5 спростовуються показаннями останньої про те, що вона впала від якогось поштовху і лише після цього нападник заволодів її майном. Ці обставини не заперечує й сам обвинувачений.

При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується як засіб протиправного вилучення або утримання такого майна.

У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися протиправно вилученим майном і застосовує насильство лише з метою звільнення від затримання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем.

Натомість в даній ситуації, насильство застосовано ще до того, як ОСОБА_1 незаконно заволодів майном потерпілої, тому його дії за кваліфікуючою ознакою - застосування насильства, що не було небезпечним для життя і здоров’я потерпілої, кваліфіковані вірно.

Під час затримання та огляду ОСОБА_1 в нього виявлено жіночу сумку білого кольору без ручок, в якій знаходяться пенсійне посвідчення на ім’я ОСОБА_5, паспорт на ім’я ОСОБА_5, довідка про присвоєння ОСОБА_5 ідентифікаційного номера, дисконтні карти ( том 2 а.п. 109).

Під час пред’явлення вказаних речей для впізнання потерпіла ОСОБА_5 впізнала цю сумку, яка була відкрито викрадена в неї 09.09.2015 року (том 2 а.п. 110-111).

В ході проведених слідчих експериментів 16.10.2015 року та 25.05.2015 року ОСОБА_1 в присутності понятих відтворив обстановку та обставини вчинених ним грабежів потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Протоколами слідчих експериментів зафіксовано, що місця вчинених злочинів та способи вчинення злочинів, про які зазначав ОСОБА_1 співпадають за своїм змістом та місцями та способами, про які вказували потерпілі (том 2 а.п. 99-100; 115-116).

Допустимість вказаних доказів стороною захисту не оспорюється.

Таким чином, оцінивши всі докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, а позицію ОСОБА_1 обґрунтовано розцінив як прагнення уникнути відповідальності.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисних, за місцем проживання характеризується негативно (том 1 а.п. 53, том 2 а.п. 33), відсутність обставин, що пом’якшують покарання, обставину, що його обтяжує - вчинення злочину щодо особи похилого віку – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 і дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів неможливе без ізоляції від суспільства.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 27.03.2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді три підписи

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О.Коломієць