ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2017 р. м. Київ К/800/21591/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016

у справі № 809/1453/15 (№ 876/4594/16)

за позовом ОСОБА_4

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Долинська ОДПІ), в якому просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 № 0001891700, № 0001901700, № 0001911700, № 0001921700, № 0001941700.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 № 0001901700, № 0001921700, № 0001891700, № 0001911700, № 0001941700.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.09.2013 по 24.09.2013, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 16.09.2013 № 90, № 91, № 92, № 93, наказу від 16.09.2013 № 138 та згідно постанови слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області від 11.09.2013, посадовими особами Долинської ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 01.10.2013 № 793/172/НОМЕР_6 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми валового доходу на 4 823,41 грн., в результаті чого збільшено до сплати податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 370 863,95 грн.; - пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України внаслідок не ведення книги обліку доходів і витрат; - пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в період, що перевірявся, всього у сумі 1 543 478 грн.; - пункту 176.2 (б) статті 176 Податкового кодексу України в наслідок подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків; - абзацу 4 пункту 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», пункту 125.1 статті 125 Податкового кодексу України в наслідок діяльності, без отримання відповідних торгових патентів, що тягне за собою сплату штрафу у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць; - пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.03.2015 були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001891700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1 929 347,50 грн., з яких 1 543 478 грн. - за основним платежем та 358 869,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001901700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 1 713 579,95 грн., з яких 1 370 863,95 грн. - за основним платежем та 342 716 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001911700, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 510 грн.; № 0001921700, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн.; № 0001931700, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 грн.; № 0001941700, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування у розмірі 11 352 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

В даному випадку відповідні висновки судами попередніх інстанцій були зроблені без належного дослідження обставин, що слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводів позивача, з посиланням здебільшого лише на обставини зазначені перевіряючими в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі № 809/1453/15 (№ 876/4594/16) - скасувати.

Справу № 809/1453/15 (№ 876/4594/16) направити на новий судовий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько

Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова

(підпис) Н.Є. Маринчак