ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 14/5026/879/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)

Короткевича О.Є.,

Полякова Б.М.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4

на ухвалувід 10.04.2017 Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/5026/879/2011 господарського суду Черкаської області

за заявою боржникасільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми"

провизнання банкрутом

ліквідатор арбітражний керуючий Рогов В.А.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ОСОБА_4 - ОСОБА_6, довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.04.2011 порушено провадження у справі № 14/5026/879/2011 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підгайдамацькі ферми" (далі - СТОВ "Підгайдамацькі ферми", Боржник) за заявою останнього в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Черкаської області від 19.11.2012 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Загороднього О.М.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.12.2013 відмовлено у затвердженні звіту ліквідатора в частині звіту про вжиті заходи з проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційного балансу на 15.11.2013, усунуто арбітражного керуючого Загороднього О.М. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором СТОВ "Підгайдамацькі ферми" арбітражного керуючого Рогова В.А. та ін.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 (суддя Гура І.І.) задоволено вимогу заяви ліквідатора СТОВ "Підгайдамацькі ферми" - арбітражного керуючого Рогова В.А. та присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8) на користь СТОВ "Підгайдамацькі ферми" 945 000,00 грн. вартості великої рогатої худоби.

Не погодившись із вказаною ухвалою, фізична особа ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Рогова В.А. відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Дикунська С.Я., Чорна Л.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом попередньої інстанції норм ст.ст. 55,129 Конституції України, ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_4, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про припинення апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник на час подання апеляційної скарги не мав статусу кредитора чи іншого учасника даної справи про банкрутство, права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, питання про права і обов'язки заявника апеляційної скарги судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, відтак, ОСОБА_4 не мав права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали господарського суду Черкаської області від 31.01.2017. При цьому, апеляційний суд, пославшись на норми ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство щодо наслідків визнання боржника банкрутом та п. 4 резолютивної частини постанови суду від 19.11.2012 про визнання СТОВ "Підгайдамацькі ферми" банкрутом, відхилив доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 як власник майна Боржника та колишній директор СТОВ "Підгайдамацькі ферми" має право на оскарження зазначеної ухвали місцевого суду.

Однак, суд касаційної інстанції частково не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки вони є передчасними, зроблені без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, виходячи з приписів ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно норм ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Отже, вирішуючи питання про процесуальне право ОСОБА_4 на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 31.01.2017, суду апеляційної інстанції слід було належним чином з'ясувати правовий статус скаржника в розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, заявник апеляційної скарги, ОСОБА_4, зазначав, що він є власником майна боржника.

Однак, вказаним обставинам апеляційний суд не надав належної правової оцінки та не використав свої повноваження, визначені нормами ст. 101 ГПК України.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що ОСОБА_4 як власник майна Боржника та колишній директор СТОВ "Підгайдамацькі ферми" має право на оскарження зазначеної ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції послався на норми ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство, згідно яких з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Однак, при цьому, апеляційним судом не було проаналізовано, чи може припинення повноважень власника (власників) майна банкрута припинити право власності фізичної особи (засновника) на майно товариства; не було з'ясовано правовий статус ОСОБА_4 як власника майна боржника або як уповноваженої особи акціонерів (учасників) товариства, які в силу норм ст. 1 Закону про банкрутство є учасниками справи про банкрутство. Факт права власності фізичної особи ОСОБА_4 на частку у статутному фонді СТОВ "Підгайдамацькі ферми" апеляційним господарським судом взагалі не досліджувався та не встановлювався.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі ОСОБА_4 не зазначає, а також не посилається на відповідні докази у справі (Статут СТОВ "Підгайдамацькі ферми", витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) про частку своєї власності у майні Боржника.

В контексті зазначеного, суду апеляційної інстанції слід було враховувати приписи норм ст. 1 Закону про банкрутство, якими встановлено, що уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника є особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу, а також положення ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно яких, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З'ясування вказаних обставин, на думку касаційного суду, є необхідним для вирішення питання щодо правового статусу фізичної особи ОСОБА_4 у даній справі та права останнього на участь у справі у якості власника майна Боржника чи уповноваженої особи учасників Боржника, а також, відповідно, права оскаржувати судові рішення у даній справі.

За таких обставин, є передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_4 не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство СТОВ "Підгайдамацькі ферми".

У зв'язку із викладеним, колегія суддів зазначає про незаконність у зв'язку неповнотою з'ясування обставин справи рішення апеляційного суду про припинення апеляційного провадження за скаргою фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 у даній справі, а також про необхідність проведення нового апеляційного провадження та з'ясування вказаних вище обставин у судовому засіданні без зміни складу суду.

Таким чином, виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного суду, якому при новому розгляді апеляційної скарги слід з'ясувати обставини щодо права фізичної особи ОСОБА_4 на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду.

На підставі наведеного та керуючись нормами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 41, ст.ст. 91, 106, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 у справі №14/5026/879/2011 скасувати.

3. Справу № 14/5026/879/2011 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 15.06.2017