Справа № 548/654/16-ц

Провадження № 2/548/24/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2017 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

при секретарі - Листопад В.Л.,

розглянувши у відкрит ому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1  з  обмеженою  відповідальністю "  Вікотек" до ОСОБА_2,  ПАТ  "  Банк  Форвард",  третя  особа, яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні  відповідачів  -  Приватний  нотаріус  Київського міського  нотаріального округу ОСОБА_3,  та  третя  особа , яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні    позивача  -  ПАТ "  Світ  Електроніки"   про   визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29117602 від 06.04.2016 року ; про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район м. Хорол, вул. Незалежності, будинок 29, визнання за ОСОБА_1 з  обмеженою  відповідальністю "  Вікотек" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район м. Хорол, вул. Незалежності, будинок 29,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач  ТОВ  "  Вікотек"  звернувся  до суду  з позовом  до  ОСОБА_2,  ПАТ  "  Банк  Форвард",  третя  особа, яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні  відповідачів  -  Приватний  нотаріус  Київського міського  нотаріального округу ОСОБА_3,  та  третя  особа , яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні    позивача  -  ПАТ "  Світ  Електроніки"   про   визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29117602 від 06.04.2016 року ; про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район м. Хорол, вул. Незалежності, будинок 29, визнання за ОСОБА_1 з  обмеженою  відповідальністю "  Вікотек" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район м. Хорол, вул. Незалежності, будинок 29.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.06.2006 року за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вікотек» було зареєстровано право власності на магазин за

адресою: Полтавська область, Хорольский район, м. Хорол, вул. Маркса Карла, буд. 29,

що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № ЯЯЯ 852007 та

витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно .

02.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 Стандарт»

(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Форвард»)

(Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (Іпотекодавець), що діє в якості майнового поручителя на виконання зобов'язань Публічним акціонерним товариством " Світ Електроніки" ( позичальник), укладено договір іпотеки № 014-12 та зареєстровано обтяження у Державному реєстрі іпотек. За умовами вказаного договору Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 15.07.2011 року № 005-3 передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: магазин, загальною площею 248,5 кв.м., що знаходиться за адресою - Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Маркса Карла, буд. 29 в п'ятиповерховому будинку на першому поверсі.

28.01.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18920875, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Маркса Карла, 29, за ПАТ «Банк «Форвард».

Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5 № 18920875 від 28.01.2015 р., ТОВ «Вікотек» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання його протиправним та скасування. Підставою для звернення до суду з відповідним позовом стало те, що здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за новим власником ПАТ «Банк «Форвард» відбулось за відсутності документів, які є підставою для реєстрації права власності у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року по справі № 816/1777/15 (залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року) визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2015 року № 18920875, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою Полтавська обл., Хорольський район, м. Хорол, вул. Маркса Карла, 29, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство «Банк «Форвард» (податковий номер 34186061) .

Відтак з дати набрання законної сили Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року по справі № 816/1777/15 (13.10.2015 р.) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Карла Маркса, 29 повернулось у власність ТОВ «Вікотек», про що 23.10.2015 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно вчинено відповідний запис .

Однак 22.04.2016 року ТОВ «Вікотек» з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 01.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Карла Маркса, 29 (теперішня назва: вулиця Незалежності 29 згідно розпорядження Хорольської міської ради Полтавської області від 18.01.2016 р. № 5-р). укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Форвард» та громадянином України ОСОБА_2

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.04.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, слід визнати недійсним, а рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 29117602 від 06.04.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 скасувати зі слідуючих підстав.

16.11.2015 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Вікотек» стало відомо, що 27.10.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено нотаріальну дію та проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - магазин за адресою Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, 29, за ПАТ «Банк «Форвард».

Позивач вказує, що зважаючи на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було проведено реєстрацію права власності за іпотекодержателем з грубим порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, не надіслано іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, у листопаді 2015 року ТОВ «Вікотек» звернулося до Головного територіального управління юстиції у місті Києві з відповідною скаргою.

Позивач вказує, що за результатами проведеної перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві встановлено, що дії нотаріуса ОСОБА_3, направлені на державну реєстрацію речових прав на магазин за адресою Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, 29, здійснено з порушенням норм ч. 2, 3, 5 ст. 3, ч. 2, 9 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також п. 7.30 розділу 7 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства» .

А тому, зважаючи на те, що повторна реєстрація права власності на магазин за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, 29 за ПАТ «Банк «Форвард» відбулася з порушенням вимог чинного законодавства України, то на дату укладення оспорюваного правочину (01.04.2016 року) ПАТ «Банк «Форвард» на думку позивача не був законним власником даного майна та не мав права ним розпоряджатися.

Як зазначає позивач, вищевикладене свідчить про невизнання відповідачами права власності позивача на спірне майно, що є порушенням прав та законних інтересів ТОВ «Вікотек» відносно такого майна, які на його думку підлягають захисту у судовому порядку.

Крім того, 23.09.2015 року Господарським судом м. Києва винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство за заявою ТОВ «Вікотек» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Після набрання законної сили Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року по справі № 816/1777/15 (13.10.2015 р.) та з урахуванням ухвали Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/22788/15, звернення стягнення на нерухоме майно ТОВ «Вікотек», в тому числі на магазин за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, 29, може здійснюватися виключно у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1  з  обмеженою  відповідальністю "  Вікотек" - адвокат ОСОБА_6 підтримала позов та прохала його задовольнити оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, 29, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 01.04.2016 року має бути визнано недійсним у зв’язку з порушенням в момент його вчинення вимог цивільного законодавства .

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 прохав суд відмовити у задоленні позову, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем за відплатним договором купівлі-продажу нерухомого майна, та відсутні підстави для визнання недійсним оскаржуваного договору куплі-продажу, для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29117602 від 06.04.2016р.; для скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, буд. 29; для визнання права власності за ТОВ «Вікотек».

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ  "  Банк  Форвард" ОСОБА_8 прохав суд відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що у позивача відсутні підстави для визнання за ним права власності на нерухоме майно.

В судове засідання третя особа, яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні  відповідачів  -  Приватний  нотаріус  Київського міського  нотаріального округу ОСОБА_3 не з"явився, але подав до суду заперечення та прохав відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

В судове засідання представник третьої особи, яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні    позивача  -  ПАТ "  Світ  Електроніки" не з"явився, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

 Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також третьої особи - ПАТ "Банк Форвард", дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що в задоволеннні позову слід відмовити з таких підстав.

За змістом ст. ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 3, 4 і 5 вказаної статті, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 01.04.2016 року було укладено договір купівлі - продажу на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, буд. 29 .

06.04.2016 року було зроблено запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

По Договору куплі - продажу відповідачем ОСОБА_2 було сплачено 1 400 000, 00 гривень, (один мільйон чотириста тисяч гривень).

На момент укладення спірного договору куплі-продажу право власності ПАТ «Банк Форвард» на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, буд. 29, не було визнано у встановленому законодавством порядку незаконним. Право ПАТ «Банк Форвард» на відчуження нерухомого майно було перевірено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Крім того, з моменту оформлення права власності ПАТ «Банк Форвард» (27.10.2016 року), до укладення договору купівлі-продажу пройшов значний час, тому у відповідача ОСОБА_2 не було підстав вважати, що мають бути перешкоди для вчинення правочину з купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна.

Договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства України, в нотаріальній формі, за плату, на час укладення договору майно не перебувало під арештом .

В судовому засіданні встановлено , що ні право власності на майно ПАТ «Банк Форвард», ні договір іпотеки на підставі якого було зареєстровано право власності на момент укладення Договору недійсними не були визнані, тобто відповідач - ОСОБА_2 набув право власності у порядку, встановленому законом, і є добросовісним набувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 12 ЦК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» добросовісність набувача презумується, а отже, факт добросовісності набувача не потребує додаткового встановлення його судом або підтвердження будь-яким іншим способом.

Оскільки недобросовісне набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Таким чином, враховуючи, наведене вище та те, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем за відплатним договором купівлі-продажу нерухомого майна, вказаний договір не підлягає визнанню недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, а право власника на витребування майна від добросовісного набувача реалізується в порядку, встановленому статтею 388 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного

договору купівлі-продажу, суд прийшов до висновку, що не підлягає також задоволенню вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29117602 від 06.04.2016 року, про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район, м. Хорол, вул. Незалежності, буд. 29; визнання права власності за ТОВ «Вікотек».

Судом було встановлено та неоспорювалось сторонами , що ПАТ «Банк Форвард» було надано кредитну лінію ПАТ «Світ Електроніки» (позичальнику) під заставу (іпотеку) нерухомого майна, що належить майновому поручителю ТОВ «Вікотек» (іпотекодавецю).

Договір іпотеки містив застереження про позасудове врегулювання, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання .

Позичальник не виконав зобов’язання, а саме не повернув кредит.

На виконання умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя та Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_4 надіслав рекомендованим листом з описом вкладення іпотекодавцеві та позичальнику письмову вимогу про усунення порушень, в якій зазначив стислий зміст порушеного зобов'язання, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги .

Але ні позичальник, ні іпотекодавець не отримували пошту від Банку, а тому ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з клопотанням про направлення вищевказаних вимог та посвідчення факту відправлення та вручення таких вимог . Ці вимоги позичальником та іпотекодавцем були отримані, на підтвердження чого нотаріус видав відповідні свідоцтва. Після чого позичальник та іпотекодавець отримали і вимоги, які були відправлені Банком. Позичальником та іпотекодавцем не було виконано вищевказаних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернув стягнення на заставне майно шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки через державного ресторатора речових прав, подавши необхідний пакет документів, в т.ч. свідоцтва нотаріуса, якими підтверджується зміст відправлених позичальнику та іпотекодавцю вимог та факт отримання ними таких вимог.

В подальшому ТОВ «Вікотек» оскаржив в судах першої та другої інстанцій вищезазначену реєстрацію і в судовому порядку скасував дану реєстрацію мотивуючи тим, що направлення нотаріусом вимог не є належним доказом їх направлення.

27.10.2015 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса, що має функції державного реєстратора прав з повним пакетом документів, в т.ч. вимогами, що відправленні Банком та підтвердженнями їх направлення та отримання, що підтверджують перехід права власності на магазин, загальною площею 248,5 кв. м., що складається з приміщення магазину (літера А-5), замощення (літера 1), що знаходиться за адресою: Полтавська область, Хорольський район, місто Хорол, вулиця Маркса Карла, будинок номер 29 , в зв’язку з чим, у Державного реєстратора не було підстав для відмови в державній реєстрації права власності.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV від 05.06.2003 року Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до положень статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Позивач зазначає, що Державним реєстратором було проведено реєстрацію з грубим порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема не надіслано іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень в тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вищевказані твердження є такими що не відповідають дійсності, так як вищевказані документи є обов’язковими для реєстрації права власності обраним шляхом.

Пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (який був чинним на момент здійснення реєстрації), визначено що, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Так, Банком до Державного реєстратора разом з заявою про реєстрацію права власності було подано пакет документів, визначений Порядком №868, а саме: - договір іпотеки № 014-12 від 02.09.2011 року, , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 636, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками; - вимога про усунення порушень іпотекодавцю - ТОВ «Вікотек» та боржнику ПАТ «Світ Електроніки»; - повідомлення про вручення поштового відправлення - цінного листа з описом (яким підтверджується факт передачі вимоги про усунення порушень, факт вручення вимоги про усунення порушень та факт завершення 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги іпотекодержателем (ТОВ «Вікотек») та боржником (ПАТ «Світ Електроніки»),

Суд приходить до висновку, що ТОВ «Вікотек» було відомо про державну реєстрацію, оскільки останнім було подано скаргу до Міністерства юстиції України на дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності за Банком. В задоволенні даної скарги було відмовлено, перевіркою встановлено відсутність порушень в діях державного реєстратора під час реєстрації права власності.

Таким чином посилання ТОВ «Вікотек» на те що на момент укладення договору купівлі- продажу ОСОБА_4 не був законним власником нерухомого майна є такими, що не відповідають дійсності.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що ПАТ «Банк Форвард» на момент укладення договору купівлі-продажу не був законним власником нерухомого майна, спростовується такими доказами.

Так, ПАТ «Банк Форвард» на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення зареєстровано в реєстрі №964 Нерухомого майна з ОСОБА_2 був єдиним законним власником з усіма належними правами на спірне майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №46364559 від 27.10.2015 року, який був чинним, в судовому порядку не оскаржений та не скасований.

Позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у місті Києві зі скаргою про те, що Державним реєстратором було проведено реєстрацію права власності з грубим порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, не надіслано іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцятиденний строк.

В матеріалах справи міститься відповідь Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України від 18.12.2015 року, в якій встановлено відсутність порушень в діях державного реєстратора під час реєстрації права власності.

Посилання позивача на те, що під час реєстрації були відсутні передбачені законодавством документи, суд не приймає до уваги, оскільки перевіркою встановлено що під час реєстрації дані документи були надані до Державного реєстратора (аркуш 2, пп.8-9 абз.2 листа Міністерства юстиції України №34736/0/11-15 від 28.11.2015р.).

Перевіркою не було встановлено порушень, вказаних в скарзі ТОВ «Вікотек». Станом на 01.04.2016 року право власності на нерухоме майно, яке було зареєстровано за Банком, ні оскаржене, ні скасовано ніким не було.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові №8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснив, що відповідно до абзацу другого частини першої ст. 2 Закону № 1952-ІУ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої ст. 30 Закон № 1952-ІV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Позивач не звернувся в встановлений законодавством строк до суду з позовною заявою про скасування рішення про державну реєстрацію прав на Нерухоме майно (для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк (ст. 99 КАС України)), якщо він вважав що його право порушене. Отже, право власності, зареєстроване за Банком 27.10.2016 року на Нерухоме майно є безспірним, оскільки в встановлені законодавством строки жодним чином не оскарженим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування договору купівлі продажу нежитлового приміщення зареєстровано в реєстрі № 964 Нерухомого майна укладеного Банком з ОСОБА_2

Суд прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення зареєстровано в реєстрі № 964 Нерухомого майна укладеного Банком з ОСОБА_2, було укладено відповідно до вимог чинного законодавства цей договір відповідає наміру сторін і не порушує права третіх осіб або державних інтересів, право власності ОСОБА_2 набув правомірно.

ПАТ «Банк Форвард» передав покупцеві ОСОБА_2 нерухомість і отримав

від того кошти в розмірі про який вони досягли домовленості.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 листопада 2012 року розглянув справу № 6-107 цс 12, предметом якої був спір про визнання договору недійсним за позовом особи, яка не була стороною цього договору.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у разі, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 ЦК України: віндикація (ст.ст. 387, 388 ЦК України) - якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст. 392 ЦК України) - якщо річ не вибула з володіння позивача, однак його право на неї не визнається відповідачем.

Оскільки, ТОВ «Вікотек» вважає що його право було порушено, і ОСОБА_4 неправомірно зареєстрував за собою право власності, то ним обраний невірний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Оскільки, добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то відповідно тільки наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння. Оспорюваний правочин під такі ознаки не підпадає, оскільки майно придбано в особи, яка мала право відчужувати це майно на момент продажу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у ТОВ «Вікотек» відсутні підстави для визнання за ним права власності на Нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, належним чином оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому не має підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.5,10,60,61,88,174,213-215,218 ЦПК України, згідно з ст. 41 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 3,ст.ст. 203, 317, 320, 593, 655 ЦК України, суд

В ИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1  з  обмеженою  відповідальністю "  Вікотек" до ОСОБА_2,  ПАТ  "  Банк  Форвард",  третя  особа, яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні  відповідачів  -  Приватний  нотаріус  Київського міського  нотаріального округу ОСОБА_3,  та  третя  особа , яка  не  заявляє  самостійних вимог  на  предмет спору на  строні    позивача  -  ПАТ "  Світ  Електроніки"   про   визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29117602 від 06.04.2016 року ; про скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район м. Хорол, вул. Незалежності, будинок 29, визнання за ОСОБА_1 з  обмеженою  відповідальністю "  Вікотек" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, Хорольський район м. Хорол, вул. Незалежності, будинок 29 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Н.С. Миркушіна