Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #64580414

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/516/17-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1261/К/17 суддя Суботіна С.А.

Категорія – 34 (ІІ) Суддя-доповідач – ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: 

головуючого судді -         Зубакової В.П.

суддів -                             Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря -       Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник за довіреністю  ОСОБА_3,   на ухвалу  Криворізького районного суду  Дніпропетровської області  від  03 квітня  2017  року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_2 -  ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (надалі – ПАТ «СК «Країна»), про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просила суд стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_4 майнову шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 49784,50 грн., витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 2500,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року відкрито провадження по вказаній справі.

03.04.3017 року позивач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діяв представник ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на рухоме майно, а саме автомобіль НОМЕР_1, 2004 року випуску, який належить ОСОБА_4.

Ухвалою Криворізького районного суду  Дніпропетровської області  від  03 квітня  2017  рокувідмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення поданої заяви, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався ч.2 ст. 151 ЦПК України та виходив з її необґрунтованості та передчасності, оскільки на даній стадії судового розгляду розмір шкоди, завданої позивачу та вина відповідача у заподіянні цієї шкоди судом не перевірені.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

 Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

          Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу стягнення з відповідача ОСОБА_4 майнової шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 49784,50 грн., витрат на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 2500,00 грн., моральної шкоду у розмірі 10000,00 грн., судового збору у розмірі 1600,00 грн., тобто ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги щодо стягнення на її користь з відповідача 63 884,50 грн. та у випадку задоволення позовних вимог у повному обсязі саме ця сума підлягає до стягнення.

ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру МВС України за ОСОБА_6 зареєстровано автомобіль НОМЕР_1, 2004 року випуску (а.с. 29 – 32).

Зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 значної суми та матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у нього фінансової можливості сплатити грошові кошти у розмірі 63 884,50 грн. (у випадку задоволення позовних вимог), колегія суддів вважає прийнятним доводи позивача щодо необхідності накладення арешту на належний ОСОБА_4 автомобіль, що забезпечить виконання рішення суду у повному обсязі.

При цьому, такий вид забезпечення позову не призведе до порушення прав ОСОБА_4 на користування своєю власністю, адже накладення арешту на рухоме майно здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію обтяження та, відповідно до пункту 4.2.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, арештоване майно передається на зберігання боржнику або його представнику.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, автомобіль НОМЕР_1, 2004 року випуску, вибув із власності ОСОБА_4 та 25 квітня 2017 року (тобто після постановлення оскаржуваної ухвахи суду) перереєстрований на нового власника.

Оскільки, забезпечення позову можливе лише шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, та засоби забезпечення позову не повинні порушувати права та охоронювані законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, 2004 року випуску, з тих, підстав, що останній належить особі, яка не є стороною у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – зміні в частині мотивів відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:


Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник за довіреністю  ОСОБА_3,– задовольнити частково.

Ухвалу Криворізького районного суду  Дніпропетровської області  від  03 квітня  2017  рокузмінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє представник за довіреністю  ОСОБА_3,   про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.


Головуючий:

Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація