Справа № 606/1645/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Марціцкої І.Б.

за участю секретарів Лишак О.І., Пасько І.Б.

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Кредитної спілки «Калина», ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів поруки,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали позов до Теребовлянського районного суду Тернопільської області до Кредитної спілки «Калина», ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів поруки №ДП -0503856/1 №ДП - 0503856/2, №ДП -0503856/3, №ДП -0503856/4, №ДП -0503856/5 від 16 березня 2015 року, які укладені між позивачами, як поручителями з однієї сторони та відповідачем КС «Калиною», ОСОБА_10 - з іншої сторони в порядку забезпечення основного зобов'язання, яке виникло між ОСОБА_10 як позичальником та КС «Калиною» як кредитором на загальну суму кредиту - 100000,00 грн. Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що з ОСОБА_10, не знайомі, жодних договорів поруки не підписували, не знали про існування основного зобов'язання, а тому не мають жодних обов'язків перед КС «Калиною» та ОСОБА_10. Крім того позивачі вказали, що в різні періоди вони також отримували кредити в спілці, договори оформлювала ОСОБА_11, яка є донькою ОСОБА_10, тому припускають, що відповідач ОСОБА_11 шляхом обману надала їм для підпису бланки договорів.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали повністю з мотивів наведених в позовній заяві. Додатково пояснили, що їм стало відомо про наявність оспорюваних договорів поруки, коли прийшли матеріали позовної заяви з Теребовлянського районного суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_10 та з них як солідарних боржників. Позивач ОСОБА_1 пояснила, що звернулася до ОСОБА_9 з вимогами пояснити ситуацію, на що остання відповіла, що має намір поїхати за кордон та повністю погасить заборгованість, крім того позивач зазначила, що зверталася до керівництва кредитної спілки вимагала пояснень, їй повідомили, що поміняли б поручителів, але так як позов подано до суду, не можуть цього зробити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, пояснив, що договори поруки укладалися та підписувалися позивачами особисто в місті Теребовля по місці знаходження відділення кредитної спілки «Калина», можливо, в різний час протягом дня. З приводу місця вчинення правочину, яке вказано в оспорюваних договорах м. Тернопіль, пояснив, що договори розробляються по зразку, тому зазначене місто Тернопіль, так як адреса юридичної особи КС «Калина» м . Тернопіль.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилась, будь-яких письмових клопотань, пояснень чи заперечень не надала.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до договору кредитної лінії № 0503856 від 16 березня 2015 року укладеного між Кредитною спілкою «Калина» як Кредитором та ОСОБА_10 як Позичальником, остання отримала кредит на суму 100000,00 грн. строком на 24 місяці до 16 березня 2017 року.

В забезпечення виконання основного зобов'язаня було укладено договір поруки №ДП -0503856/1 від 16 березня 2015 між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_1, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП - 0503856/2 від 16 березня 2015 року між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_6, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП -0503856/3 від 16 березня 2015 року між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_2, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП -0503856/4 від 16 березня 2015 року між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_7, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП -0503856/5 16 березня 2015 року між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_8, ОСОБА_10.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Частиною 1 ст. 215 ЦК встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

В свою чергу ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, факт підписання стороною правочину засвідчує згоду Сторони з умовами правочину та підтверджує внутрішнє волевиявлення особи на досягнення реальних правових наслідків обумовлених правочином.

Відповідно до висновку експерта від 15.07.2016 року підпис вище лінії графлення перед графою «ОСОБА_7» договору поруки № ДП-0503856/4 від 16 березня 2015 року виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 визнавала договір поруки чи вчиняла будь-які дії на його виконання, які б свідчили про визнання нею цього договору.

Таким чином договір поруки № ДП-0503856/4 від 16 березня 2015 року слід визнати недійсним, так як позивач ОСОБА_7 його не підписувала.

Крім того суд приходить до переконання, що слід задоволити вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання договорів поруки недійсними, виходячи з наступного.

Допитані як свідки позивачі показали, що не підписували договори поруки, можуть пояснити, що в 2014-2015 роках були позичальниками КС «Калина», у зв'язку з чим при підписанні їхніх кредитних договорів, ОСОБА_9, яка була уповноваженою особою кредитної спілки, ввела їх в оману та надала для підпису оскаржувані договори, і в подальшому використала їх в своїх корисливих мотивах, надавши кредит ОСОБА_10, яка є матір'ю ОСОБА_9, поручителями вказавши позивачів.

В судовому засіданні допитаний як свідок представник КС «Калина»- ОСОБА_5 показав, що він не пам'ятає чи була присутня при підписанні договорів позичальник ОСОБА_10, йому невідомо чи поручителі знають її особисто., також представник вказав, що не знає чи читали позивачі перед підписанням зміст договорів поруки.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачі знали про існування кредитного договору та договорів поруки, оскільки їм направлялися письмові вимоги про погашення боргу, оскільки позивачем не надано, а в судовому засіданні не здобуто доказів отримання позивачами письмових вимог про наявність заборгованості по кредитному договору та необхідність погашення вказаного боргу ними як солідарними боржниками.

Таким чином при укладенні договорів поруки у ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6 не було волевиявлення на укладення оспорюваних правочинів, яке було б вільне та відповідало їх внутрішній волі, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсним Договір поруки №ДП -0503856/1 від 16 березня 2015 року укладений між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_1, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП - 0503856/2 від 16 березня 2015 року укладений між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_6, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП -0503856/3 від 16 березня 2015 року укладений між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_2, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП -0503856/4 від 16 березня 2015 року укладений між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_7, ОСОБА_10, Договір поруки №ДП -0503856/5 від 16 березня 2015 року укладений між Кредитною спілкою «Калина» та ОСОБА_8, ОСОБА_10

Стягнути з Кредитної спілки «Калина» в користь ОСОБА_2 з 551,20 грн. судового збору

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Б. Марціцка