Справа № 365/752/16-а

Номер провадження: 2-а/365/1/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

13.06.2017 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

за участі секретаря

судового засідання МАТВІЄНКО Н.В.

представників позивача ОСОБА_2

відповідача ВАЖКОЇ С.М., ДУБИК Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, Управління Державної казначейської служби України у Згурівському районі Київської області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області (далі - Управління Пенсійного фонду) двічі відмовляло йому у призначенні пенсії за віком. Лише на підставі судових рішень Згурівського районного суду Київської області та Київського апеляційного адміністративного суду призначило йому пенсію в мінімальному розмірі 949 грн, виплата якої була проведена 24.10.2015, без врахування мінімального розміру пенсії, який встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме, 1074 грн. Своїми неправомірними діями цей відповідач майже на рік залишив його без засобів існування, двічі відмовляв у призначенні пенсії, чим принизив його людську гідність, що становить загрозу для його життя, тому просить зобов'язати цього відповідача збільшити розмір його пенсії з 949 грн до 1074 грн з 1 вересня 2015 року та стягнути із відповідача на його користь моральну шкоду, з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини, в розмірі 56800,00 грн.

У своїх письмових запереченнях проти позову відповідач Управління Пенсійного фонду посилається на те, що Законом України від 17 вересня 2015 року № 704 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 вересня 2015 року збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із 949 грн до 1074 грн, відповідно до якого перераховано мінімальні розміри пенсій за віком, призначені згідно зі статтею 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу (якщо пенсія призначена після 01.10.2011). За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Пенсія позивачу призначена після 01.10.2015, його страховий стаж становить 15 років 05 місяців 12 днів, тобто менше 35 років, а тому розмір його пенсії не підлягає перерахунку з 01.09.2015.

Щодо заподіяння моральної шкоди позивачу, то він не надав жодних доказів на її підтвердження, оскільки відповідач діяв в межах своєї компетенції та відповідно до чинного законодавства. Відшкодування моральної шкоди законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено.

У своїх письмових запереченнях проти позову відповідач Управління Державної казначейської служби України у Згурівському районі Київської області (далі - Управління казначейської служби) посилається на те, що безспірне списання коштів з Державного бюджету України моральної та матеріальної шкоди здійснюється Казнечейством України, а не його територіальним органом.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 06.12.2016 позовні вимоги за період з 1 вересня 2015 року по 9 травня 2016 року включно залишено без розгляду та до участі у справі залучено Управління Державної казначейської служби України у Згурівському районі Київської області як співвідповідача.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 06.06.2017 замінено неналежного відповідача у справі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, представники відповідача позов не визнали повністю, відповідач Управління Державної казначейської служби в судове засідання не прибуло, про дату, час і місце судового розгляду було повідомлено належним чином, його начальник направив заяву з клопотанням про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

В судовому засіданні позивач та його представник надали пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог. Крім того, позивач зазначив, що розмір пенсії не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 3 ст. 46 Конституції України. Він не має інших доходів. З квітня 2017 року управління соціального захисту призначило йому доплату до пенсії на 6 місяців. Загальний розмір пенсії з доплатою складає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи те, що майже рік він залишався без засобів до існування у зв'язку із відмовою відповідача в призначенні йому пенсії за віком, не мав коштів на лікування, тому такими діями відповідача йому завдана моральна шкода, розмір якої він визначив, ознайомившись із рішенням Європейського Суду, ухваленого із аналогічних підстав. Він має хворе серце, гіпертонічну хворобу та захворювання очей. У зв'язку з такими протиправними діями відповідача його стан здоров'я погіршився.

В судовому засіданні представники відповідача Управління Пенсійного фонду надали пояснення, які повністю відтворюють зміст письмових заперечень відповідача. Крім того, Важка С.М. зазначила, що Управління Пенсійного фонду діє на підставі Закону № 1058-ІV. Особи, які не мають право на повну пенсію, відповідно до постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 мають право на щомісячну допомогу, розмір пенсії з якою складає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Така допомога позивачу призначена, тобто забезпечено мінімальний розмір пенсії. Позивач хворіє з 2006 року, тому не вбачається причинного зв'язку між його хворобами та діями відповідача.

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що внаслідок злиття Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області та Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області було утворено Яготинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області. У зв'язку із реорганізацією органів Пенсійного фонду України Яготинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області було приєднано до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, де позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком з 16.12.2014 на підставі ст. 26 Закону № 1058-ІV та постанови Згурівського районного суду Київської області від 14.07.2015 у справі № 365/464/15-а, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 залишена без змін.

Пенсія позивачу призначена за наявності страхового стажу 15 років 05 місяців 12 днів у мінімальному розмірі 949 грн на підставі ст. 28 Закону № 1058-ІV на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 16.12.2014 (а.с.26-60, 126 - копія пенсійної справи, довідка).

2 жовтня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.09.2015.

Відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що страховий стаж позивача менший, ніж передбачений у ст. 28 Закону № 1058-ІV (а.с.4, 6 - листи від 09.10.2015 № 7/Я-01 та від 12.01.2016 № 1/Я-01). Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону № 1058-ІV особи у солідарній системі мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні (ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»).

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз норми ст. 42 Закону № 1058-ІV, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

З наведеного вбачається, що розмір пенсійних виплат, які проводяться позивачу, є меншим, ніж встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 № 9 визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію зокрема у разі, коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Проніна проти України» від 18.07.2006, «Богатова проти України» від 07.10.2010 та «Петриченко проти України» від 12.07.2016 наголошує на тому, що суди мали врахувати посилання позивачів на ст. 46 Конституції України як обґрунтування їхніх вимог, та пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум.

У рішенні у справі «Великода проти України» від 03.06.2014, Європейський суд з прав людини зазначає, що неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Таким чином, посилання представника відповідача Управління Пенсійного фону на положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 року № 265 є таким, що не ґрунтується на законі, тобто не відповідає ч. 2 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Цією постановою визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково, так як у судовому засіданні доведено, що позивач має право на щомісячне отримання пенсійних виплат у розмірі не нижчому, ніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 10.05.2016. Відмова відповідача у проведенні такого перерахунку та виплаті пенсії у розмірі не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону та прямо суперечить ст. 46 Конституції України, а тому є протиправною.

Таким чином, порушені права позивача необхідно поновити шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії в розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просить зобов'язати відповідача збільшити розмір його пенсії з 949 грн до 1074 грн. Проте, враховуючи, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі законів про Державний бюджет постійно змінюється, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та у зв'язку із зазначеним не визначати конкретний розмір пенсії.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З квитанції від 10.11.2016 № 90 вбачається, що позивач сплатив судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 551,20 грн (за вимогу немайнового характеру, яка задоволена), який слід стягнути із Управління Пенсійного фонду за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України суд вбачає за необхідне звернути постанову суду до негайного виконання в межах сум, що підлягають до виплати за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити, зокрема щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав доказів заподіяння йому моральних і страждань або інших негативних явищ, не зазначив ступінь вини відповідача, ані причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди. Заявлений розмір моральної шкоди також повинен бути змістовно обґрунтований позивачем і підтверджуватися належними і необхідними доказами, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не надав розрахунок відшкодування матеріальної шкоди та жодного документального підтвердження, що відшкодуванню підлягає саме ця сума грошових коштів.

Вбачається, що медичні довідки, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують причино-наслідкового зв'язку між теперішнім станом здоров'я позивача та протиправною відмовою відповідача.

Непризначення та невиплата відповідачем пенсії, так само як і потреба позивача в коштах на придбання ліків, носить майновий характер та не охоплюється поняттям моральної школи.

Суд враховує роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 46 Конституції України, ст.ст. 28, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановами Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 № 9 та від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", законами про Державний бюджет України, ст.ст. 2, 11, 21, 70, 71, 94, 99, 159, 160, 162, 163 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, Управління Державної казначейської служби України у Згурівському районі Київської області про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати дії Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_5 у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними з 10 травня 2016 року.

Зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, код ЄДРПОУ 37757652, провести ОСОБА_5 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 травня 2016 року, за виключенням суми фактично проведених виплат.

Стягнути із Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 20 копійок (вимога немайнового характеру).

Зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області негайно виконати постанову суду у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 15 червня 2017 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО