КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2009 № 29/481-13/40
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Баклан О.В. – дов. № б/н від 22.05.2009р.
від відповідача -Лисенко Т.М. – директор
ОСОБА_7. – дов. № 29/481-13-40 від 12.10.2009р.
від третьої особи- 1) не з"явились
2) не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "РДЦ Ексмо-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2009
у справі № 29/481-13/40 (суддя
за позовом ТОВ "РДЦ Ексмо-Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Тір"
третя особа позивача
третя особа відповідача СПД - фізична особа ОСОБА_4
СПД - фізична особа ОСОБА_5
про стягнення 277141,14 грн.
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо-Україна” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІР” про стягнення 277141,14 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2008р. у справі № 29/481 позовні вимоги задоволенні повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІР” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо-Україна” збитки у розмірі 277141,14 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІР” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо-Україна” 2771,41 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо-Україна” державне мито у розмірі 3167,71 грн. сплаченого платіжним дорученням від 08.08.2008р. № 1365.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009р. у справі № 29/481 рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2008р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2009р. у справі № 29/481 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009р. та рішення Господарського суду від 11.12.2008р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2009р. присвоєно номер справи 29/481-13/40 та призначено до розгляду.
Рішенням Господарського суду м. Києві від 03.09.2009р. у справі № 29/481-13/40 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Встановлено, що в судове засідання 03.11.2009р. представники третіх осіб не з’явились.
В судовому засіданні 03.11.2009р. від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Через відділ документального забезпечення 29.10.2009р. від представника третьої особи-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Через відділ документального забезпечення 02.11.2009р. від представника третьої особи-2 надійшла телеграма в якій повідомив, що не з’явиться в судове засідання 03.11.2009р. у зв’язку з карантином в Хмельницькій області.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо-Україна” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІР” про стягнення 277141,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані втратою вантажу на суму 277141,14 грн. чим порушені умови п. 2.4 та 2.7 договору і приписи ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Місцевим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо-Україна” про стягнення277141,14 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІР”.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, враховуючи наступне.
10.01.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТІР” (експедитор - повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо –Україна” (замовник - довіритель) укладено договір № а7 про транспортно –експедиційне обслуговування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньо українському сполученнях, згідно з умовами якого експедитор зобов’язується в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок замовника здійснити організацію доставки в міжнародному, регіональному та міському автомобільному сполученні відповідно до чинного законодавства України, вимогами міжнародних конвенцій та угод в галузі міжнародних перевезень.
Відповідно до п. 2 договору, експедитор зобов’язаний: представляти інтереси замовника в межах цього договору; укладати в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок замовника угоду з перевізником, предметом якої є перевезення вантажів замовника автомобільними транспортом; організувати подачу рухомого состава під навантаження, відповідного вимогам згідно заявки замовника; організувати перевезення за допомогою транспортних та інформаційних служб, з дотриманням правил перевезення вантажу згідно з Міжнародною конвенцією Автомобільних перевозок вантажу і згідно з вимогами виробника з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі вантажу, при чому перевізник залучений експедитором для здійснення перевезення вантажу несе відповідальність за збереження вантажу, з моменту отримання вантажу від вантажовідправника до видачі вантажоотримувачу та у зв’язку з чим експедитор має право: зобов’язати перевізника (шляхом укладення з ним договору на транспортування вантажу) відшкодувати шкоду, яка виникла з його вини у вигляді втрати; грошові кошти отримані від перевізника за спричинену ним шкоду перерахувати на рахунок замовника у день отримання коштів; організувати доставку вантажу в пункт призначення та видати його уповноваженій на його отримання особі.
На підставі договору доручення №а7 відповідач зобов’язався від імені ТОВ забезпечувати перевезення вантажів довірителя, виконувати роботу з транспортно-експедиційного обслуговування з правом укладення договорів перевезення з третіми особами (перевізниками) з покладенням на них відповідальності за збереження вантажу. Також договором визначено, що перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року.
Відповідно до п. 1 ст. 316 Господарського кодексу України (далі-ГК України) та п. 1 ст. 929 Цивільний кодекс України (далі-ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
На виконання умов договору позивачем направлено відповідачу 25.05.08 заявку на транспортування вантажу у міжнародному сполученні, згідно з умовами якої: вантажовідправник –ТОВ “Іфсервіс”(Москва, Росія), адреса навантаження –м. Відноє, Білокам’яне шосе, б. 1% дата подачі для навантаження –26.05.08 о 08.00 год.; вантажоотримувач ТОВ “РДЦ “Ексмо - Україна”; адреса доставки (розвантаження) –04074, м. Київ, вул. Лугова, 9.
Для виконання перевезення на замовлення позивача, відповідач на підставі укладеного 28.01.08 між ним та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 договору № а41 про перевезення вантажів автомобільним транспортом подав 22.05.08 заявку №а328 і СПД як перевізник зобов'язався виконати перевезення.
За умовами п. 2.4 договору №а7 перевізник, залучений експедитором для транспортування вантажу несе відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання від вантажовідправника до видачі вантажоодержувачу.
Згідно до п.2.2 договору №а41 Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 зобов'язаний здійснити страхування відповідальності “Перевізника” за доставку вантажу (страхування СМR).
Відповідно до п.3 додаткових умов заявки №а328 від 22.05.08 перевізник несе матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи його пошкодження, які стались з в проміжок часу від прийняття вантажу до перевезення та передачею вантажоодержувачу в розмірі вартості втраченого вантажу.
22.05.08 був укладений договір перевезення №43/05 згідно до якого третя особа-2 СПД ОСОБА_5 прийняв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу. Відповідно до умов договору №43/05 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж.
Згідно до норм частин 1,2 та 5 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно до п.1.1. договору №а7 від 10.01.08 позивач та відповідач, а також п. 5.1 договору №а41 від 28.01.08 відповідач та СПД ОСОБА_4 погодили, що при організації перевезення керуються положеннями законодавства України та зокрема, Конвенціями та угодами у сфері міжнародних перевезень.
Статтею 314 ГК України у ч.1, 3, 5 встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.
Відповідно до Заявки на транспортування вантажу у міжнародному сполученні від 25.05.08 Позивач зазначив вартість вантажу (тільки для цілей страхування) 560000 грн., вказав, що перевезення буде здійснено а/м Renault ВХ1045АН ВХ3032ХХ 82куб.м /від імені експедитора водій ОСОБА_8/ з АДРЕСА_2, (ТОВ “Торговий дім “Ексмо”, ТОВ “Дип покет”, територія ВАТ “Виднівського ВАТП” (вантажовідправник ТОВ “Іфсервіс Москва, Росія”), час подачі автомобіля 08:00, 26.05.08, адреса доставки вантажу Київ вул.Лугова,9 (вантажоодержувач ТОВ “РДЦ “Ексмо-Україна”), ставка 7500,00грн. умови оплати:б/г гривні за курсом НБУ.
У вказаній заявці зазначено, що перевезення будуть здійснюватись автомобілем Renault, д.н.ВХ 1045АН, НОМЕР_5, Водієм ОСОБА_8
З матеріалів справи вбачається, що автопотяг Renault Premium 385, д.н.ВХ 1045АН,1998 р.в. з причепом Кrone SDP 24 д.н. НОМЕР_5,1993 р.в. належить ОСОБА_5, а водій ОСОБА_8 перебуває з СПД ОСОБА_5 у трудових відносинах.
Відповідно до довіреності 49 до контракту №ВТ-14 “16”квітня 2007 від 23.05.08 позивач довірив ОСОБА_8 одержати товар від ТОВ “Дип покет”згідно до контракту №ВТ-14 “16”квітня 2007 з 26 травня по 27 травня 2008 р. Особистий підпис ОСОБА_8 засвідчений директором ТОВ “РДЦ Ексмо-Україна”Григоренком Д.А., довіреність підписана також ним і підпис скріплений круглою печаткою юридичної особи позивача.
Отримання товару та його декларування Перевізником –ОСОБА_5, автомобілем Renault, д.н.ВХ 1045АН, НОМЕР_5 підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А№0416418 від 27.05.2008, згідно з якою відправник - ТОВ “Дип Покет”, одержувач –ТОВ “РДЦ “Ексмо -Україна”, місце розвантаження –м. Київ, місце завантаження –м. Віднов, документи, які додаються –Інвойс № 122,123 від 26.05.2008, вартість товару (книги) - 1338135,33 рос. руб.; вантажною декларацією № 10124020/270508/0005813, згідно з якою відправник - ТОВ “Дип Покет”, одержувач –ТОВ “РДЦ “Ексмо -Україна”, вартість товару (книги) - 1338135,33 рос. руб.
Вимоги пунктів 2.7 та 2.4. договору №а7 відповідачем виконані повністю.
Відповідно до ст. 927 Цивільного кодексу України страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до закону.
Окремо, позивач не покладав обов’язок на відповідача застрахувати вантаж, грошові кошти для укладення угод страхування вантажу не платив, що підтверджено сторонами в ході розгляду справи.
Статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 відповідальність за втрату вантажу покладена на перевізника із застереженнями.
За твердженням позивача вантаж, на перевезення якого зроблено заявку 25.05.2008 ним не отриманий, що підтверджено відповідачем та третіми особами.
З листування учасників транспортно-експедиторської діяльності вбачається, що перевізник одержав вантаж і під час здійснення перевезення з м. Відноє Московська обл. до м. Київ, 27.05.2008 транспортний засіб Renault, д.н.ВХ 1045АН, НОМЕР_5, був викрадений. ВВС по Жиздринському району, Калузької обл. по даному факту винесено постанову про відкриття кримінальної справи за № 14561.
Відповідно до умов п.5.3 договору, у випадку втрати вантажу складається АКТ, який може бути підставою для матеріальної відповідальності сторін, складений Торгово-Промисловою Палатою України або іншим компетентним органом відповідної держави.
З матеріалів справи вбачається, що за ознаками злочину, передбаченого п "б" ч. 4 ст. 162 КК РФ., відповідно до якої 27.05.2008 біля 23.30 год. група невстановлених осіб під виглядом працівників ДАІ зупинила автомобіль Renault, д.н. ВХ1045АН, НОМЕР_3 під керуванням водієм ОСОБА_8, з метою крадіжки чужого майна та з погрозою для життя та здоров’я, здійснила напад на ОСОБА_8, у ході якого незаконно заволоділи вказаним автомобілем а також вантажем, що належить підприємству “Ексмо”, після чого зникли з місця злочину та відповіді старшого слідчого Холопова Є.А., згідно з якою, останній підтвердив про факт реєстрації розбійного нападу на вантажний автомобіль Renault, д.н.ВХ 1045АН, НОМЕР_5 (Україна) та факт порушення кримінальної справи № 14561 (довідка Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 09.06.08 № 59/13769-3 та фотокопії постанови про порушення кримінальної справи від 28.05.08).
Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" від 01.07.2004 № 1955 експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідач не заперечує проти того, що вантаж позивачу не поставлено.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 6 договору, сторони погодились, що у випадку виникнення форс –мажорних обставин (дія непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, режиму міжнародних санкцій, валютних обмежень або дій держав, що роблять неможливим виконання сторонами своїх обов’язків, а також інших випадків та обставин, що звичайно визнаються такими, вони не будуть нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору.
Втім, умовами договору не передбачено, що під дією непереборних сил розуміється викрадення товару.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов’язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.
З матеріалів справи вбачається, що втрата вантажу відбулась внаслідок насильницьких протиправних дій сторонніх осіб - дії непереборної сили судом визнані необґрунтованими.
Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов’язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Відповідно до п. 1.1. договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2008 відповідач (експедитор) зобов'язується в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок позивача (замовника) здійснити організацію доставляння вантажу.
Як вбачається з договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.01.2008 відповідач укладав договір з перевізником від імені і за дорученням замовника.
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, на яку є посилання в договорі доручення №а7, укладеного між позивачем і відповідачем, перевізник звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу чи його пошкодження, якщо втрата вантажу, його пошкодження або затримка його доставки сталися за обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг передбачити.
Місцевим судом вірно встановлена відсутність вини відповідача у заподіянні збитків з огляду на те, що експедитор виконав узяті на себе зобов’язання стосовно організації доставки вантажу на адресу довірителя в межах покладених обов’язків і оплачених додаткових витрат в т.ч. страхування вантажу.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, якщо встановлено втрату вантажу, то вантажоодержувач може вимагати від свого імені від перевізника задоволення, посилаючись на права, що забезпечені йому договором перевезення.
З міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №0416418, вбачається, що перевізником є “ОСОБА_5. ”АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_6 в АППБ АВАЛЬ МФО 315966 код НОМЕР_4.
Таким чином, позивачем не надані будь-які докази, які б підтверджували неналежне виконання своїх зобов'язань за вищезгаданим договором з боку відповідача.
Також, позивачем не надано належних і допустимих доказів оплати книжкової продукції в розмірі 1’222’681,66 російських рублів за інвойсом № 122 від 26.05.08 та в розмірі 115453,67 російських рублів за інвойсом №123 від 26.05.08, оскільки надані ним копії платіжних доручень №91 від 20.11.08, №95 від 25.11.08, №306 від 30.12.08, актів та рахунків –фактур №а 286 від 08.05.08, №а330 від 02.06.08№а305 від 28.05.08, №а 299 від 14.05.08№ а343 від 02.06.08 №а287 від 14.05.08 і банківських виписок на підставі рах.№№ а177, а178, а261, а 263, а299, №№а286-а288, цього не підтверджують, не надано доказів оплати послуг експедирування, перевезення, послуг пов’язаних з перевезенням: страхування, тощо.
З урахуванням положень п.4.1 Договору №ВТ-14 від 16.04.07 з ТОВ “Дип покет”, м. Москва, РФ,у позивача не виник обов’язок оплати товару, оскільки книжкова продукція не перетинала державний кордон України, не переміщена на митну територію України, не проходила процедур розмитнення і вантажно-митна декларація не приймалась митним органом для оформлення., а також з урахуванням умов п. 4.3 договору №а7 не виник обов’язок оплати перевезення
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про доведеність відсутності вини відповідача у настанні негативних наслідків для позивача через втрату вантажу та заподіянні збитків, що також підтверджується матеріалами кримінальної справи №14561 та вироком Жиздрінського районного суду Калузької області (РФ) від 16.02.09 у справі по обвинуваченню ОСОБА_6, 27.06.84р.н.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2009р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “РДЦ Ексмо-Україна” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 29/481-13/40 від 03.09.2009р. залишити без змін.
Матеріали справи № 29/481-13/40 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді