КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2009                                                                                           № 16/35

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова  М.М.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача 1 -                               не з’явився

позивача-2 -                               не з’явився

від відповідача -Миронова Т.С. (дов. б/н від 15.09.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінніс, ЛТД"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2009

у справі № 16/35 (суддя

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_2

СПД - фізична особа ОСОБА_3

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінніс, ЛТД"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення заборгованості 62205,82 грн.

ВСТАНОВИВ :

Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулися до Господарського суду міста Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” про стягнення 62205,82 грн. заборгованості за договором оренди споруди від 08.09.2003 р., в тому числі 60000 грн. основного боргу, 1906,84 грн. пені, 238,34 грн. три відсотки річних та 60,64 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2009 р. у справі №16/35 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” на користь Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 31570,18 грн., в тому числі 30000 грн. боргу по орендній платі, 953,42 грн. пені, 119,71 грн. 3% річних, 30,32 грн. інфляційних, 311,02 грн. державного мита та 156,25 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” на користь Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 31570,18 грн., в тому числі 30000 грн. боргу по орендній платі, 953,42 грн. пені, 119,71 грн. 3% річних, 30,32 грн. інфляційних, 311,02 грн. державного мита та 156,25 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2009 р. у справі №16/35 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем при направленні претензії не дотримано строку на отримання відповіді, який встановлений ст.7 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, з огляду на заборону використання залу гральних автоматів та мету оренди, викладену в договорі, відповідач, посилаючись на ч.б ст.762, ч.1 ст.617, ч.1 ст.614 ЦК України, вважає, що він не повинен сплачувати орендної плати за травень 2009 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2009 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2009 р. у справі №16/35 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Позивачі у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі позивачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08.09.2003 р. між приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_5, як орендодавцями, та Чернігівською філією ТОВ „Сінніс ЛТД”, як орендарем, укладено договір оренди будинку, споруди (іншого об’єкта нерухомості), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння наступну споруду – окремий будинок з підсобними (допоміжними) спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 271,1 кв.м; розмір земельної ділянки, що передається у користування разом з об’єктом, що орендується 0,0314 га (п.1 Договору).

Пунктом 2 Договору визначена мета оренди, а саме: обладнання залу гральних автоматів, більярдного залу та бару.

Відповідно до п.4 Договору термін оренди складає п’ять років з моменту прийняття об’єкта, що орендується за актом здачі-приймання. Якщо кожна із сторін в термін 2 місяців до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на термін один рік.

Розмір орендної плати та порядок розрахунків був передбачений п.5 Договору, відповідно  до якого орендна плата - це еквівалент 2000 доларів США за курсом НБУ щомісяця, яка сплачується в безготівковому порядку на розрахункові рахунки орендодавців рівними частками кожному наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту державної приймальної комісії Деснянського райвиконкому м. Чернігова про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 26.12.2003 р., прийнято в експлуатацію зал гральних автоматів, більярдну, бар по вул. АДРЕСА_1

31.12.2003 р. була укладена додаткова угода до Договору, відповідно до якої у зв'язку зі зміною співвласника орендованого будинку орендодавець ОСОБА_5 був замінений на ОСОБА_3.

В подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди, змінюючи виключно п.5.1 Договору стосовно розміру щомісячної орендної плати:

- 20.04.2006 р. - з 01.05.2006 р. - у розмірі, еквівалентному 3000 доларів США за курсом НБУ;

- 20.04.2007 р. - з 01.05.2007 р. - у розмірі, еквівалентному 4000 доларів США за курсом НБУ;

- 08.09.2008 р. - з 08.09.2008 р. - у розмірі, еквівалентному 6000 доларів США за курсом НБУ;

-  25.11.2008 р. - з 01.05.2006 р. - у розмірі, еквівалентному 6000 умовних одиниць (одна умовна одиниця дорівнює 5,5 грн.);

-  10.02.2009 р. - з 01.03.2009 р. - у розмірі 20000 грн.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем було порушено умови договору, а саме: не здійснено орендну оплату за березень, квітень, травень 2009 р. в розмірі 60000 грн.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено. Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду  не надано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди від 08.09.2003 р. в розмірі 60000 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, штрафу та інфляційних втрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що орендар у випадку прострочення по сплаті орендних платежів несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми трьох відсотків річних - 238,34 грн., інфляційних втрат – 60,64 грн., пені – 1906,84 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування суми трьох відсотків річних - 238,34 грн., інфляційних втрат – 60,64 грн., пені – 1906,84 грн. та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів суми трьох відсотків річних, інфляційних втрат, пені у вище визначеному розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження апелянта про ненадання відповідачу достатнього часу для розгляду претензії, колегія суддів зазначає наступне. Така претензія повинна розцінюватись як додатковий захід щодо добровільного врегулювання спору і не може бути перешкодою для звернення позивачів до суду. Крім того, подана претензія не впливає на строк виконання зобов’язання відповідачем в порядку ч.3 ст.530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов'язання передбачений у п.5.2 Договору, тобто прострочення платежу настає не по закінченню семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а до 10 числа кожного місяця наперед по кожному щомісячному платежу.

Колегією суддів не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження №494-р від 07.05.2009 р. „Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян”, яким було зупинено дію ліцензій, виданих на провадження діяльності у сфері грального бізнесу, та внаслідок прийняття Головним державним санітарним лікарем м. Чернігова постанови № 02/173 від 11.05.2009 р. про закриття грального залу за адресою: м. Чернігів вул. Рокосовського,4, тобто внаслідок дії обставин, що не залежать від його волі та які він не міг передбачити та відвернути, останній не мав можливості користуватися приміщенням, тому відсутній обов’язок сплачувати орендну плату за травень 2009 року (з посиланням на ч.6 ст.762, ч.1 ст.617, ч.1 ст. 614 ЦК України), з огляду на наступне.

07 травня 2009 року Кабінетом міністрів України було прийнято Розпорядження № 494-р   „Про  заходи  щодо  підвищення рівня  безпеки  громадян”.   Згідно  абз.  2  п. 3 зазначеного розпорядження, строком на один місяць зупинено дію ліцензій, виданих суб'єктам  господарювання,  які  провадять діяльність  у  сфері  грального  бізнесу,  для забезпечення їх перевірки МНС, Держгірпромнаглядом, іншими контролюючими та наглядовими органами з питань забезпечення їх безпечного використання.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2009 р. № 650 зупинено до 07.06.2009 р. дію ліцензій на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, виданих суб'єктам господарювання, в тому числі, ТОВ „Сінніс, ЛТД”.

На виконання Розпорядження КМУ та Наказу Міністерства фінансів України України, за результатами перевірки щодо функціонування залу гральних автоматів ЧФ ТОВ „Сінніс, ЛТД”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Головним державним санітарним лікарем м. Чернігова була винесена Постанова №02/173 від 11.05.2009 р., якою встановлено порушення відповідачем ст. 22 ЗУ „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та вирішено тимчасово заборонити роботу залу гральних автоматів ЧФ ТОВ „Сінніс, ЛТД”, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 4 з 12.05.2009 р. до виконання вимог чинного законодавства, забезпечення дотримання вимог безпеки для здоров’я населення при функціонуванні зазначеного грального закладу.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за користування майном за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Непереборною силою є надзвичайна і така, що не можна відвернути в даних умовах, подія (форс-мажор).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність лише за наявності її вини.

З огляду на викладене, враховуючи те, що заходи для припинення порушення санітарного законодавства застосовані у зв’язку з порушенням відповідачем ст. 22 ЗУ „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, а також враховуючи те, що відповідно до п.2 Договору метою оренди сторони передбачили обладнання не лише залу гральних автоматів, але й більярдного залу та бару, колегія суддів не вбачає підстав щодо звільнення відповідача від плати за користування будівлею за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2009 р. у справі №16/35 залишити без змін.

Матеріали справи №16/35 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

10.11.09 (відправлено)